ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 р. Справа № 2-а-2712/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: Прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв`язку України, яке представляє Головна державна інспекція на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
до: ОСОБА_1
про: стягнення 510 грн. фінансових санкцій
ВСТАНОВИВ :
В червні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся прокурор Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв`язку України в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 510 грн. фінансових санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що до прокурора Ленінського району м. Вінниці звернулось територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області щодо примусового стягнення накладеної фінансової санкції з ОСОБА_1.
Підставою застосування фінансової санкції, вказали, проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в ході якої державними інспекторами територіального управління Головтрансінспекції у Вінницькій області 29.01.2010р. виявлено відсутність ліцензійної картки при експлуатації легкового автомобіля облаштованого як таксі марки DAEWOO Lanos, д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1. Про виявлене порушення складено акт № 168101 від 29.01.2010р.. Начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області 11 лютого 2010 року винесено постанову № 088458, якою за порушення законодавства про автомобільний транспорт до перевізника застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у сумі 510 гривень.
Прокурор в судове засідання не з'явився, письмових пояснень з обґрунтуванням причин неявки суду не надав, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується розписками про одержання повісток (а.с.15,20).
Представник позивача в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. (а.с. 23).
В силу частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Ухвала про відкриття провадження та призначення судового засідання на 10.08.2010р. отримана відповідачем 06.07.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 20070675 (а.с. 17). Повістка про з`явлення до Вінницького окружного адміністративного суду на 25.08.2010р. направлялась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням, однак на адресу суду повернувся конверт з довідкою ф.20: за відмовою адресата від одержання (а.с. 22). Відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Згідно ст. 37 КАС України, у разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду. Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Суд, вважає, що за даних обстави можливо та доцільно розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно завдання на перевірку № 110574 від 26.01.2010р. (а.с. 8), державними інспекторами Ганзієм Ю.А., Іщенком В.М. була проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобіля НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, виявлено порушення, зокрема: експлуатація легкового автомобіля облаштованого як таксі без наявності ліцензійної картки, про що було складено акт № 168101 від 29.01.2010р. (а.с. 7). Водій із зазначеним Актом ознайомлений, від підпису відмовився.
Із повідомлення (а.с.6) вбачається, що ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи 01.02.2010р. щодо здійсненого ним порушення, проте на розгляд справи не прибув.
Постановою № 088458 від 11.02.2010 року (а.с. 5), винесеною начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Ратовським А.С., за порушення законодавства - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, визначених ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, до відповідача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно супровідного листа № 02-3/615 від 11.02.2010р. (а.с. 4) та копії реєстру згрупованих внутрішніх відправлень від 11.02.2010р. (а.с. 10), копія постанови № 088458 від 11.02.2010р. була направлена на адресу ОСОБА_1
Сума штрафу відповідачем не була сплачена, зазначене рішення - не оскаржено ні до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю, як передбачено п. 32 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 143 від 29.01.2006 р., ні до суду. Таким чином, сума заборгованості відповідача становить 510 грн. та підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Абз. 4 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки - застосовуються санкції у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області діяло на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючим законодавством України щодо проведення перевірки та накладення фінансових санкцій.
Судом також встановлено, що постанова Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про застосування фінансових санкцій не є виконавчим документом в розумінні ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", а тому наявні підстави для пред'явлення позову до адміністративного суду.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи те, що вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 79, 86, 94, 122, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21000) в дохід Державного бюджету України (р/р 31111106700002, код 34701167, Держбюджет м. Вінниця, 21081100, ГУ ДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015) 510 грн. (п'ятсот десять гривень) фінансових санкцій.
Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя /підпис/ Поліщук Ірина Миколаївна З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар:
Секретар