У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року серпня місяця 17 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Любобратцевої Н.І.,
Суддів Філатової Є.В.,
Чистякової Т.І.,
При секретарі Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
за апеляційною скаргою ОСОБА_9 - представника ОСОБА_6, на заочне рішення Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором кредиту, мотивуючи свої вимоги тим, що між банком та відповідачем ОСОБА_6 7 листопада 2007 р. було укладено кредитний договір № 014/0106/73/67377, за яким банк надав позичальнику кредит в розмірі 137000 грн. зі сплатою 13,5% річних строком на 72 місяця до 7 листопада 2013 р. 7 листопада 2007 р. між банком та ОСОБА_7, ОСОБА_8 було також укладено договори поруки, згідно з якими вони взяли на себе зобов’язання перед позивачем солідарно відповідати по зобов’язанням боржника ОСОБА_6 Оскільки позичальник порушив умови кредитного договору, станом на 7 березня 2008 р. утворилася прострочена заборгованість в сумі 11897 грн.21 коп., що є підставою для дострокового повернення всієї суми кредиту, яка складає 130840 грн.49 коп. В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів солідарно 155160 грн.07 коп. та судові витрати.
Заочним рішенням Армянського міського суду АР Крим від 03 лютого 2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Кримської республіканської дирекції заборгованість за договором кредиту в розмірі 155160 гривень 07 копійок та понесені судові витрати в розмірі 1338грн.41 коп. З ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь держави солідарно стягнуто недоплачений позивачем судовий збір в розмірі 243 грн.20 коп.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_9, що діє в інтересах відповідача ОСОБА_6, подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та надіслання справи на новий розгляд. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд не приділив уваги законності при укладанні договорів поруки між банком та поручителями ОСОБА_7 та ОСОБА_8, не розглянув питання про можливість зменшення розміру неустойки.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги у межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог закону зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.
З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також вимогам чинного законодавства.
Так, судом встановлено, що між банком та ОСОБА_6 7 листопада 2007 року було укладено кредитних договір, за яким відповідачу було надано автокредит в сумі 137000 грн. строком на 72 місяця зі сплатою 13,5 % річних, комісії за надання кредиту 2603 грн. (а.с.7-13). Одночасно у забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між банком і ОСОБА_8 та між банком і ОСОБА_7 були укладені договори поруки (а.с.14-15, 16-17).
Відповідно до вимог ст. 526, 530, ч. 2 ст. 1050 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і у встановлений строк (термін). Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики. Відповідно до ст.ст. 1048, 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Станом на 28 вересня 2009 року сума заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором становить 155160 грн.07 коп., в тому числі прострочена заборгованість – 13813 грн.46 коп.; заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 13590 грн.66 коп., пеня за порушення зобов’язань за договором 21660 грн.13 коп.; заборгованість по кредиту 106095 грн.82 коп. (а.с.41).
Статтями 553,554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Виходячи з наведеного, місцевий суд обгрунтовано стягнув з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором солідарно.
Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції при розгляді справи не приділив уваги законності укладення договорів поруки між банком та поручителями ОСОБА_7 і ОСОБА_8, не врахував приписи ч.3 ст. 551 ЦК України про можливість зменшення розміру неустойки, оскільки такі вимоги не були предметом судового розгляду. Відповідно до вимог ст.ст. 11, 303 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції .
За таких обставин оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, воно є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - представника відповідача ОСОБА_6 – відхилити. Заочне рішення Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції двадцяти днів.
Судді Любобратцева Н.І.
Філатова Є.В.
Чистякова Т.І.