Справа №2-3275/1- 2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі :
Головуючого судді БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі Полторак І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про здійснення перерахунку та виплати додаткової пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач – ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати неправомірними дії Відповідача щодо нарахування і виплати йому додаткової пенсії з порушеннями вимог Закону, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва зробити перерахунок та виплатити йому додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.10.2007 року по 01.08.2010 року, з урахуванням проведених виплат, а також зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва призначити йому додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.10.2007 року по 01.08.2010 року, з урахуванням проведених виплат
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він являється ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС. Виконуючи свій громадянський обов'язок, втратив здоров'я. Рішенням медико-соціальної експертної комісії від 10.09.2007 року йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, пов'язану з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС - з 10.09.2007 року безстроково.
З того часу він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва і отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, на думку Позивача, Відповідач невірно обчислює розмір пенсії і, відповідно, сплачує її не в повному розмірі, керуючись при цьому постановами КМУ, а не на підставі Закону України, тобто всупереч Конституції України та Законів України, в результаті чого позивач отримує пенсію в розмірі меншому, ніж має отримувати. На письмове звернення до Відповідача, йому було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, тому позивач просить суд зобов’язати Відповідача перерахувати йому пенсію з 01.10.2007 року та зобов’язати зробити перерахунок та здійснити виплату державної та додаткової пенсії не нижче розміру пенсії, встановленої статтями 50, 54 Закону України з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної за правилами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначену Законом), також зобов’язати Відповідача виплатити перераховану пенсію за період з 01.10.2007 року по 01.08.2010 року.
Позивач в судове засідання не з’явився, зазначивши в позовній заяві про розгляд справи у його відсутність , на підставі наданих ним доказів
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва в судове засідання направила письмові заперечення та заяву про розгляд справи у її відсутність, просила в позові відмовити з підстав, зазначених в письмових запереченнях.
Вивчивши письмові заперечення Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як встановлено у судовому засіданні, не заперечується Відповідачем та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС .
Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, Позивача, відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано інвалідом ІII групи з 10.09.2007 року безстроково (а.с. 12).
Він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що визнається Відповідачем і відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вказані норми Закону були змінені 28.12.2007 року, нова редакція зазначених статей 50, 54 Закону набрала чинності з 01.01.2008 року, проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.
Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Позивач має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Призначення і виплата такої допомоги здійснюється Управліннями пенсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.
За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва є належним Відповідачем в даній справі.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникненню
права на деревну пенсію.
Частиною 1 ст. 33 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.
Зі змісту статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.
Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, для Позивача, як інваліда ІII групи, з моменту призначення пенсії йому Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, щодо якої встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, розмір додаткової пенсії повинен був розраховуватися, виходячи з наведених розмірів.
Суд не приймає доводи Відповідача в тій частині, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з настанням інвалідності або втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого Відповідач – Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва керувався розміром, визначеним постановами КМУ, оскільки надання законодавцем права Кабінету Міністрів України встановлювати порядок і розмір виплат не означає, що останній може допустити звуження змісту та обсягу прав Позивача, встановлених Законом.
Тобто, Кабінет Міністрів України має встановлювати порядок виплат, не порушуючи положень Закону.
Таким чином, доводи Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про призначення пенсії Позивачеві виключно на нормах, які встановлені Постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматись судом як доказ правомірності діянь відповідача, оскільки спірні правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір державної та додаткової пенсій.
Отже, суд вважає доведеним факт протиправного діяння Відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування та виплати Позивачеві пенсії з порушенням вимог Закону, тобто без урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При розгляді даної справи судом враховується те, що Відповідач не заперечує те, що Позивач звернувся за захистом свого порушеного права в строк, передбачений чинним законодавством України.
Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. та час, за який Позивач просить зробити йому перерахунок та виплату додаткової пенсії, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог – в частині зобов»язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії в період з 01.10.2007 року по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 01.08.2010р. (в межах заявлених позовних вимог).
При прийнятті рішення щодо позовної вимоги про стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу, суд керується положеннями ст. 84 ЦПК України, відповідно до вимог якої витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвокат або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Оскільки Закону, про який йдеться у ст. 84 ЦПК України на даний час немає, розмір компенсації з урахуванням обставин конкретної справи, визначає суд відповідно до постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справи і порядок їх компенсації за рахунок держави». Вказаною постановою КМУ передбачений граничний розмір компенсації на правову допомогу у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною – граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Позивачем не надано належних доказів погодинної роботи фахівця при розгляді даної цивільної справи, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 року Позивач звільнений від сплати судового збору .
Відповідно до ст. 88 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи належить стягнути з Відповідача на користь Позивача пропорційно задоволеної частини вимог, тобто 37, 00 гривень.
Керуючись ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 10, 11, 57-61, 79, 84, 88, 209, 210, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 01.08.2010 року, з урахуванням проведених за вказаний період виплат.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 37, 00 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів після оголошення рішення суду в судовому засіданні, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ: