КОПІЯ  

Апеляційний суд Хмельницької області  

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                  

“25”  червня 2010  р.                                                                             м. Хмельницький  

  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:  

головуючого судді     Харчука В.М.,  

суддів:                         Переверзєвої Н.І.,  

Кізюн О.Ю.,  

  при секретарі :  Вінярській А.А.,        

  розглянула у відкритому судовому  засіданні   цивільну справу № 22ц-2318 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог Першої Хмельницької державної нотаріальної контори та Хмельницького бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним договору дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія,  

В С Т А Н О В И Л А   :  

  ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування 1/3 частини будинку по пров. Винниченка, 1 в м.Хмельницькому, укладеного між нею та ОСОБА_3 07.08.2007 р. На обґрунтування позовних вимог зазначила, що цей договір був укладений нею під впливом обману та помилки, посилаючись на те, що відповідач, син померлого чоловіка, попросив її підписати договір в обмін  на постійну допомогу та догляд і пояснив, що це робиться на випадок її смерті. З часу підписання договору минуло півтора роки, однак відповідач не піклується про неї, не провідує, не цікавиться її життям; під час підписання договору вона погано себе почувала, нотаріус не прочитала їй зміст договору, а тому вона не могла розуміти значення своїх дій.  

Зазначає, що нотаріус не мала права посвідчувати договір, оскільки будинок мав самовільно прибудовані та переобладнані приміщення. Крім того, нотаріус є племінницею померлого чоловіка та двоюрідною сестрою відповідача.  

  В ході судового розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги, просила визнати недійсним  договір дарування та витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 1/3 частину житлового будинку по пров. Винниченка, 1 в м. Хмельницькому.  

До участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору судом на стороні відповідача залучено Хмельницьке бюро технічної інвентаризації.  

В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали.  

Відповідач та його представник  проти позову заперечили, посилаючись на те, що договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства.  

________________________________________________________________________ Головуючий у першій інстанції – Піндрак О.О.                              Справа № 22ц-2318  

Доповідач 0- Харчук В.М.                                                                 Категорія № 21  

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Першої Хмельницької державної нотаріальної контори, вважає позов необґрунтованим.    

Представник третьої особи Хмельницького бюро технічної інвентаризації поклався на розсуд суду.  

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12 квітня 2010 р.   ОСОБА_2 відмовлено в позові.  

  В   апеляційній скарзі на рішення  ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права – ст.ст. 203, 209, 220, 229, 331, 376, ч. 1, 1212, ч. 2 ЦК України, ст.213 ЦПК України, ст.ст. 54, 55 Закону України „Про нотаріат”, ст. 18, ч. 3 Закону України „Про основи містобудування”, ст. 24 Закону України „Про планування і забудову територій”, ст.ст. 43, 38 ГПК України, п.п.36, 63 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, п.п. 2.4, 3.3, 5.1.1, 5.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.  

Апелянт посилається на те,  що нотаріус не мала права посвідчувати договір, оскільки є родичкою осіб, що є сторонами угоди. Крім того, договір укладено під впливом обману та її помилки щодо природи правочину, відповідачі ввели її в оману щодо обставин правочину, які мають істотне значення, оскільки   ОСОБА_3   зазначав, що він буде надавати їй допомогу і фінансову підтримку, а документи необхідно підписати на випадок її смерті.  

Нотаріус не встановив дійсні наміри сторін на укладання правочину. Договір дарування укладено на підставі свідоцтва про право на спадщину на 1\3 частину будинку, виданого на її ім’я, хоч вона нікого не уповноважувала оформляти спадщину на себе. Всі документи  для оформлення договору дарування одержувались не нею, а іншими особами.  

Будинок на момент укладання  договору дарування мав самочинні добудови та перебудови і не міг бути об’єктом відчуження, договір є нікчемним, а висновки суду про те, що об’єктом відчуження самовільні прибудови не були, спростовуються матеріалами справи.  

