АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 вересня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: судді Медяного В.М.,
суддів: Сопруна В.В., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Пєтуховій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці про визнання права на належну державну соціальну допомогу, донарахування сум підвищення до пенсії дітям війни та стягнення недоотриманої суми,
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 21 липня 2010 року, -
встановила:
25.05.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. Зазначила , що вона відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни і, згідно ст.6 цього Закону, їй мала виплачуватись з 01.01.2007 року соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але виплачена не була у повному обсязі. На звернення позивача відповідач відмовив у виплаті підвищення пенсії, а тому звернулась з позовом до суду. Просила визнати за нею право на проведення нарахування та виплати державної соціальної допомоги підвищення пенсії, як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006 року по 01.05.2010 року, стягнути з відповідача на її користь різницю між фактично виплаченою пенсією та пенсією з урахуванням необхідного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 01.05.2010 року, а також всі понесені нею судові витрати.
Ухвалою суду від 14.06.2010 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Державне Казначейство України.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 21 липня 2010 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на проведення нарахування та виплати державної соціальної допомоги підвищення пенсії, як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.05.2010 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці провести нарахування та здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення пенсії, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.05.2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Також стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8 грн. 50 коп. та по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 гривень. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитини війни» відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дія вказаної норми Закону була зупинена на 2007 рік п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України рішенням № 6-рп/2007 від 9.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнав неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 р. внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року п.41 р.2 зазначеного Закону визнаний таким, що є неконституційним (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни внесені Законом України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України, а
тому це не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно з вимогами ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки судом встановлено, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими зупинено та звужено підвищення до пенсії дітям війни, не відповідають Конституції України, суд застосовує в даному випадку спеціальний закон прямої дії - Закон України «Про соціальний захист дітей війни» та Конституцію України.
При цьому суд враховує, що рішення Конституційного Суду України набули чинності з дня їх прийняття, а тому нормативні акти визнані не конституційними втратили чинність з дня прийняття рішень Конституційним Судом України, тобто у 2007 році з 09.07.2007 року, а у 2008 році з 22.05.2008 року. Стосовно 2009-2010 років, законодавцем положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не обмежувалось.
В частині позовних вимог про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за 2006 рік, то суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки заявлені позивачем з пропуском трирічного строку позовної давності. Поважність причин пропуску строку позовної давності позивачкою на доведено. Представник відповідача наполягала в судовому засіданні на застосуванні позовної давності.
При перерахунку пенсії позивача, відповідач має застосовувати розмір мінімальної пенсії визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року. Оскільки інший розмір пенсії законами України не встановлений.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення вимог позивача та прийшов до правильного висновку щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі, передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" , з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачкою та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .
Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .
Судом першої інстанції повно з’ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об’єктивний склад, права та обов’язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 15, 303, 304-1, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці відхилити.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 21 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результати розгляду справ даної категорії є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: В.В.Сопрун
Т.О. Денишенко