Справа № 2-3321/ 10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2010 р. Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого -

    судді                                   Назарової М.В.

    при секретарі                     Зятьковій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Сторони перебувають у шлюбі з 31 жовтня 2009 року, від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого записаний відповідач. Дитина мешкає разом з позивачкою, і спору у цій частині ніхто не заявляє, та знаходяться на її утриманні. Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання сина в розмірі 1/6 частини зі всіх видів доходів відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

До судового засідання сторони не з’явилися, подавши заяви про слухання справи за їх відсутності: позивач підтримує позовні вимоги, відповідач їх визнає.

Зацікавлена особа ОСОБА_4 у судовому засіданні вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню та пояснила, що з відповідачем вони перебували у шлюбі, який розірвано між ними 10 липня 2009 року, від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком якої записаний відповідач, на користь якої стягуються аліменти з 2009 року в розмірі ј частини зі всіх видів доходів.

Суд, заслухавши зацікавлену особу, дослідивши докази у справі, враховуючи стан здоров'я і матеріальний стан позивачки, платника аліментів, дитини, які заявили, що всі вони здорові, і інших доказів у цій частині суду не надано, не є інвалідами, інші обставини, що мають істотне значення для справи, а саме – те, що відповідач здоровий та має на утриманні неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь якої сплачує аліменти в розмірі 1\4 частини зі всіх видів його доходу, суд вважає позовні вимозі позивачки як такі, що підлягають повному задоволенню.

      Так, згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і одним із способів виконання батьками обов'язку утримувати дитину відповідно до ст. 181 Сімейного Кодексу України є стягнення аліментів за рішенням суду в частині від доходу. Відповідач в змозі надавати таке утримання, є працездатним, він записаний в актовому записі про народження батьком неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.4/, який мешкає разом з позивачкою /а.с.6/, і суд вважає, що він може надавати йому матеріальне утримання в розмірі 1/6  частини зі всіх видів свого доходу.

Задовольняючи позов саме у такий спосіб, суд виходить зі всіх вищезгаданих обставин та керується засадами справедливості, добросовісності та розумності сімейних відносинах, закріплених у ч. 9 ст. 7 СК України, та вважає такий розмір обґрунтованим.

    На підставі висловленого, керуючись ст.ст.15, 30, 61, 62, 130 ЦПК України, ст.ст. 180,181,182 Сімейного Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити повністю.

    Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що народився у с. Маломиколаївка Антрацитівського району Луганської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/6 частини заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 21 липня 2010 року та до його повноліття.

    Рішення в частині стягнення аліментних платежів за один місяць допустити до негайного виконанні.

    Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 51 грн. на користь держави на збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

    Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення – з дня отримання копії цього рішення – і в той же строк.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті.

Головуючий:                                                                               М.В. Назарова