В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2010 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у складі: головуючого судді підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарі ЛОЗІ К.А., за участю державного обвинувача – військового прокурора Київського гарнізону полковника юстиції ЛИСОГО М.І., у присутності захисника підсудних ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовців військової частини А-1937, командира 1-ї роти охорони, лейтенанта
ОСОБА_8 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Вознесенську Миколаївської обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, не судимого, неодруженого, такого, що перебуває на військовій службі з липня 2004 року, в тому числі в якості офіцера з червня 2008 року, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1;
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України ,
та військовослужбовця військової частини А-1937, командира взводу, старшого лейтенанта
ОСОБА_9, який ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ясногородка Макаровського району, Київської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не судимого, неодруженого, на військовій службі з липня 2003 року, в тому числі в якості офіцера з жовтня 2007 року, такого що проживає за адресою: АДРЕСА_2 -
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України , -
Судовим слідством військовий суд, -
В С Т А Н О В И В :
Старший лейтенант ОСОБА_9 та лейтенант ОСОБА_8 проходять службу у військовій частині А-1937. У цій же військовій частині проходили строкову військову службу військовослужбовці, що були підлеглими ОСОБА_9 та ОСОБА_8, а саме: молодші сержанти ОСОБА_4, ОСОБА_2, старший солдат ОСОБА_5, солдат ОСОБА_7, старший солдат за контрактом БОГАЧЕВ.
Протягом часу з 16 лютого по 04 березня 2010 року, підсудні, діючи в порушення вимог ст.ст. 11, 49 – 50, 58 – 59, 111 – 112, 119 - 120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, які покладають на начальників зобов’язання бути дисциплінованими і показувати приклад дисциплінованості, неухильно виконувати вимоги законодавства, дорожити і поважати честь і гідність військовослужбовців ЗС України, не принижувати їх, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до підлеглих, бажаючи продемонструвати свою удавану перевагу над підлеглими, принизити їх честь та гідність, підкорити своїй волі, неодноразово застосовували фізичне насильство до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2 , у тому числі шляхом нанесення численних ударів руками, ногами та іншими предметами по різних частинах тіла останніх, при наступних обставинах.
Так, 16 лютого 2010 року, біля 14 години, лейтенант ОСОБА_8, перевіряючи порядок прийому – здавання чергування добовим нарядом, виявив неправильність внесеного запису молодшим сержантом ОСОБА_2 до книги прийому та здавання чергування 1-ї роти охорони. Будучи невдоволеним допущеною помилкою, знаходячись у кабінеті командира 1-ї роти охорони, діючи з наведених вище підстав, підсудний наніс потерпілому удар вказаною книгою по правій частині обличчя, чим заподіяв ОСОБА_2 фізичний біль.
Далі, 26 лютого цього ж року, ОСОБА_8, перевіряючи несення служби чергового 1-ї роти охорони молодшого сержанта ОСОБА_4, в розташуванні підрозділу військової частини А -1937, діючи із вказаних вище мотиву та підстав, будучи невдоволеним відсутністю контролю за особовим складом з боку потерпілого, застосував до ОСОБА_4 фізичне насильство, що виразилось в нанесенні біля трьох ударів кулаком правої руки в область грудної клітини та лівого плеча, чим підсудний спричинив останньому фізичний біль побої та легкі тілесні ушкодження у вигляді двох синців на передній поверхні грудної клітини та синця на лівому плечі.
Крім того, в ніч з 28 лютого на 01 березня 2010 року, ОСОБА_8, будучи невдоволеним вживанням алкогольних напоїв солдатом ОСОБА_7 та порушенням ним військової дисципліни, знаходячись у кабінеті командира 1-ї роти охорони, діючи з тих же мотивів, підстав та метою, застосував до солдата ОСОБА_7 фізичне насильство, нанісши йому удар долонею правої руки по лівій частині обличчя, чим заподіяв потерпілому фізичний біль.
