Цивільна справа № 2-3037/1-2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі: Полторак І.В.
з участю позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Шевченко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач – ОСОБА_1. звернулася з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона працювала у Державному підприємстві «Дарницький вагоноремонтний завод» (ДП «ДВРЗ») з 19 листопада 2001 року по 10 червня 2010 року. Остання посада, з якої вона була звільнена за власним бажанням - економіст 2 категорії у відділі матеріально-технічного постачання та збуту.
09 червня 2010 року вона написала заяву про звільнення її з посади за власним бажанням.
Відповідно до наказу №621 від 10.06.2010 року вона була звільнена з посади згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України.
Під час звільнення їй була сплачена заробітна плата, а також компенсація за невикористану щорічну основну відпустку, але не була видана трудова книжка, що відповідно до ст.ст.47, 116 КЗпП України повинно відбутися в день звільнення працівника. Керівництво Відповідача в усній формі на її вимогу щодо видачі трудової книжки пояснювало, що трудова книжка буде їй видана, але після того, як вона звільнить кімнати в гуртожитку, на які під час праці у Відповідача їй були видані ордери.
16 липня 2010 року Позивач звернулася з письмовою вимогою до Відповідача, і в той ж день їй була видана трудова книжка, про зроблено запис в журналі реєстрації трудових книжок, (копія вимоги додається).
Відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП України, - у разі затримки трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу.
Відповідно до Довідки про доходи №231 від 02.07.2010 року середньоденна заробітна плата Позивача становить 95,69 грн. Виходячи, з того, що затримка у видачі трудової книжки Відповідачем тривалістю у 36 днів виникла з його вини, та, на думку Позивачки, останній повинен сплатити на її користь середній заробіток за увесь час затримки видачі трудової книжки, виходячи з розрахунку: 95,69 грн. * 36 днів = 3 444,84 грн.
Позивач є матір'ю – одиначкою, проживає одна і виховує сина - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між Позивачкою та ОСОБА_6 було розірвано у 2003 році та 21.03.2003 року Відділом РАГС Драбівського РУЮ Черкаської області було видано Свідоцтво про розірвання шлюбу.
Статтею 19 Закону України №504/96-ВР від 15.11.1995 року «Про відпустки», передбачається, що: «Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері , батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
З 2003 року, тобто з моменту розірвання шлюбу, вона є матір'ю - одиначкою, та відповідно до вказаної норми Закону має право на надання їй оплачуваної відпустки тривалістю 10 днів на рік, однак Відповідач не надавав Позивачу вказані відпустки, тобто у період з 2003 року по червень 2010 року тривалість невикористаних відпусток склала: 7,5 років * 10 днів = 75 днів.
Стаття 24 Закону визначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Відповідач не зробив цього розрахунку, тому Позивач вважає, що на даний час Відповідач повинен сплатити їй компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як матері - одиначки, виходячи з наступного розрахунку:
95,69 грн. * 75 днів = 7 176,75 грн.
Крім того, з 2006 року вона навчається за заочною формою навчання у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана і у 2009 році отримала базову вищу освіту за напрямком підготовки «Економіка і підприємництво» та здобула кваліфікацію бакалавра з обліку та аудиту.
Статтею 15 Закону передбачається, що працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки.
Оскільки Відповідач не надавав їй вказаний вид оплачуваних відпусток, на думку Позивача, останній має сплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, виходячи з наступного розрахунку:
95, 69 грн. * 130 днів = 12 439, 70 грн.
Виходячи з наведених підстав, Позивач просить задовольнити її позовні вимоги, стягнувши з Відповідача зазначені грошові суми.
В судовому засіданні представник Відповідача позовні вимоги е визнала, надала суду письмові заперечення та просила відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що Позивач працювала у Державному підприємстві «Дарницький вагоноремонтний завод» з 19 листопада 2001 року по 10 червня 2010 року. Остання посада, з якої вона була звільнена за власним бажанням - економіст 2 категорії у відділі матеріально-технічного постачання та збуту.
09 червня 2010 року вона написала заяву про звільнення її з посади за власним бажанням.
Відповідно до наказу №621 від 10.06.2010 року вона була звільнена з посади згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України.
Під час звільнення їй була сплачена заробітна плата, а також компенсація за невикористану щорічну основну відпустку.
