В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 серпня 2010 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого – судді підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарі ЛОЗІ К.А., за участю старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону майора юстиції СУКАЧА В.В., захисника підсудного – адвоката ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_2., у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини А-2860, солдата
ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кролевець Сумської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не судимого, призваного на строкову військову службу Кролевецьким РВК Сумської області -
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України.
Судовим слідством військовий місцевий суд, -
В С Т А Н О В И В:
Солдат ОСОБА_4, проходячи строкову військову службу у військовій частині А-2860, діючи в супереч вимог ст.ст. 11, 49, 50 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, бажаючи продемонструвати свою уявну перевагу над іншим військовослужбовцем, 20 червня 2010 року, близько 18 години, перебуваючи біля приміщення для паління, будучи невдоволеним зробленим йому солдатом ОСОБА_2 зауваженням, та виниклим внаслідок цього конфліктом, кинув в нього каменем з відстані приблизно 2 метра, який влучив в область правого ліктьового суглоба останнього, спричинивши солдату ОСОБА_2 забійну рану, синець та садно на задній поверхні області правого ліктьового суглобу, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винним себе у вчиненні вказаних злочинних дій визнав повністю і про обставини скоєного дав покази, які повністю відповідають викладеним вище обставинам, пояснивши при цьому, що дійсно, 20 червня 2010 року, близько 18 години, перебуваючи у приміщенні для паління, він попросив у присутніх попити води. В цей час солдат ОСОБА_2 почав пред’являти до нього претензії та сказав присутнім не давати йому води. Будучи обуреним поведінкою солдата ОСОБА_2, він, ОСОБА_4, сказав останньому не втручатися не у свої справи та пішов в напрямку КПП. Коли він відійшов, його, ОСОБА_4, наздогнав ОСОБА_2, який продовжував пред’являти йому претензії, а потім почав його штовхати та схопив його рукою за шию. Побачивши це до них підбіг солдат ОСОБА_1 та розборонив їх. Після цього, він, ОСОБА_4, підняв та кинув камінь у солдата ОСОБА_2. Особистих рахунків з потерпілими він до того не мав. Більше ніяких ударів нікому не наносив.
Крім особистого визнання, вина підсудного ОСОБА_4 в скоєному злочині підтверджується добутими під час досудового слідства та розглянутими у судовому засіданні іншими доказами, які не викликають у суду сумнівів у своїй достовірності, підсудним та іншими учасниками процесу не заперечуються і підтверджуються в повному обсязі. За клопотанням прокурора, яке підтримали інші учасники процесу, судове слідство судом проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.299 КПК України. При цьому судом їм роз’яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
Таким чином, дії ОСОБА_4, який, будучи військовослужбовцем строкової служби, порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, суд кваліфікує за ч.2 ст. 406 КК України.
При призначенні покарання підсудному суд визнає і враховує, як обставини, що пом’якшують його відповідальність, те, що ОСОБА_4 по службі характеризується виключно позитивно, за час
служби стягнень не мав, неодноразово заохочувався командуванням частини, потерпілий претензій до нього не має, його пробачив та просив суворо не карати.
Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи дані про особу підсудного, який раніше ні в чому протизаконному замічений не був, до кримінальної відповідальності притягається вперше, з’явився із зізнанням, сприяв розкриттю злочину, в судовому засіданні щиро покаявся у вчиненому, дав негативну оцінку своїм діям, при призначенні покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст.406 КК України, суд знаходить можливим в даному конкретному випадку застосувати до підсудного ст.ст. 69, 53 КК України і призначаючи покарання перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції цієї статті - штрафу, оскільки саме даний вид та розмір покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім в даному випадку для виправлення підсудного.
Крім того, при призначенні покарання суд враховує і неправомірну поведінку потерпілого.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 299, 323 - 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону, -
П Р И С У Д И В:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст.ст. 69, 53 КК України призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_4 – підписку про невиїзд - скасувати.
Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.
ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ.
КОПІЯ ВІРНА:
ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ
ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ
Є.П. РИМАР