РІШЕННЯ
Іменем України
8 вересня 2010 року Міловський районний суд Луганської області
у складі: головуючого-судді Чехова С.І.
при секретарі Пасічник Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Мілового справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Міловської райдержадміністрації Луганської області про стягнення грошової допомоги на оздоровлення.
ВСТАНОВИВ:
До суду звернувся позивач ОСОБА_1 із заявою у якій просить визнати дії відповідача Управління праці та соціального захисту населення Міловської райдержадміністрації Луганської області неправомірними по відмові в доплаті суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, а також зобов'язати відповідача доплатити йому компенсацію у сумі 3620 гривень в рахунок недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік.
Свої вимоги мотивує тим, що він є учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, стоїть на обліку у відповідача. Однак відповідач йому не доплатив за минулий рік грошову компенсацію на оздоровлення 3720 гривень виплативши тільки 100 гривень. При письмовому зверненні до відповідача про виконання гарантованих державних зобов'язань перед учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії ним була отримана відмова. Таким чином йому не було доплачено 3720 грн.- 100грн.=3620 грн.
Позивач ОСОБА_1. до судового засідання не з'явився однак довів причину неявки яку слід вважати поважною і просив слухати справу без його участі позов підтримав цілком.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився однак довів до суду , що позовні вимоги не визнає і просить розглянути позовну заяву без його участі надавши до суду свої заперечення у яких вважає вимоги позивача незаконними, безпідставними, необґрунтованими і такими які не підлягають задоволенню. Посилаючись на те, що їх дії виконувались на підставі Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” а також у строгій відповідальності до постанови Кабінету Міністрів україни № 562 від 12 липня 2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи”. Виплата грошових норм проводилась згідно законів про розмір мінімальної заробітної плати та видатків, передбачених на ці цілі законами про Державний бюджет на відповідний рік, як передбачено Конституцією України. Зокрема постановою Кабінету Міністрів України встановлені розміри щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам 1-2 групи- 120 гривень, інвалідам 3 групи- 90 гривень, учасники ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії-100 гривень, учасники ліквідації аварії на ЧАЕС 3 категорії- 75 гривень.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до думки про можливе задоволення заявлених позовних вимог з тих підстав, що:
Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 10 липня 1992 року позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС категорії 2 .(а.с.7)
Відповідно листа які були надані позивачем від Управління праці та соціального захисту населення Міловської районной адміністрації Луганської області йому було відмовлено у виплаті грошової допомоги на оздоровлення.(а.с.8)
За довідкою про отримання допомоги на оздоровлення позивач за 2009 рік отримав 100 гривень.(а.с.9)
Однак в ідповідно до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-Х11 від 28 лютого 1991 року який набрав чинності з 1 квітня 1991 року слід, що "Щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати".
Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ч. 4 ст. 48 Закону № 796-ХІІ була зупинена.
Конституційний Суд України в своїх рішеннях від 9 липня 2007 року за № 6-рп та від 22 травня 2008 року за №10-рп визнав положення Законів України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року про виплату щорічної допомоги на оздоровлення у зниженому розмірі неконституційними та такими, що втратили чинність і не відповідають Конституції України.
Конституція України не надає Закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок-скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
На виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
При розгляді даної справи судом встановлено, що вищенаведена постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 була прийнята всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому заперечення відповідача та посилання на дану постанову судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За таких обставинах та з урахуванням мінімальної заробітної плати яка відповідно ст. 2. Закону України “ Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати “ від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI . “ Встановити такий розмір мінімальної заробітної плати: з 1 листопада 2009 року - 744 гривень, з 1 січня 2010 року - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.” Позивач ОСОБА_1. за значений період не отримав цілком щорічну допомогу на оздоровлення на його користь повинно бути стягнуто з урахування мінімальної заробітної плати з 1 листопада 2009року 744 гривень на час подання адміністративного позову відповідного року , що становить 744 х 5 – 100 = 3620 гривень.
Таким чином вимоги позивача ОСОБА_1 є законними, дії відповідача Управління праці та захисту населення Міловської районної адміністрації Луганської області є протиправними і не відповідають чинному законодавству.
Керуючись ч.4 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, рішеннями Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також ст. ст.10,11,60,.213-215 ЦПК України,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити .
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області у недоплаті щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2, відносно ОСОБА_1 протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області доплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення за 2009 рік у сумі 3620 гривень.
Копію рішення направити позивачу ОСОБА_1 та відповідачу Управління праці та соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області не пізніше 2 днів з дня його проголошення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Луганської області, шляхом її направлення через Міловський районний суд протягом 10 днів. .
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: С.І. Чехов