В судовому засіданні Позивач зазначила, що в день звільнення їй не була видана трудова книжка через те, що вона мешкає в гуртожитку Відповідача і керівництво Відповідача в усній формі на її вимогу щодо видачі трудової книжки пояснювало, що трудова книжка буде їй видана, але після того, як вона звільнить кімнати в гуртожитку, на які під час праці у Відповідача їй були видані ордери. Неодноразово звертаючись до керівництва з вимогою видати їй трудову книжку, вона отримувала відмову і лише направивши письмову вимогу, 15.07.2010р. їй видали трудову книжку.
Спростовуючи наведені Позивачкою обставини, Відповідач суду пояснив, що в день звільнення Позивачка отримала обхідний лист для відміток про відсутність боргів і після цього до відділу організації роботи з персоналом для отримання трудової книжки не повернулася. У зв’язку з цим на наступний день за місцем її проживання була направлена комісія для вручення повідомлення щодо отримання трудової книжки, проте Позивачка була відсутня і вручити їй трудову книжку було неможливо. 15.07.2010р. Позивачка з’явилася на підприємстві сама та отримала трудову книжку.
На підтвердження викладеного Відповідачем надані акти від 11.06.2010р., 18.06.2010р.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає, що Позивачем доведена вина Відповідача у затримці трудової книжки і надані нею докази повністю спростовують обставини, наведені Відповідачем.
Судом при оцінці доказів враховується те, що комісія для вручення Позивачці повідомлення щодо отримання трудової книжки по підприємству не створювалася, що за особи підписали акти, суду невідомо, доказів направлення письмових повідомлень Відповідачем Позивачці щодо необхідності з’явитися та отримати трудову книжку, суду також не надано.
Відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП України, - у разі затримки трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу.
З Довідки про доходи №231 від 02.07.2010 року вбачається, що середньоденна заробітна плата Позивача становить 95,69 грн.
Виходячи, з того, що затримка у видачі трудової книжки Відповідачем тривалістю у 36 днів виникла з його вини, з останнього має бути стягнуто на користь Позивачки середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки, виходячи з розрахунку: 95,69 грн. * 36 днів = 3 444,84 грн.
Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації за невикористані відпустки, суд вважає їх необґрунтованими та недоведеними, а тому такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Так, згідно п. 9 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», - одинокою матір’ю є жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини.
Як вбачається з свідоцтва про народження дитини Позивачки, батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_6, з яким на момент народження дитини Позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі.
Таким чином, позивачка не є одинокою матір’ю та до неї не поширюється ст. 19 Закону України «Про відпустки».
Обгрунтованими є заперечення Відповідача щодо стягнення з ДП «ДВРЗ» компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв’язку з навчанням, оскільки КЗпП України та листом Мінпраці та соціальної політики України№09-402 передбачений порядок надання такою відпустки. Зокрема, підставою для надання навчальної відпустки є довідка-виклик з вузу та особиста заява працівника на ім’я керівника підприємства.
Відповідачем надавалися навчальні відпустки згідно з особистими заявами Позивачки, що було визнано останньою в судовому засіданні і, згідно ст. 61 ЦПК України, не підлягає доказуванню.
За вищевикладених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 79, 81,88 ЦПК України з Відповідача слід стягнути судові витрати пропорційно до задоволених вимог в дохід держави, оскільки Позивач звільнена від їх сплати.
47, 116, 235 КЗпП України, Законом України «Про відпустки», ст.ст. 10, 11, 57-61, 79, 81, 88, 209, 210, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_1 3 444, 84 гривень середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» в дохід держави 51, 00 гривень судових витрат.
Стягнути з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» на користь Територіального управління державної судової адміністрації в м. Києві витрати за інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120, 00 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги, а учасниками судового розгляду, які не брали участь в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва
СУДДЯ:
Цивільна справа № 2-3037/1-2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
26 серпня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді: БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі: Полторак І.В.
з участю позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Шевченко О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст.ст. 208, 218 ЦПК України, суд може оголосити вступну та резолютивну частину рішення, з повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися через 3 дні з моменту оголошення вступної та резолютивної частин рішення в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 79, 81, 88, 209, 210, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористані відпустки – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_1 3 444, 84 гривень середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» в дохід держави 51, 00 гривень судових витрат.
Стягнути з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» на користь Територіального управління державної судової адміністрації в м. Києві витрати за інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120, 00 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги, а учасниками судового розгляду, які не брали участь в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва
СУДДЯ:
ДОВІДКА
Складена секретарем судового засідання про те, що з заявами про отримання копії вступної та резолютивної частин судового рішення від 26 серпня 2010 року по справі 3 2-3037/1-2010р., сторони не зверталися.
26.08.2010р.
Секретар судового засідання Полторак І.В.