У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Пономаренко А.В.
Суддів Білоусової В.В., Белинчук Т.Г.
При секретарі Власової М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі справу за позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах ОСОБА_5 до Військової частини А 2320 про стягнення грошової компенсації замість не отриманого речового майна , за апеляційною скаргою Військової частини А 2320 на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 лютого 2010 року
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_5 до Військової частини А 2320 про стягнення боргу по виплаті позивачеві грошової компенсації замість не отриманого речового майна в розмірі 915 грн.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив , що позивач до 26 жовтня 2009 року проходив військову службу за контрактом у Військовій частині А 2320 , де також перебував на речовому забезпеченні.
За час проходження служби ОСОБА_5 недоотримав речове майно на загальну суму 915 грн. ,однак при його звільненні у виплаті грошової компенсації замість речового майна командуванням зазначеної військової частини було відмовлено .
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 лютого 2010 року позов задоволено повністю .
В апеляційній скарзі відповідач –Військова частина А 2320 просить вказану постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права .
Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд не звернув увагу на відсутність підстав для стягнення грошової компенсації замість речового майна , оскільки цільові кошти до відповідача на виплату цієї компенсації не надходили і прийняте грошове зобов’язання без наявних коштів є бюджетним правопорушенням.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов , суд виходив з обґрунтованості позовних вимог та невиконання відповідачем своїх зобов’язань щодо виплати позивачу при звільненні зі Збройних Сил України за його бажанням грошової компенсації замість не отриманого речового майна .
З такими висновками суду колегія суддів погоджується , оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону .
Відповідно до частини 2 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.
Статтею 2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XI (зі змінами та доповненнями) визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про Збройні сили України» від 06.12.1991р. №1934-XII Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.
Правовідносини, які є предметом спору, регулювалися статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка мала таку редакцію «Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.»
Згідно із частиною 1 статті 9 зазначеного Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» № 328-У від 03 листопада 2006 року редакція статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була змінена, а також Закон був доповнений статтею 9-1 такого змісту: « Продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.»
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» № 1444 від 28 жовтня 2004 року: «Метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу», а пункт 27 передбачає, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Таким чином, законодавством визначено право військослужбовця, за його вибором, при звільненні отримати невидане речове майно в натурі, або грошову компенсацію за нього і таке право не може бути обмежене або скасоване відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.
Судом встановлено, що відповідно з наказом командира Військової частини А 2320 від 19 жовтня 2009 року № 55-КС позивач ОСОБА_5 був звільнений з військової служби в запас за закінченням строку контракту і виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 24 жовтня 2009 року .
Відповідно до довідки відповідача № 130 від 27 жовтня 2007 року позивачу нараховано, але не виплачено грошову компенсацію замість недоотриманого за час служби речового майна у сумі 915 грн.
З огляду на наведене суд дійшов правильного висновку , що відмова відповідача стосовно виплати позивачу грошової компенсації за речове забезпечення є протиправною, оскільки порушує його права як військовослужбовця .
Довід апеляційної скарги про відсутність бюджетного фінансування вищевказаних виплат та ненадходження цільових коштів відповідачу на виплату грошової компенсації замість недоотриманого речового майна у 2009 році , на думку судової колегії , не заслуговує на увагу, оскільки реалізація особою права, пов’язаного з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань .
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин , висновки суду відповідають обставинам справи, а оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування апеляційна скарга не містить.
Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Військової частини А 2320 відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді :