Справа № 2- 4274/2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             06 травня 2010 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді        Алексєєва А.П. за участю секретаря Сокіл Ю.М., розглянувши у відкритому  попередньому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

29 березня 2010 року позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача про розірвання шлюбу. Зазначала, що з 28 лютого 1997 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який був зареєстрований Заводським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Миколаєва, про що є в книзі реєстрації актів про одруження актовий запис № 73. Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сімейне життя з відповідачем не склалося. На протязі останніх років їхні відносини стали псуватися, оскільки у них різні характери та погляди на життя, в сім’ї часто виникали неприязні стосунки, постійні сварки, свідком яких стає їх неповнолітній син, що тяжким чином впливає на його психічний стан. Вважає, що зберегти сім’ю неможливо, а тому просила шлюб між нею та відповідачем розірвати.

У попередньому судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити.

У попередньому судовому засіданні відповідач позов визнав та не заперечував проти його задоволення.

Судом встановлено, що з 28 лютого 1997 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Подружнє життя виявилось важким, оскільки у позивачки та відповідача різні характери та погляди на життя. З часом їхні розбіжності у поглядах на сімейне життя поглибились, вони зовсім перестали намагатись знайти щось спільне в інтересах сім’ї. Спору щодо поділу подружнього майна немає.

Позивачка і відповідач дійшли згоди про те, що їхні малолітній син буде проживати з матір’ю.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до вимог ст. ст. 110, 112 СК України, суд дійшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, у зв’язку з чим, вимоги позову обґрунтовані та підлягають  задоволенню.

Тому, шлюб, зареєстрований 28 лютого 1997 року (актовий запис № 73) заводським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Миколаєва між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід розірвати. При цьому суд вважає за необхідне покласти на позивачку витрати, які пов’язані з отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу.

Керуючись ст. ст. 10, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 110, 112 СК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований Заводським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Миколаєва             28 лютого 1997 року, актовий запис № 73, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_1 державне мито в сумі 17 грн. при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС, звільнивши від сплати відповідача.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                А.П. Алексєєв