ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
28.08.2006 року Справа № 4/185
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Іноземцевої Л.В.
суддів Перлова Д.Ю.
Якушенко Р.Є.
Судова колегія змінена розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 23.08.06
При секретарі
судового засідання Черніковій Я.В.
та за участю представників сторін:
від заявника –Басакін В.В., посвідчення № 891 від 09.08.01, прокурор;
від позивача –Жаров Д.О., дов. № 19 від 17.07.06, начальник юридичного
відділу; Струкін С.В., дов. № 12 від 03.01.06, головний спеціаліст
–юрисконсульт юридичного відділу;
від відповідача - Костилєва Д.М., дов. № 486 від 21.12.05, юрисконсульт;
Бабенко Г.В., дов. № 479 від 21.12.05, юрисконсульт
Розглянув
апеляційну скаргу Прокурора м.Краснодона Луганської області
на постанову
господарського суду Луганської області
від 07.06.2006
у справі № 4/185 (суддя Батюк Г.М.)
за позовом Прокурора м.Краснодона Луганської області
в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України в м.Краснодоні Луганської області
до Відкритого акціонерного товариства „Луганськгаз”,
м.Луганськ
про стягнення 230501 грн.60 коп.
Постановою господарського суду Луганської області від 07.06.06 у справі № 4/185 (суддя Батюк Г.М.) відмовлено у задоволенні позову прокурора м.Краснодона Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Краснодоні Луганської області до Відкритого акціонерного товариства „Луганськгаз”, м.Луганськ, про стягнення штрафних санкцій у розмірі 230501 грн. 60 коп.
Суддя-доповідач
Іноземцева Л.В.
Постанова суду мотивована тим, що на момент виникнення спірних правовідносин ще не набрали чинності приписи Закону України від 09.07.03 № 1058-ІV „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі по тексту –Закон 1058), а тому на дані правовідносини не розповсюджується і Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 N 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за N 64/8663 (далі по тексту –Інструкція 21-1).
Актами перевірок від 10.05.02, 29.09.03, 20.10.05 порушень чинного законодавства України позивачем не встановлено, заборгованості зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування не виявлено, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.
Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення органом Пенсійного фонду України порядку застосування штрафних санкцій, зокрема, щодо направлення страхувальнику рішення та вимоги про сплату штрафних санкцій.
Прокурор м.Краснодона Луганської області - заявник позову не погодився з прийнятою постановою та подав апеляційну скаргу в якій просить постанову господарського суду Луганської області від 07.06.06 у справі № 4/185 скасувати через порушення норм матеріального права та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор, посилаючись на статтю 13 Закону 1058, вказує, що збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, нарахований та сплачений з порушенням строків сплати до 01.01.04, вважається несвоєчасно сплаченими страховими внесками і підпадає під дію Закону 1058 та Інструкії 21-1.
Суд не звернув увагу на те, що рішення органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій та вимога про їх сплату не оскаржені відповідачем в установленому порядку.
Згідно підпункту 9.3.2 Інструкції 21-1 розрахунок фінансової санкції здійснювався на підставі даних картки особового рахунку відповідача, названим підпунктом не передбачено розрахунок фінансової санкції згідно акту перевірки.
Відкрите акціонерне товариство (ВАТ „Луганськгаз”) - відповідач у справі проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи і пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з’ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд
в с т а н о в и в :
Краснодонське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства –структурний підрозділ позивача зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області, як платник збору на обов’язкове державне пенсійне забезпечення (а.с. 6, т. І).
01.01.04, з набранням чинності Закону 1058, є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
08.12.05 позивачем прийнято рішення № 512, яким до структурного підрозділу позивача на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі по тексту –Закон 2181) застосовані штрафні санкції в сумі 230501 грн. 60 коп. за порушення в період з 31.12.01 по 11.11.03 граничних строків сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування (а. с. 10, т. І).
Краснодонське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства штрафні санкції за цим рішенням у встановлений 10-денний строк не сплатило, у зв’язку з чим прокурор м.Краснодона посилаючись на Закон 1058 подав позов у господарський суд Луганської області в інтересах Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні до ВАТ „Луганськгаз” про примусове стягнення штрафних санкцій в сумі 230501 грн. 60 коп. (а. с. 2-3, т. І).
Постановою господарського суду від 07.06.06 у задоволенні позову відмовлено.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, за прострочення сплати якого нараховані штрафні санкції, був нарахований і сплачений філією позивача до 01.01.04. Як свідчить особовий рахунок останній платіж здійснено 07.11.03 (а. с. 50 –51, т. І).
Закон України від 09.07.03 № 1038-ІV „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” набрав чинності з 01.01.04, пунктом 15 Прикінцевих положень цього Закону встановлено, що погашення заборгованості зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому Законом порядку здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону.
