В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 липня 2010 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого – судді підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарі ЛОЗІ К.А., за участю державного обвинувача – військового прокурора Деснянського гарнізону підполковника юстиції ПОШИВАКА Р.О., підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх захисника-адвоката ОСОБА_5, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишніх військовослужбовців військової частини А-3435, -
майора запасу ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нойштрелець, Німеччина, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, такого, що має на утриманні неповнолітню дитину, не судимого, військового пенсіонера, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1,
рядового запасу ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Липів Ріг, Ніжинського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, такого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не судимого, звільненого з військової служби, працюючого комірником в приватній установі, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України.
Судовим слідством військовий суд, -
В С Т А Н О В И В:
Військовослужбовці військової частини А-3435 майор ОСОБА_3 та старший прапорщик ОСОБА_4, будучи військовими службовими особами, проходили військову службу у вказаній частині на посаді заступника командира частини з озброєння та командира взводу забезпечення відповідно. 30 березня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з корисливою метою, а ОСОБА_3 зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, здійснили викрадення іншого військового майна, яке заборонено до вільного обігу, у вигляді дев’яти стволів 2А7 від зенітного автомата 2А10М23 мм. автоматичної зенітної гармати АЗП-23 зенітної самохідної установки ЗСУ-23-4 «Шилка», на загальну суму 205 496 грн. 32 коп., при наступних обставинах.
У період 2004 – 2005 року ОСОБА_3, будучи особою, відповідальною за ведення обліку і належне зберігання майна служби ракетно-артилерійського озброєння, виявив в одному із сховищ парку бойових машин військової частини А-3435 дев’ять стволів 2А7 від зенітного автомата 2А10М23 мм. автоматичної зенітної гармати АЗП-23 зенітної самохідної установки ЗСУ-23-4 «Шилка» із заводськими номерами: Н150(2), Т86(1), Б812(2), В468(1), Р440(2), М07(2), В106(2), В08(1), Б642(1), які на обліку частини не знаходились. У подальшому ОСОБА_3, діючи в порушення вимог ст.19 Конституції України, ст.ст.3,4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ст.ст. 11,16, 75 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, п.п. 1, 5, 8 Керівництва з обліку озброєння, техніки, майна та інших матеріальних засобів у ЗС СРСР, затвердженого наказом МО №260 1979 р., діючи з корисливим мотивом, бажаючи уникнути відповідальності за неналежне поводження з не облікованим військовим майном, приховав від командування частини та інвентаризаційних комісій факт наявності зазначених стволів, здійснення заходів щодо постановки їх на облік та проведення розслідування для встановлення причин виникнення їх надлишків не вжив.
30 березня 2008 року, біля 20-ї години, ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_4, який на момент вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп’яніння, зі сховища №15, що на території парку бойових машин військової частини А-3435, викрали дев’ять стволів 2А7 від зенітного автомата 2А10М23 мм. автоматичної зенітної гармати АЗП-23 зенітної самохідної установки ЗСУ-23-4 «Шилка» із заводськими номерами: Н150(2), Т86(1), Б812(2), В468(1), Р440(2), М07(2), В106(2), В08(1), Б642(1), які вивезли з території парку через тильний контрольно-технічний пункт (далі – КТП) та сховали у лісі за територією військової частини, тобто розпорядилися ними на власний розсуд.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним себе у вчиненні вказаних злочинних дій не визнав повністю і при цьому пояснив, що 30 березня 2008 року він перебував в парку військової частини А-3435, де займався службовими справами. Після 19-ї години йому зателефонував ОСОБА_4, та запропонував поїхати відпочити в сусіднє місто, на що він, ОСОБА_3, погодився. Приблизно через 15 хвилин прийшов ОСОБА_4, який був в тверезому стані. Щоб не йти пішки через всю територію військової частини, вони вирішили вийти через тильне КТП. Він, ОСОБА_3, зателефонував черговому по парку ОБТЕМПЕРАНСЬКОМУ, та попросив відкрити тильні ворота. Останній прислав днювального ОСОБА_2 з ключем, який відкрив ворота і вони вийшли за територію парку. Після цього, не дочекавшись осіб, які мали їх забрати на автомобілі, вони розійшлись по домах. Про те, що знайшли ящик зі стволами до «Шилки» йому стало відомо вже під час відібрання пояснень в прокуратурі.
