АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Косогор Г.О.
суддів Ткачук О.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Султановій Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржилстрой плюс» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржилстрой плюс» (третя особа – ОСОБА_2) про стягнення пені, відшкодування шкоди,
встановила:
У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Укржилстрой плюс» про стягнення з ТОВ «Укржилстрой плюс» пені за прострочення виконання зобов’язань за період з 22 травня 2008 року по 23 березня 2010 року включно в загальній сумі 148 723,45 грн., упущену вигоду за період з квітня 2008 року по жовтень 2009 року в розмірі 51 288 грн., компенсацію моральної шкоди в сумі 19 987 грн., а також судові витрати в загальній сумі 1730 грн.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі. Стягнуто на користь позивача ОСОБА_1 з ТОВ «Укржилстрой плюс» пеню за прострочення виконання зобов’язань за період часу з 22 травня 2008 року по 23 березня 2010 року включно в сумі 148 723,45 грн., упущену вигоду за період часу з квітня 2008 року по жовтень 2009 року включно в розмірі 51 288 грн., компенсацію моральної шкоди в сумі 19 987 грн., а також судові витрати в загальній сумі 1730 грн.
На дане рішення суду ТОВ «Укржилстрой плюс» була принесена апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду має бути законним и обґрунтованим, суд обґрунтовує свої висновки тільки на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні.
Справа №22ц–15630/2010 р. Головуючий 1- ої інстанції
Ледньова Т.В.
Категорія: 19 Доповідач: Г.О. Косогор
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованим обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, в порушення даної норми суд постановив своє рішення не на доказах, а на припущеннях, висновки суду є помилковими й такими,що не відповідають вимогам матеріального права, які регулюють правовідносини з питань договірних зобов”язань , фактичним обставинам справи а також матеріалам даної цивільної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов договору №26а від 10 липня 2006 року, ТОВ «Укржилстрой плюс» до 01 квітня 2008 року зобов’язано було передати ОСОБА_2 офіс загальною площею 62, 7 кв.м., розташований у першому під’їзді на 4 поверсі будинку №13 по вул. Хантадзе у м. Іллічівську, а ОСОБА_2 зобов’язалась інвестувати у будівництво гроші в сумі 221 644, 5 грн.
01 серпня 2007 року між ОСОБА_2, ТОВ «Укржилстрой плюс» та ОСОБА_1 було укладено угоду про внесення змін до договору №26а від 10 липня 2006 року про інвестування будівництва офісно-готельного центру, відповідно до якої ОСОБА_2 у повному обсязі уступила ОСОБА_1 свої права за вищевказаним договором, а ОСОБА_1 відшкодувала ОСОБА_2 сплачені останньою ТОВ «Укржилстрой плюс» кошти в сумі 221 644, 5 грн. у повному обсязі.
У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Укржилстрой плюс» про стягнення з ТОВ «Укржилстрой плюс» пені за прострочення виконання зобов’язань за період з 22 травня 2008 року по 23 березня 2010 року включно в загальній сумі 148 723,45 грн., упущену вигоду за період з квітня 2008 року по жовтень 2009 року в розмірі 51 288 грн., компенсацію моральної шкоди в сумі 19 987 грн., а також судові витрати в загальній сумі 1730 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції належним чином не встановив усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, не з”ясував, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом першої інстанції при задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 не було враховано, що відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» встановлено, що до 01 січня 2012 року забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється.
Згідно листа Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про реалізацію Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 15 грудня 2009 р. N 12/19-1-8/5-1173, щодо визначення кола договорів, на які поширюються тимчасові обмеження на їх розірвання, встановлені ч. 4 ст. 3 Закону, без застосування штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу, - дана норма жодним чином не обмежує коло договорів, на які вона розповсюджується, окрім результату їх виконання - передачі готового об'єкта будівництва власнику. На думку Міністерства, всі договори, які укладалися в порядку, визначеному законодавством, в ході фінансування (інвестування) житлового будівництва через ФФБ, ФОН, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, а також випуск безпроцентних (цільових) облігацій, можна вважати тими договорами, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, а отже на них
поширюються вищезазначені обмеження. Крім того, дія даної норми поширюється і на договори купівлі-продажу майнових прав.
Таким чином, суд першої інстанції в порушення ч.4 ст.З Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким чітко встановлено неможливість відшкодування за таких умов забудовником штрафних санкцій, неправомірно задовольнив вимогу про стягнення пені, передбаченої умовами договору.
Судом першої інстанції також неправомірно були задоволені позовні вимоги щодо стягнення упущеної вигоди за період з квітня 2008 року по жовтень 2009 року в розмірі 51288 грн. з тих підстав, що відповідальність у вигляді відшкодування упущеної вигоди не передбачена договором №26а від 10 липня 2006 року.
Окрім того, ст.623 ЦК України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів ( упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, позивач повинен був довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Проте, висновок експертної агенції “Єдність” грунтується на припущені щодо можливого отримання в майбутньому грошових коштів. Відповідно до ч.3 ст.60 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції були також неправомірно задоволені позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
Згідно ч.2 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди, відповідно до загальних підстав цивільно-правововї відповідальності обов”язковому з”ясуваннню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв”язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
З матеріалів справи вбачається наявність у позивача кардіосклерозу та інших захворювань. Але, який причинний зв”язок між цими хворобами та діями ТОВ “Укржилстрой плюс” судом не встановлено та позивачем не доведено.
Не мотивованими є також висновки суду щодо розміру моральної шкоди та винних дій відповідача, якими позивачеві заподіяні моральні страждання.
Положенням ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначені відносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, основним правовим документом, який їх регулює, є договір. Укладення договору, умови взаємовідносин є виключною компетенцією сторін, але вони не повинні суперечити чинному законодавству.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідальність за прострочення виконання зобов'язання була передбачена договором №26а від 10 липня 2006 року лише у вигляді виплати пені у розмірі 0,1 % від суми внесеної інвестиції. Відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди зазначеним договором передбачено не було.
Однак, суд першої інстанції не прийняв вищевказані доводи до уваги, та не обґрунтував, чому саме він не приймає ці доводи до уваги.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, а тому на підставі п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення з наступних підстав.
Судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права; крім того, висновки суду не відповідають як матеріалам справи, так і фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові ОСОБА_1
Керуючись ст. 309 ч.1 пп. 3,4, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржилстрой плюс» - задовольнити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 травня 2010 року – скасувати, ухвалити нове рішення.
ОСОБА_1 у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укржилстрой плюс» (третя особа – ОСОБА_2) про стягнення пені, відшкодування шкоди, - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.
Головуючий : Г.О. Косогор
Судді : О.О. Ткачук
Н.В. Ісаєва