Станом на 01.01.04 філія позивача не мала заборгованості зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Як зазначалось вище зобов’язання по збору на обов’язкове державне пенсійне страхування виникли і були погашенні до 01.01.04.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції при вирішенні спору Закону 1058 є неправомірними і спростовуються пунктом 15 Прикінцевих положень цього Закону.
До набрання чинності Закону 1058 збір на обов’язкове державне пенсійне страхування відносився до загальнодержавних податків і зборів, входив до складу єдиної системи оподаткування, на нього поширювалося податкове законодавство і Господарський кодекс України.
Прострочення сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування допущено філією позивача в період з 31.12.01 по 07.11.03, отже і відповідальність за порушення граничних строків сплати збору повинна наступати за правилами діючого на той час законодавства, а саме Закону 2181 і Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів , а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України , затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.10.01 № 16-6 (далі по тексту –Інструкція 16-6).
При прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій позивач безпосередньо посилався на Закон 2181, по формі рішення прийнято відповідно до додатку 20 до Інструкції 16-6.
Проте при прийнятті рішення позивач не дотримався строків давності щодо застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181 за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.
Закон 2181 розмежовує поняття податкового зобов'язання і штрафної санкції.
Стаття 17 Закону 2181 визначає види штрафних санкцій, а отже посилання позивача на те, що штраф є податковим зобов'язанням суперечить приписам Закону 2181. Стаття 15 Закону 2181 передбачає строки давності та їх застосування. За змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону 2181 контролюючий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Випадки визначення податкових зобов'язань контролюючим органом перелічені в пункті 4.2 статті 4 Закону 2181. Згідно лідпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;
г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Даною нормою не передбачено, що застосування штрафної санкції є тотожним визначенню податкового зобов'язання.
Штрафні санкції, що застосовуються на підставі підпункту 17.1.7 статті 17 Закону 2181 взагалі не пов’язуються подачею декларації (розрахунку), а залежать від дати і суми сплаченого зобов’язання (податкового боргу). Отже і строки давності, визначені статтею 15 Закону 2181 при обчисленні штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 статті 17 Закону 2181 не застосовуються. Підпунктом 17.1.7 статті 17 Закону 2181 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п’ятидесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Аналогічні положення викладені в підпункті 12.3.7 пункту 12 Інструкції 16-6.
Після прийняття Закону 2181, чинного з 01.04.01, був прийнятий і з 01.01.04 набрав чинності Господарський кодекс України (далі по тексту –ГК України). Цим кодексом визначені адміністративно -господарські санкції. У статті 239 ГК України наведений перелік деяких адміністративно - господарських санкцій, серед яких вказаний адміністративно - господарський штраф. У відповідності зі статтею 241 ГК України адміністративно - господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Штрафні санкції, що передбачені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181 за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань за своєю правовою природою є адміністративно - господарськими санкціями, тому при їх застосуванні необхідно враховувати положення статті 250 ҐК України, оскільки Законом 2181 не передбачено іншого.
Згідно статті 250 ГК України адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.
При сплаті платником збору він відповідно до Інструкції 16-6 зараховується на рахунок органу Пенсійного фонду в установі банку, а останній відображає ці відомості в обліковій картці платника.
Розрахунок штрафних санкцій ведеться в автоматичному режимі. Таким чином момент виявлення органами Пенсійного фонду порушення співпадає з його сплатою і відображенням в обліковій картці платника збору.
Як свідчать матеріали справи, зокрема, облікова картка філії відповідача, позивач не дотримувався ані положень Закону 2181, ані положень статті 250 ГК України при прийняті рішення про нарахування штрафних санкцій, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про їх стягнення.
Доводи позивача про те, що відповідач у встановленому порядку не оскаржив рішення про застосування штрафних санкцій, що є підставою для їх стягнення, судовою колегією відхиляється.
Одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А тому вирішуючи спір щодо стягнення контролюючим органом штрафних санкцій суд досліджує питання правомірності їх застосування.
Положення щодо незастосування строків давності на вимоги про стягнення недоїмки, пені та штрафів по страхових внесках закріплені тільки Законом 1058, правила якого, як вже зазначалось, не розповсюджуються на спірні правовідносини сторін.
Враховуючи викладене апеляційна скарга Прокурора м. Краснодона на постанову господарського суду Луганської області від 07.06.06 задоволенню не підлягає.
Результати апеляційного провадження оголошені в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Прокурора м.Краснодона Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Краснодоні Луганської області на постанову господарського суду Луганської області від 07.06.06 у справі № 4/185 залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Луганської області від 07.06.06 у справі № 4/185 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Іноземцева Л.В.
Суддя Перлов Д.Ю.
Суддя Якушенко Р.Є.