Підсудний також уточнив, що він у 2008 році, обіймаючи на той час посаду начальника служби ракетно-артилерійського озброєння (далі - РАО), відповідав за облік озброєння, що знаходилось в частині. Надлишків та нестач до «Шилки» не було. Надлишкових стволів до «Шилки» він ніколи не бачив та на території частини не знаходив.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винним себе у вчиненні вказаних злочинних дій не визнав повністю та пояснив, що 30 березня 2008 року був вихідний і він займався особистими справами. Коли прийшов до дому, жінка повідомила, що приходив ОСОБА_3. Біля 19 години він домовився із своїми знайомими, щоб вони забрали його та ОСОБА_3 з тильної сторони парку, щоб разом відпочити. Тоді ОСОБА_3 зателефонував черговому по парку ОБТЕМПЕРАНСЬКОМУ, та попросив, щоб він відкрив тильні ворота. Останній прислав водія пожежної машини ОСОБА_2 з ключем, який відкрив ворота і вони вийшли за територію парку. Після цього, не дочекавшись осіб, які мали їх забрати на автомобілі, вони біля 21-ї години розійшлись по домах.
Не зважаючи на повне невизнання своєї провини, вина підсудного ОСОБА_3 у викраденні іншого військового майна, вчиненого військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_4 викраденні іншого військового майна, вчиненого військовою службовою особою за попередньою змовою групою осіб, підтверджується добутими під час досудового та дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, у відповідності до наказу Командувача СВ ЗС України №545 від 12.10.2007 р. ОСОБА_3, який до цього обіймав посаду начальника служби РАО навчального зенітно-ракетного полку, призначено на посаду заступника командира дивізіону з озброєння – начальником технічної частини окремого навчального зенітно-ракетного дивізіону.
У відповідності до наказу командира 169 Начального Центру №14-ПН від 25.10.2007 р. ОСОБА_4 призначено на посаду командира взводу забезпечення окремого навчального зенітно-ракетного дивізіону.
Допитаний судом свідок ОБТЕМПЕРАНСЬКИЙ показав, що 30 березня 2008 р. він був черговим КТП. Біля 20-ї години йому на мобільний зателефонував ОСОБА_3 та сказав дати ключі від тильного КТП. Водій пожежної машини ОСОБА_2 відніс ключі та повідомив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вийшли через воріт тильного КТП. Він, ОБТЕМПЕРАНСЬКИЙ після цього перевіряв ворота тильного КТП, вони були закриті та опечатані. На наступний день він бачив сліди, схожі на сліди від візка біля воріт тильного КТП.
Свідок ОСОБА_1, командир військової частини А-3435, показав, що в парку частини мається чотирьох колісний візок для перевезення акумуляторних батарей. При опитуванні нарядів водій пожежної машини ОСОБА_2 повідомив, що через ворота тильного КТП виходили ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Свідок ОСОБА_2, в судовому засіданні показав, що 30 березня 2008 р. він заступив в добовий наряд черговим водієм. Після 20-ї години ОБТЕМПЕРАНСЬКИЙ дав йому ключі від воріт та наказав випустити ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Біля воріт він побачив вказаних осіб, а коло них був металевий візок, на якому стояв ящик темно зеленого кольору, біля 2-х метрів довжиною. ОСОБА_3 взяв ключі, відкрив ворота, а потім він та ОСОБА_4 вивезли візок з ящиком за територію парку, прикладаючи при цьому зусилля. Він, ОСОБА_2, закрив ворота та нікому про цей випадок не розповідав.
Свідок також уточнив, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 пригрозили йому, щоб він нікому про це не розповідав, інакше його, ОСОБА_2, буде звільнено в останню чергу та з поганою характеристикою.
З дослідженого судом висновку судової військово-технічної експертизи (т.1 а/с 55-57) видно, що представлені на дослідження предмети за заводськими номерами: Н150(2), Т86(1), Б812(2), В468(1), Р440(2), М07(2), В106(2), В08(1), Б642(1) є змінними стволами 2А7 від зенітного автомата 2А10М23 мм. автоматичної зенітної гармати АЗП-23 зенітної самохідної установки ЗСУ-23-4 «Шилка», самостійному використанню без автоматичної зенітної гармати АЗП-23, як вогнепальна
зброя не підлягають. Вказані стволи є військовим майном та складовою частиною ракетно-артилерійського озброєння. Подвійного призначення дані стволи не мають, і не можуть перебувати у вільному оберті громадян, або використовуватись на підприємствах, у організаціях і установах, які не входять до складу ЗС України, за винятком підприємств з модернізації чи розробки озброєння та боєприпасів в інтересах МО України.
Цілком аналогічні висновки містяться і у висновках експертів №144 (т.3 а/с 2-25) та у висновку від 29 червня 2010 р.
При оцінці доказів по справі суд приходить до висновку, що Звіт про оцінку запасних стволів 2А7 (т.2 а/с 254-287) не може використовуватись в якості доказу по справі, оскільки особа, що виконувала даний звіт є фізичною особою – підприємцем та згідно правовстановлюючих документів вказаної особи, зокрема Сертифікату суб’єкта оціночної діяльності № 4703/06 від 24.03.2006 р., Свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, дана особа правом проведення експертизи озброєння, зброї, іншого військового майна та техніки не наділена, при виконанні звіту про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку не попереджалась. Відповідно суд не може прийняти вказаний Звіт в якості доказу по справі та покласти його в основу вироку по справі.
Оцінюючи покази допитаних свідків по справі ОБТЕМПЕРАНСЬКОГО, ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд знаходить їх такими, що відповідають дійсності, узгоджуються між собою, обставинами вчинення злочину, встановленим в судовому засіданні, показами, що давалися цими свідками під час досудового слідства, матеріалами кримінальної справи. У судовому засіданні будь-яких даних, які могли б вказати на наявність у свідків по справі ОБТЕМПЕРАНСЬКОГО, ОСОБА_1, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, підстав для обмови кожного з підсудних, не встановлено, не вказували на такі дані і самі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а тому, наведені вище покази вказаних свідків, які дані ними в судовому засіданні щодо пред’явленого підсудним обвинувачення суд вважає правдивими, такими, що відповідають істинним, встановленим судом обставинам справи, узгоджуються між собою, підтверджуються доказами по кримінальній справі, здобутими в ході судового слідства, а тому відповідно суд їм вірить та кладе в основу вироку.
Що ж стосується посилання підсудного ОСОБА_4 на начебто наявний мотив у свідка ОСОБА_2 обмовляти його, як підсудного, внаслідок суворого ставлення його, ОСОБА_4 до солдата ОСОБА_2 через недбале ставлення останнього до виконання службових обов’язків, то беручи до уваги, що в судовому засіданні подібні твердження не знайшли свого ґрунтовного підтвердження, а навпаки, в суді встановлені факти тиску з боку підсудного ОСОБА_4 на свідка ОСОБА_2 з метою зміни свідком своїх показів по справі, то суд вважає наведені твердження підсудного безпідставними та такими, що давалися з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене. Приходячи до такого висновку суд також враховує, що ОСОБА_2 давав послідовні покази з самого початку досудового слідства по справі, як будучи залежним від ОСОБА_4, як прямого начальника по службі, так і після звільнення з військової служби.
Таким чином, даючи оцінку показам підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з того приводу, що після 20-ї години 30 березня 2008 року, вони, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, залишили парк військової частини А-3435 через ворота тильного КТП виключно з метою зустрічі із своїми знайомими, і які містять істотні суперечності з показами свідків, фактичними обставинами вчинення злочину, встановленими в судовому засіданні та матеріалами кримінальної справи, суд оцінює ці покази як такі, що давалися підсудними з метою уникнення ними кримінальної відповідальності за вчинене і визнає надуманими та такими, що не відповідають дійсності, спростовуються іншими доказами по справі, не можуть бути визнані об’єктивними і неупередженими та не можуть бути покладені в основу вироку, з наступних підстав.
