Справа № 22-3026/2010 Головуючий у І інстанції Ведющенко В.В.
Категорія 37 Доповідач в П інстанції Єгорова С.М.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
11 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Вербицького В.С.
суддів: Єгорової С.М., Дуковського О.Л.
при секретарі Дімановій Т.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта та його представника, вивчивши матеріали справи, колегія суддів
В С Т А Н О В И Л А:
В серпні 2007 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на спадкове майно: земельні ділянки по сертифікатах на право власності за земельні частки (пай) серія КР №0224989, серія КР № 0246148, серія КР №0246147 площею по 4,29 кадастрових гектарів, розташовані на території Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області, майновий пай члена КСП ім..ХХП з»їзду КПРС смт.Добровеличківка вартістю 5409,00 грн. або 0,1373 % відповідно до свідоцтва серія КД №059646. Посилались на те, що 7 серпня 2001 р. помер ОСОБА_4, з яким вона проживала однією сім»єю понад 15 років. Після його смерті залишилось вказане спадкове майно. Вона як спадкоємець четвертої черги прийняла спадщину, інших спадкоємців у померлого немає, також відсутній заповіт на вказане майно, тому вона звернулась до суду з таким позовом.
Рішенням Добровеличківського районного суду від 27 серпня 2010 року позов задоволений. Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування право власності на земельні ділянки по сертифікатах на право власності за земельні частки (пай) серія КР №0224989, серія КР № 0246148, серія КР №0246147 площею по 4,29 кадастрових гектарів, розташовані на території Добровеличківської селищної ради кіровоградської області, майновий пай члена колективного сільськогосподарського колективу по майновому сертифікату серії КД №059646.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду як незаконного з направленням справи на новий розгляд. Зазначається, що рішенням порушено його права як спадкоємця, судом не було належним чином перевірено доводи позивачки, висновки суду не відповідають дійсним обставинам та суперечать вимогам цивільного законодавства.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що спірне майно входить до спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_4 Позивачка проживала зі спадкодавцем однією сім»єю понад п»ять років до часу відкриття спадщини, тому за правилами, передбаченими ст..1264 ЦК України, у четверту чергу має право на спадкування за законом. В обґрунтування своїх вимог вона надала переконливі допустимі і належні докази, тому як спадкоємець має право на визнання за нею права на спірні земельні ділянки і майновий пай.
З такими висновками суду не можна погодитися, оскільки суд дійшов їх без всебічного, повного, об’єктивного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін у спірних відносинах, з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.
Вирішуючи спір , суд виходив із положень ЦК України 2003 року.
Разом з тим поза увагою суду залишилось питання про те, чи регулюються спірні правовідносини приписами Цивільного кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, за умов, що спадщина, відносно якої виник спір, відкрилась у 2001 році.
Відповідно до вимог п.п.4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (який набрав чинності з 1 січня 2004 року) ЦК України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої “Спадкове право” ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з роз’ясненнями, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування”, відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня
2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі – ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності Цивільним кодексом України, і строк на її прийняття не закінчився до
1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася в 2001 році і за нормами ЦК УРСР (1963 р.) особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю не менше як п»ять років до часу відкриття спадщини, не входили до кола спадкоємців, а тому правила ст.ст.548, 549 ЦК України на них не розповсюджується.
Як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_4 помер 7 серпня 2001 року, тобто спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України (2003 р.), тому відповідно до вищезазначених норм до спірних правовідносин необхідно застосовувати правила спадкового права, передбачені ЦК УРСР (1963р.). Відповідно до вимог ст.ст.524, 527, 529, 530, 531, 534, 548, 555 ЦК України ОСОБА_3 повинна була довести своє право на спадкування після смерті ОСОБА_4 та зазначити дії, що свідчать про прийняття спадщини. Проте, свої позовні вимоги вона не обґрунтувала відповідно до законодавства, що регулює спірні правовідносини, і не надала доказів щодо наявності підстав для встановлення її права на спадкове майно.
Суд не з”ясував належним чином наявність чи відсутність обставин, на які посилались сторони в своїх вимогах та запереченнях, а також не вірно визначив норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін, що призвело до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду не може вважатись законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за його безпідставністю.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2007 року скасувати .
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області про визнання права власності в порядку спадкування.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з наступного дня.
Головуючий
Судді: