Справа № 33-321/2010 р. Головуючий у 1 інстанції :Ковальова Т.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2010 року апеляційний суд Чернігівської області в складі:
судді судової палати в кримінальних справах Шахової О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 серпня 2010 року.
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ніжин Чернігівської області, працюючий директором ДКП «Комунальний ринок», проживаючий в АДРЕСА_1,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.41 ч.1 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1700 грн.
Як встановив суд, 18 червня 2010 року при перевірці територіальною державною інспекцією праці у Чернігівській області ДКП «Комунальний ринок» (юридична адреса 16600, Чернігівська область, м.Ніжин, пл. Леніна, 1) виявлено факти порушення законодавства про працю з боку його начальника ОСОБА_2, а саме: ст. 97 КЗпАП України - одноосібно, без погодження з представником трудового колективу, директором встановленні посадові оклади всіх працівників підприємства, ст. 21 КЗпП України «Про відпустки» - оплата часу щорічних відпусток працівникам підприємства проводиться з порушенням термінів, визначених законодавством. Так, ОСОБА_3 щорічна відпустка надана з 03.05.10 року. Однак, оплата часу щорічної відпустки проведена 18.05.10 року, а не за 3 дні до її початку, як передбачає ст. 21 Закону України «Про відпустки». З порушенням термінів проведено оплату і ОСОБА_4 - відпустка надана з 17.05.10 року, а оплата - 09.06.10 року, ОСОБА_5 - відпустка надана з 01.05.10 року, оплата - 12.05.10 року.
По даному факту державним інспектором ТДІП складено протокол про адміністративне правопорушення № 25-02-028/0616 від 18.06.2010 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати як незаконну та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, а справу провадженням закрити.
Доводи апеляції зводяться до того, що, судом були порушені його процесуальні права, так як він не був належним чином сповіщений про час та місце слухання справи, що позбавило його можливості дати пояснення суду по суті справи. Зазначає, що неотримання судових повісток було внаслідок перебування його на лікарняному та у відпустці.
Посилається на те, що адміністративна справа мала бути закрита згідно ст. 247 ч. 1 п. 7 КУпАП, оскільки на момент прийняття Ніжинським міжрайонним судом постанови від 11.08.2010 року вже сплинув місячний термін з дня прийняття рішення Ніжинською міжрайонною прокуратурою про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.07.2010 року.
Дослідивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Ці вимоги закону судом були дотримані.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП , при зазначених у постанові обставинах ґрунтується на зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказах.
Як вбачається з матеріалів справи, територіальною державною інспекцією праці у Чернігівській області була проведена перевірка дотримання вимог законодавства про працю у ДКП „ Комунальний ринок”, під час якої було виявлено ряд порушень, а саме:
• всупереч вимогам ст. 97 КЗпП України, одноосібно, без погодження з представником трудового колективу, директором встановленні посадові оклади всіх працівників підприємства;
- всупереч вимогам ст. 21 КЗпП України „Про відпустки” - оплата часу щорічних відпусток працівникам підприємства проводиться з порушенням термінів, визначених законодавством. Так, ОСОБА_3 щорічна відпустка надана з 03.05.10 року. але, оплата часу щорічної відпустки проведено 18.05.10 року, а не за 3 дні до її початку, як передбачає ст. 21 Закону України «Про відпустки». З порушенням термінів проведено оплату і ОСОБА_4 - відпустка надана з 17.05.10 року, а оплата - 09.06.10 року, ОСОБА_5 - відпустка надана з 01.05.10 року, оплата - 12.05.10 року., і т. д.
Дані обставини доведені актом перевірки № 25-02-028/0779 від 18 червня 2010 року та протоколом про адміністративне правопорушення від 18 червня 2010 року.
Допитана в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_6 – заступник начальника відділу контролю територіальної державної інспекції праці в Чернігівській області показала, що відповідно до акту перевірки від 18.06.2010 року були виявлені порушення трудового законодавства зі сторони директора підприємства „Комунальний ринок” ОСОБА_2 і на підставі даного акту був складений протокол про адміністративне правопорушення від того ж числа. Від підпису він відмовився, тому примірник протоколу був надісланий правопорушнику рекомендованим листом. Примірник акту перевірки з іншими даними, відмінними від Акту, який знаходиться в судовій справі і які надав місцевому суду ОСОБА_2 не відповідає дійсності і вона припускає, що він підроблений.
З наданих на огляд апеляційному суду оригіналів Акту перевірки та Припису щодо виконання вимог вбачається, що Акт за №25-02-028/0779 складений саме 18.06.2010 року з підписом Державного інспектора праці ОСОБА_7 і на підставі Акту складений Припис за № 25-02-028/0779-0739 того ж 18.06.2010 року щодо виконання вимог Державного інспектора праці від 18.06.2010 року.
Будь-яких сумнівів у правильності та законності зазначених документів у суду не викликало.
Посилання апелянта про те, що суд не повідомив належним чином про час та місце розгляду справи, не приймаються до уваги, оскільки з матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 неодноразово викликався у судове засідання, але повістки він не отримував і вони поверталися по закінченню строку зберігання а саме: 20.07.2010 р.( а. с. 6), 03.08.2010 р. ( а. с. 8), 11.08.2010 р.( а. с. 24). Також не знайшли підтвердження і доводи про те, що він перебував на лікуванні в зв’язку з чим не з’явився у судове засідання, оскільки згідно доданого до апеляційної скарги листка непрацездатності, ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні, що не перешкоджало йому отримати судові повістки.
У зв’язку з обмеженими строками накладання адміністративного стягнення в порядку ст. 38 КУпАП неотримання повісток, неявка у судове засідання були підставами вважати його поведінку, яка спрямована на затягування процесу з метою уникнення адміністративної відповідальності у скоєному правопорушенні.
Залучення законних представників відповідно до ст. 270 КупАП мають місце тоді, коли особи є неповнолітніми, або особи, що через свої фізичні або психічні вади не можуть здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення. В зв’язку з тим, що ОСОБА_2 не є неповнолітньою особою і не має фізичних та психічних вад питання про залучення законного представника не вирішувалось у судовому засіданні, а тому вказаний за клопотанням представник не викликався.
Згідно вимог ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Бажання мати захисника ОСОБА_2 не виявляв.
Щодо доводів скаржника, що були порушені строки розгляду тому, що пройшло більше одного місяця з моменту відмови в порушенні кримінальної справи не заслуговують на увагу, так як загальні строки накладення адміністративного стягнення не порушені. Згідно ст.38 КУпАП стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Адміністративне стягнення судом накладено в межах строків, передбачених вищезазначеною нормою Закону.
Доказів на спростування висновків місцевого суду про порушення вимог законодавства про працю не добуто.
Викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП.
Вид стягнення ОСОБА_2 судом призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП і в межах санкції ст. 41 ч. 1 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та ступеню його вини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 серпня 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинене правопорушення, передбачене за ст.41 ч.1 КУпАП - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернігівської області О.Г. Шахова