Так, з оголошених в судовому засіданні пояснень ОСОБА_4 (т.1 а/с 15-16), видно, що в суботу, 29 березня 2008 р. він вжив надмірну кількість спритного, через що наступного дня, 30 березня, він посварився с жінкою. У цей час до нього до дому прийшов ОСОБА_3, який сказав, що ввечері йому необхідно буде допомогти йому в парку частини., на що він, ОСОБА_4, погодився. Далі він, ОСОБА_4, продовжував вживати алкогольні напої в кочегарці, що розташована в парку частини, а коли зателефонував ОСОБА_3, взяв тачку, ОСОБА_3 відкрив сховище №15, вони на тачку поставили ящик, завантажили приблизно 10 стволів від «Шилки» і вивезли ящик через тильні ворота парку, які їм відкрив солдат ОСОБА_2. За територією частини вони відпочили, випили пива, приховали тачку з ящиком гілками та розійшлись по будинках.
В своїх поясненнях підсудний ОСОБА_4 уточнює, що за тиждень – два до цих подій ОСОБА_3 попросив допомогти вивезти «труби» з парку частини, з чого він, ОСОБА_4, зрозумів, що мова іде про стволи від «Шилки», які він раніше бачив у ОСОБА_3 в сховищі.
З пояснень підсудного ОСОБА_3, написаних власноручно, видно, що приблизно у 2005 році ним були виявлені стволи від «Шилки». Чому дане майно не обліковано і кому воно належить, йому
встановити не вдалося. Ставити на облік стволи він не став, злякавшись відповідальності за розукомплектоване майно. Далі, в березні 2008 року він звернувся до прапорщика ОСОБА_4, щоб він надав йому допомогу у вивозі ящика, на що останній погодився. Ключі від тильних воріт парка він, ОСОБА_3, взяв у чергового пожежника, власноручно відкрив ворота і вони вивезли ящик до господарчого двору. В лісі вони зупинились перепочити, випили пива, прикрили ящик з телегою дровами та пішли по домах. В подальшому він збирався закопати дане майно, як розукомплектоване.
Надання таких пояснень в подальшому підсудні пояснювали тиском та залякуванням з боку працівників військової прокуратури.
У той же час, проаналізувавши здобуті докази по справі, суд вважає, що дані про тиск та залякування підсудних з боку працівників військової прокуратури в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, виходячи з такого.
Під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_4 зокрема показав, що слідчий його питав, він відповідав, а слідчий писав з його слів. Оглянувши пояснення (т.1 а/с 15-16), підсудний зазначив, що там його підписи. Писав власноруч. (т.2 а/с 179). Свідок ОСОБА_1 при допиті в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 на тиск прокурора не скаржився, про те, що дав неправдиві свідчення теж (т.2 а/с182).
Даючи пояснення при проведенні у частині службового розслідування за фактом вивозу стволів, як ОСОБА_4, так і ОСОБА_3, дали пояснення, що повністю відповідають поясненням, що надані ними правоохоронним органам (т.2 а/с 224, 225). Намагаючись в подальшому пояснити начебто недостовірність цих пояснень, ОСОБА_3 суду показує, що ці пояснення не відповідають дійсності, оскільки командир частини йому сказав писати пояснення слово в слово, як він писав раніше. Однак підсудний ОСОБА_3 тут же уточнює, що ці пояснення він писав в курилці самостійно, йому ніхто не диктував (т.2 а/с185).
Допитаний судом в якості свідка військовий прокурор Деснянського гарнізону ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_3 свої пояснення писав власноруч, повідомляючи такі деталі та нюанси вчинення злочину, які були відомі лише йому (т.2 а/с 188). Щодо погроз позбавити волі, то свідок зазначив, що незалежно від наявності законних підстав, необхідності в цьому не було (т.2 а/с 189).
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що фактів тиску на підсудних в судовому засіданні не встановлено, а у останніх існувала реальна можливість давати правдиві пояснення по справі. При цьому суд виходить з того, що підсудні, окремо друг від друга даючи детальні пояснення щодо дати, обставин, часу вчинення злочину, повідомляли при цьому такі деталі, що могли бути відомі лише безпосереднім учасникам вчинення злочину.
При цьому, приходячи до висновку про неправдивість посилань на начебто дані про тиск та залякування підсудних з боку працівників військової прокуратури, суд також бере до уваги, що як ні на досудовому, так і в суді не встановлено фактів звернення кожного з підсудних до інших правоохоронних органів, зокрема МВС, СБУ, хоча вказані особи для цього також мали реальну можливість.
