РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року червня місяця 24 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Синельщікової О.В.
суддів Летягіної О.В.
Яковенко Л.Г.
при секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про встановлення факту, що має юридичне значення, та за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про відшкодування витрат на утримання квартири і сплату комунальних послуг,
за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_5 однією сім’єю з ОСОБА_6 з 1995 року по день смерті останнього, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позовні вимоги ОСОБА_7 про відшкодування витрат на утримання квартири задоволено частково.
З ОСОБА_5 стягнено на користь ОСОБА_7 витрати на утримання квартири в сумі 3252,22 грн.
З ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стягнено на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 8,50 грн.
З ОСОБА_5 стягнено на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 35,52 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення, а також в решті частини позову про відшкодування витрат на утримання квартири відмовлено.
В апеляційних скаргах позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ставлять питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні їх позовних вимог і просять в цій частині ухвалити нове рішення, про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважають, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказують, що поза увагою суду залишилися ті обставини, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину, відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_8 чинять їм перешкоди у користуванні їх власністю, і відповідно до вимог статті 391 Цивільного кодексу України вони мають право вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпоряджання своїм майном. Також, зазначають, що судом першої інстанції при розгляді справи були порушені вимоги процесуального закону. Крім того, ОСОБА_7 посилається на те, що судом необґрунтовано було стягнуто з лише половину витрат на утримання квартири, оскільки ці витрати вона понесла в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних документів, отже, вважає, що відповідачка ОСОБА_5 повинна в повному обсязі відшкодувати їй понесені витрати.
В запереченнях ОСОБА_5 просила апеляційні скарги відхилити як безпідставні.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи був доведений факт проживання ОСОБА_5 однією сім’єю зі спадкодавцем ОСОБА_9 на день його смерті, що позивачка та її син придбали право на проживання у спірній квартирі за житловим сервітутом відповідно до вимог статті 405 Цивільного кодексу України та не можуть бути виселені на вимогу теперішніх власників квартири на усунення їм перешкод у користуванні їх власністю. Суд також дійшов висновку, що ОСОБА_5 повинна відшкодувати половину витрат на комунальні послуги та утримання будинку як член сім’ї попереднього власника квартири і сплатити їх ОСОБА_7 – власниці Ѕ частки спірної квартири.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції неповно і неправильно встановив обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, припустився порушень норм матеріального і процесуального права, що тягне за собою скасування оскаржуваного рішення за підстав пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7
При цьому колегія суддів діє відповідно до вимог частини 3 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 (а.с.24), якому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 04 жовтня 2001 року, належала у цілому квартира АДРЕСА_1 (а.с.22).
Після смерті ОСОБА_9 належну йому квартиру успадкували його діти – відповідачі у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по Ѕ частці кожний, яким відповідно 25 січня 2007 року та 03 липня 2007 року видані свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.157, 75) та зареєстровано право власності в КРП «БРТІ м. Євпаторії» (а.с.76).
Переглядаючи справу, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що позивачка ОСОБА_5 не спадкує після смерті ОСОБА_9, тому встановлення факту її проживання зі спадкодавцем на день його смерті не має правового значення і правових наслідків, передбачених частиною 3 статті 1268 та статтею 1264 Цивільного кодексу України.
Встановлення такого факту не тягне за собою виникнення у позивачки права на проживання відповідно до вимог статті 405 Цивільного кодексу України.
Апеляційний суд також виходить з того, що по відношенню до нових власників квартири ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позивачка не набула речових прав на їх майно, а саме, права на проживання у спірній квартирі, а тому їх вимоги про усунення їм перешкод у користуванні власністю та виселення ОСОБА_5 з неповнолітнім сином ґрунтуються на приписах статті 391 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення вартості оплачених комунальних послуг та витрат на утримання будинку та при будинкової території, вважає, що зазначені витрати повинні нести власники житла, тому що відповідно до вимог статті 322 Цивільного кодексу України саме власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення по суті всіх позовних вимог.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні квартирою, виселення задовольнити.
Усунути ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1, зобов’язавши ОСОБА_5 і ОСОБА_8 передати їм ключі від зазначеної квартири.
Виселити ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог ОСОБА_7 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Судді:
Яковенко Л.Г. Синельщікова О.В. Летягіна О.В.