Далі, 04 березня 2010 року, в розташування підрозділу 1-ї роти охорони у стані алкогольного сп’яніння прибули старший лейтенант ОСОБА_9 та лейтенант ОСОБА_8. Будучи невдоволеними несенням служби в добовому наряді молодшим сержантом ОСОБА_4 та старшим солдатом ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в період часу з 18 по 19 годин, підтримуючи протиправні дії один одного, діючи з наведених вище мотивів та підстав, застосували фізичне насильство до ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Так, лейтенант ОСОБА_8, знаходячись біля місця несення служби черговим днювальним, наніс старшому солдату ОСОБА_5 один удар кулаком правої руки в живіт та один удар коліном правої ноги по стегну лівої ноги, чим спричинив останньому фізичний біль та побої. Після цього підсудні наказали молодшому сержанту ОСОБА_4 зайти разом з ними до кімнати для вмивання, де продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_8, пред’являючи претензії щодо відсутності інвентарю, наніс черговому роти ОСОБА_4 один удар лопаткою для прибирання сміття по голові, один удар кулаком правої руки в область лівого ока та один удар коліном лівої ноги по стегну правої ноги, чим спричинив потерпілому фізичний біль, побої, синець та садно в ділянці лівого ока, що відносяться до легких тілесних ушкоджень. В свою чергу старший лейтенант ОСОБА_9, діючи спільно із лейтенантом ОСОБА_8 підтримуючи протиправні дії останнього, із застосуванням фізичної сили штовхнув руками в голову чергового роти молодшого сержанта ОСОБА_4, в результаті чого потерпілий вдарився головою об стіну. Такими діями ОСОБА_9 потерпілому було спричинено фізичний біль та синець в потиличній ділянці, що відноситься до легких тілесних ушкоджень. Після цього, лейтенант ОСОБА_8 та старший лейтенант ОСОБА_9, із застосуванням фізичної сили заштовхали молодшого сержанта ОСОБА_4 до кабінету командира 1-ї роти охорони, де ОСОБА_9, продовжуючи свої злочинні дії, діючи спільно із ОСОБА_8, підтримуючи протиправні дії один одного, наніс ОСОБА_4 три удари долонею правої руки по обличчю, чим спричинив потерпілому побої та фізичний біль. В той же час біля кабінету командира 1-ї роти охорони ОСОБА_8, діючи спільно із старшим лейтенантом ОСОБА_9 і підтримуючи протиправні дії один одного, наніс днювальному по роті старшому солдату ОСОБА_5 один удар долонею правої руки по лівій частині обличчя, чим спричинив останньому фізичний біль.
Продовжуючи спільні злочинні дії, у цей же день, біля 19-ї години, перебуваючи в кімнаті командира 1 роти охорони військової частини А-1937, діючи з наведених вище мотивів та підстав, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 стали пред’являти претензії солдату ОСОБА_6 з приводу того, що останній без відома свого безпосереднього начальника лейтенанта ОСОБА_8 отримав звільнення від виконання службових обов’язків. Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_8, будучи незадоволеними даною поведінкою потерпілого ОСОБА_1, порушуючи вищевказані статутні вимоги, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, діючи спільно і підтримуючи протиправні дії один одного, застосували фізичне насильство до потерпілого. Зокрема ОСОБА_9 наніс ОСОБА_6 один удар долонею правої руки по лівій частині обличчя, чим спричинив останньому фізичний біль та садно лівої вилично-підочної ділянки, що відноситься до легких тілесних ушкоджень. В свою чергу ОСОБА_8, діючи спільно із старшим лейтенантом ОСОБА_9 і підтримуючи протиправні дії один одного, наніс старшому солдату ОСОБА_6 два удари кулаком лівої руки в область правої частини обличчя, чим спричинив останньому фізичний біль та побої.
Особистих рахунків підсудні з потерпілими до того не мали. Більше ніяких ударів нікому не наносили.