Органами досудового слідства підсудному ОСОБА_4 пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину шляхом зловживання своїм службовим становищем. У той же час, в судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_4 при вчиненні злочину використовував своє службове становище, зокрема права та можливості, пов’язані із займаною посадою, авторитет займаної посади чи службові зв’язки, а отже суд вважає дану кваліфікуючу ознаку надлишково вмінененою, і відповідно виключає її із обсягу обвинувачення, пред’явленого підсудному ОСОБА_4.
Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази в їх сукупності, суд вважає обвинувачення, пред’явлене підсудним доведеним в повному обсязі, а відповідно:
- дії підсудного ОСОБА_3, які виявилися у викраденні іншого військового майна, вчиненого військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, а саме спільному із ОСОБА_4 викрадені дев’яти стволів 2А7 від зенітного автомата 2А10М23 мм. автоматичної зенітної гармати АЗП-23 зенітної самохідної установки ЗСУ-23-4 «Шилка» із заводськими номерами: Н150(2), Т86(1), Б812(2), В468(1), Р440(2), М07(2), В106(2), В08(1), Б642(1), суд кваліфікує за ч.2 ст.410 КК України.
- дії ОСОБА_4 які виявилися у викраденні іншого військового майна, вчиненого військовою службовою особою за попередньою змовою групою осіб, а саме спільному із ОСОБА_3 викрадені дев’яти стволів 2А7 від зенітного автомата 2А10М23 мм. автоматичної зенітної гармати АЗП-23 зенітної самохідної установки ЗСУ-23-4 «Шилка» із заводськими номерами: Н150(2), Т86(1), Б812(2), В468(1), Р440(2), М07(2), В106(2), В08(1), Б642(1), суд кваліфікує за ч.2 ст.410 КК України.
При призначенні підсудному ОСОБА_3 покарання, військовий суд визнає і враховує як обставини, що його пом’якшують те, що він задовільно характеризується по військовій службі, що має на утриманні неповнолітню дитину, хвору дружину та те, що раніше він ні в чому протизаконному замічений не був і до кримінальної відповідальності притягується вперше.
При призначенні підсудному ОСОБА_4 покарання, військовий суд визнає і враховує як обставини, що його пом’якшують те, що він задовільно характеризується по військовій службі, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та те, що раніше він ні в чому протизаконному замічений не був і до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Зазначені пом’якшуючи відповідальність кожного з підсудних обставини суд знаходить значними, а тому, вважаючи можливим виправлення кожного з підсудних без відбування покарання, застосовує до них ст.75 КК України. Крім того, суд знаходить можливим застосувати до підсудного ОСОБА_4 ст. 69 КК України і призначити йому покарання за ч. 2 ст. 410 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції даної статті.
Водночас суд враховує і те, що злочин, вчинений підсудними являє собою підвищену ступінь суспільної небезпечності і що своїми діями підсудний ОСОБА_3 дискредитував військове звання, оскільки злочин ним вчинено з використанням службового становища, а тому застосовує до нього додаткову міру покарання – позбавлення військового звання.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4, суд визнає і враховує як обтяжуючу обставину вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 323, 324, 330, 332 КПК України, військовий суд, -
П Р И С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 410 КК України, на підставі якої позбавити його волі строком на 5 (п’ять) років.
У відповідності до ст. 77 КК України позбавити ОСОБА_3 військового звання – майор запасу.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов’язок – повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 – підписку про невиїзд – скасувати.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 410 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст.69 КК України, позбавити його волі строком на 4 (чотири) роки.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в один рік шість місяців не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов’язок – повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 – підписку про невиїзд – скасувати.
Після набрання вироком законної сили речові докази по справі:
- вказані в т.1 а/с 163, 200, що знаходяться на відповідальному зберіганні в військовій частині А-3435 – передати до вказаної частини для використання за належністю;
- вказані в т.1 а/с 162, що знаходяться на відповідальному зберіганні в військовій частині А-0665 – передати до вказаної частини для використання за належністю.
Вирок може бути оскарженим і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.
ДІЙСНИЙ ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ
КОПІЯ ВІРНА:
ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ
ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ
Є. РИМАР