УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Куртлушаєва І.Д.
суддів: Берзіньш В.С.
Шестакової Н.В.
при секретарі Жаркіх О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у здійсненні права власності на жилий будинок шляхом виселення та зняття з реєстрації,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 червня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_5 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником будинку №147 по вул..Луговій в м.Сімферополі. В даному домоволодінні зареєстровані та проживають відповідачі по справі ОСОБА_6, з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі з 1997р., і її донька ОСОБА_7. 18.06.2008р. шлюб між позивачем та ОСОБА_6 розірвано. В теперішній час він зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 та спільне проживання його з дружиною і відповідачами по справі неможливе. Проживання відповідачів по справі в належному йому будинку перешкоджає в здійсненні ним прав користування і розпорядження майном.
Уточнивши позовні вимоги, просив зобов’язати відповідачів усунути перешкоди на здійснення ним права власності на жилий будинок відповідно до ст.391 ЦК Українии, виселити відповідачів із зазначеного будинку на підставі ст.ст.109,116 ЖК України та третій особі по справі Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Київського РВ СМУ МВС України в АРК зняти відповідачів з реєстрації за зазначеною адресою.
Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 червня 2010 року ОСОБА_5 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, зокрема ст.61 ЦПК України.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_5 і його представник підтримали доводи апеляційної скарги, відповідачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на їх необгрунтованність.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на них, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановлюючи рішення про відмову в позові суд виходив із його необгрунтованністю та з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів порушення відповідачами правил співжиття, їх антигромадської поведінки, тощо.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи і не суперечать чинному законодавству.
2
Так статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст.ст.403,405 ЦК України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону; житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном.
Установлено, що позивач ОСОБА_5 є власником будинку АДРЕСА_1, а тому він має законне право володіти, користуватися та розпоряджатися цим будинком на власний розсуд.
Однак, з 1997 року по 18.06.2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК України, тобто дружина власника квартири, їх діти і батьки, а також інші особи.
Як члени сім'ї власника будинку ОСОБА_6 і її донька ОСОБА_7 вселились у спірний будинок та були зареєстровані в ньому, що підтвердив апелянт ОСОБА_5 в засіданні апеляційного суду, а тому вони у встановленому законом порядку набули права користування ним.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє колишніх членів його сім'ї права користування займаним приміщенням.
Особа, яка вселилася у будинок (квартиру) як член сім'ї власника цього будинку (квартири), не може бути позбавлена права на користування цим житлом після припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) на підставі правових норм, якими регулюється право власності.
Відповідно до ст.116,157 ЖК України членів сім ’ ї власника житлового будинку може бути виселено у разі, якщо вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Таких обставин по справі не встановлено. Позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження доводів винної поведінки відповідачів та наявності обставин для їх виселення, зазначених в ч.1ст.116 ЖК України.
Доводи апелянта про порушення судом положень ст.61 ЦПК України неспроможні, оскільки рішенням Київського районного суду від 20.02.2009р. по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 і ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу недійсним встановлено обставини щодо договору купівлі-продажу будинку та визнано цей договір недійсним, а не обставини, передбачені ст.116 ЖК України.
Доводи апелянта про те, що відповідачі не сплачують комунальні послуги, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці обставини не передбачені ст.116 ЖК України в якості підстави для виселення без надання іншого жилого приміщення.
Висновки суду щодо проживання відповідачів у нежитловому приміщенні та незаявлення позивачем вимог про їх виселення із нежитлового приміщення як підставу відмови у задоволенні позову є необгрунтованними, але це не призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідно до положень ст.ст.10,11,60,303 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може грунтуватись на припущеннях. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
3
Оспорюючи висновки суду, апелянт не навів належних та допустимих доказів, які б їх спростовували. Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.
На підставі наведеного, керуючись статтями 303,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 червня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді: Куртлушаєв І.Д.
Берзіньш В.С.
Шестакова Н.В.