В И Р О К  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  28 липня   2010 року           місто Київ  

  Військовий   місцевий суд   Київського   гарнізону у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, у складі:   головуючого підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарі ЧОРНОЛУЦЬКОМУ В.І., за участю державного обвинувача – старшого прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції ШЕВЛЯКОВА Д.В., захисника підсудного ОСОБА_3, підсудного ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_1, розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця  військової частини А-0543   , старшини такелажної роти, прапорщика  

ОСОБА_4,   який ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Ольшаниця, Рокитнянського району, Київської області, українця, громадянина України, з середньо-технічною освітою, засудженого вироком військового місцевого суду Київського гарнізону від 07 серпня 2009 року за ч.2 ст.424 КК України до міри покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовця строком на 2 роки з проведенням відрахування із суми грошового забезпечення ОСОБА_4 в доход держави в розмірі 15 відсотків (невідбута частина покарання становить 372 дні), одруженого, такого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, призваного на військову службу Рокитнянським РВК Київської області в грудні 1998 р., такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, -  

  в скоєні  злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424 КК України.  

Судовим   слідством     військовий   суд, -  

  В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :  

  12 червня 2010 р., прапорщик ОСОБА_4, проходячи військову службу на посаді старшини такелажної роти військової частини А-0543, тобто являючись військовою службовою особою, діючи з невірно зрозумілих інтересів служби, в порушення вимог ст.ст. 11, 49, 50, 122 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, являючись начальником за посадою та військовим званням для солдата ОСОБА_1, перевищуючи надану йому владу, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, будучи незадоволеним неналежним виконанням потерпілим своїх службових обов’язків, біля 15-ї години, в казармі військової частини А-0543, наніс останньому 9 ударів кулаками та долонями в різні ділянки голови та грудної клітини, чим заподіяв ОСОБА_1 побої та фізичний біль.  

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою провину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю і про обставини скоєного дав покази, які повністю відповідають викладеним вище обставинам, пояснивши при цьому, що дійсно, 12 червня 2010 р. він разом із співслужбовцями вжив алкогольні напої. Під час цього він отримав відомості про неналежне виконання підлеглим солдатом КІРНАДЗОМ своїх службових обов’язків. Будучи незадоволеним такою поведінкою підлеглого, після обіду прибувши в казарму, з метою виховання ОСОБА_1, наніс йому 9 ударів кулаками та долонями в різні ділянки голови та грудної клітини.  

Особистих рахунків з потерпілим він до того не мав. Більше ніяких ударів нікому не наносив.  

Крім особистого визнання, вина підсудного підтверджується всією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності, підсудним, та іншими учасниками процесу не заперечуються, а тому, враховуючи, що підсудний та інші учасники процесу не оспорюють і правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, що відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників процесу, та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно цих фактичних обставин справи. При цьому учасникам судового розгляду судом було роз'яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.  

Таким чином, дії підсудного ОСОБА_4, який будучи старшиною такелажної роти, застосував до підлеглого фізичне насильство, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 424 КК України.  

Призначаючи підсудному покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які значно пом’якшують покарання, повне визнання своєї провини, щире каяття у вчиненому, відсутність претензій з боку потерпілого та прохання останнього суворо не карати ОСОБА_4, обстановку вчинення злочину, а саме те, що вчиненню злочину сприяла провокуюча поведінка потерпілого.  

Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, те, що він щиро розкаявся, у судовому засіданні дав негативну оцінку своїм діям, під час проходження служби характеризується виключно позитивно, є потерпілим від аварії на ЧАЕС, має на утриманні двох малолітніх дітей та хвору мати, яка є інвалідом III групи, а тому, з урахуванням вищевказаних пом’якшуючих обставин, що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, при призначенні йому покарання за ч.2 ст.424 КК України, суд знаходить можливим в даному конкретному випадку виправлення підсудного без ізоляції від суспільства, оскільки саме даний вид та розмір покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для цього.  

З цих же підстав, а також враховуючи ставлення підсудного до виконання службових обов’язків, відсутність дисциплінарних стягнень, поведінку винного в колективі, що передувала вчиненню злочину та після його вчинення, інші обставини вчинення злочину, суд приходить до висновку про недоцільність в даному випадку позбавлення підсудного військового звання.  

При призначенні покарання підсудному, суд також визнає і враховує як обтяжуючу обставину вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.  

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 299, 323, 324, 328, 332 КПК України, військовий суд, -                              

З А С  У  Д  И  В   :  

  ОСОБА_4   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. ст. 424 КК України, на підставі якої, призначити йому покарання у виді позбавлення волі, строком на 3 роки.  

За сукупністю вироків, відповідно до ст. 71 КК України, з врахуванням положень ст.73 КК України, остаточно призначити   ОСОБА_4     покарання шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком до покарання за даним вироком у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 4 (чотири) місяці 2 (два) дні.  

У відповідності до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в один рік шість місяців не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов’язок – повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.  

Міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_4 – підписку про невиїзд – скасувати.  

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.  

    ДІЙСНА ЗА НАЛЕЖНИМ ПІДПИСОМ  

З ОРИГІНАЛОМ ЗВІРЕНО:  

ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ  

ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ  

Є. РИМАР