Допитані у судовому засіданні підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_8, кожен окремо, винними себе у вчиненні вказаних злочинних дій визнали повністю та дали покази, які повністю відповідають викладеним вище та вказаним в обвинувальному висновку обставинам, пояснивши при цьому, що дійсно, протягом часу з 16 лютого по 04 березня 2010 року, невірно розуміючи інтереси служби, з метою виховання підлеглих військовослужбовців, вважаючи, що вони невірно виконують свої службові обов’язки, неодноразово застосували фізичне насильство до підлеглих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2 , а саме наносили численні удари руками, ногами та іншими предметами по різних ділянках тіла останніх.
Крім особистого визнання, вина підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в скоєному злочині підтверджується добутими під час досудового слідства та розглянутими у судовому засіданні іншими доказами, які не викликають у суду сумнівів у своїй достовірності, підсудними та іншими учасниками процесу не заперечуються і підтверджуються в повному обсязі. За клопотанням прокурора, яке підтримали інші учасники процесу, судове слідство судом проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.299 КПК України. При цьому судом їм роз’яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
На підставі наведеного, суд вважає, що пред’явлене ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачення доведене в повному обсязі.
Таким чином, оскільки ОСОБА_9 та ОСОБА_8, являючись військовими службовими особами, застосували щодо підлеглих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_2 фізичне насильство, то суд такі дії підсудних, кожного окремо, кваліфікує за ч.2 ст. 424 КК України.
При призначенні покарання підсудним, суд визнає і враховує, як обставини, що пом’якшують їх відповідальність, те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, сприяли розкриттю злочину, ОСОБА_8 звернувся із явкою з повинною, в судовому засіданні підсудні щиро покаялися у вчиненому, по службі характеризуються в цілому позитивно, а також те, що підсудні мають незначний життєвий досвід та досвід виховання особового складу. Крім того суд бере до уваги те, що підсудні вибачилися перед потерпілими, а останні прийняли їх вибачення та просили суворо не карати підсудних, внаслідок чого суд не вважає за доцільне позбавляти підсудних волі, а вважає можливим в даному конкретному випадку застосувати до кожного з підсудних ст.ст.69, 58 КК України та перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст. 424 КК України – службового обмеження для військовослужбовців, оскільки саме такий вид та розмір покарання, на думку суду, є справедливим та необхідним та достатнім для виправлення кожного з підсудних.
Приймаючи таке рішення, суд враховує й думку офіцерського складу військової частини А-1937, які вважали можливим продовження військової служби кожним з підсудних.
У той же час, при призначенні покарання, суд бере до уваги як обтяжуючу обставину те, що злочин вчинено ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в стані алкогольного сп’яніння.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 299, 323, 324, 328, 332 КПК України, військовий суд, -
З А С У Д И В :
ОСОБА_8 визнати винн им у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст.ст. 69, 58 КК України, призначити йому покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовця строком на 1 (один) рік 8 (вісім) місяців з проведенням відрахування із суми грошового забезпечення ОСОБА_8 в доход держави у розмірі 20 (двадцяти відсотків).
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_8 рахувати з дня видання наказу про прийняття вироку до виконання.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 – підписку про невиїзд – скасувати.
ОСОБА_9 визнати винн им у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України, на підставі якої, із застосуванням ст.ст. 69, 58 КК України, призначити йому покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовця строком на 1 (один) рік 8 (вісім) місяців з проведенням відрахування із суми грошового забезпечення ОСОБА_9 в доход держави у розмірі 20 (двадцяти відсотків).
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_9 рахувати з дня видання наказу про прийняття вироку до виконання.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 – підписку про невиїзд – скасувати.
Речові докази по справі – книгу приймання та здавання чергування 1-ї роти охорони, що знаходиться на відповідальному зберіганні у військовій частині А-1937, після набрання вироком законної сили – передати до частини А-1937 для використання за належністю.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.
ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ
З ОРИГІНАЛОМ ЗВІРЕНО:
ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ
ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ
РИМАР Є.П.