Відповідно до повідомлення Хмельницького БТІ договір дарування 1\3 частини будинку до цього часу не зареєстрований  у реєстрі прав власності, тому суд безпідставно відмовив їй у витребуванні майна із чужого незаконного володіння шляхом повернення їй документів що підтверджують її право власності.  

При таких обставинах судове рішення не є законним і обґрунтованим. Тому апелянт просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 квітня 2010 року, ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.  

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта в межах її доводів задоволенню не підлягає.  

Відповідно до ст.ст. 10-11, 60, 213, 308 ЦПК України суд вирішує спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах заявлених вимог та з тих правових підстав, які позивачем заявлені.  

Кожна сторона зобов’язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.  

Відповідно до ст.ст.203;  ч.2 ст.209;  ч.3, ст 215; ст.ст. 229, 230;  ч. 2 ст.376 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.  

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  

Правочин повинен бути укладений  у формі, встановленій законом.  

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.  

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної  

    дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.  

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).  

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.  

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речей, які значно знижують їх цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.  

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.  

Обман має місце якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо  вона замовчує їх існування.  

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього і відповідно, не вправі розпоряджатись цим нерухомим майном.  

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про нотаріат” від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ, що діяв на час оформлення спадщини та укладання договору дарування частини будинку сторонами, нотаріус, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім’я, на ім’я свого чоловіка чи дружини,  та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер).  

Цей перелік розширюваному тлумаченню не підлягає і заборона не поширюється щодо двоюрідних, троюрідних та інших далеких родичів.  

Судом встановлено, що ОСОБА_6 був власником житлового будинку з надвірними будівлями № 1 по провулку Винниченка, в м. Хмельницькому.  

02 березня 1992 року ОСОБА_6 помер, а  вказаний будинок в рівних частках (по 1/3) успадкували його сини ОСОБА_7, ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_2, які 24 липня 2007 та 22 серпня 2007  року оформили свої спадкові права, отримали в Першій Хмельницькій державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом.  

07 серпня 2007 року ОСОБА_2 подарувала свою 1\3 частину будинку  ОСОБА_3, договір посвідчено в нотаріальному порядку в Першій  Хмельницькій державній нотаріальній конторі.  

При цьому нотаріус з’ясовувала дійсне волевиявлення сторін, їх дійсні наміри, перевіряла відповідність договору дарування вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, дієздатність сторін і посвідчила з додержанням вимог закону цей договір.  

Нотаріус ОСОБА_8 не є близькою родичкою сторін, щодо яких встановлено обмеження на вчинення нотаріальних дій, передбачене ст. 9 Закону України „Про нотаріат”.  

У договорі дарування зазначено, що даритель дарує обдарованому 1\3 частину будинку № 1 по провулку Винниченка в місті Хмельницькому жилою площею 37,4 кв. метрів, з надвірними будівлями : цегляним хлівом-літньою кухнею „Б”,  цегляним погребом „В”, цегляною вбиральнею „Е”,  цегляним гаражом „Г”, саме в тому розмірі, який належав спадкодавцю на підставі договору про надання земельної ділянки в безстрокове користування для будівництва індивідуального жилого будинку та перейшов у власність до спадкоємців на підставі виданих свідоцтв про право на спадщину за законом.  

Самочинні добудови не включені ні до свідоцтв про право на спадщину, ні до договору дарування і вони не являються об’єктами дарування.  

Позивачем не надано суду доказів тому, що вона помилялась щодо характеру,  природи, предмету  правочину, прав та обов’язків сторін за договором, власної помилки щодо істотних умов договору та щодо обставин, які мають істотне значення для його укладення.  

Не надано позивачем доказів щодо обману її з боку нотаріуса чи обдарованого.  

З матеріалів спадкової справи та матеріалів, доданих до договору дарування, вбачається, що позивач сама підписувала  заяви, договір, пояснювала нотаріусу обставини вчинення нотаріальних дій.  

У договорі дарування зазначала, що правочин вчиняється без будь-яких погроз, примусу чи насильства з боку інших осіб, що розуміє наслідки укладеного правочину, його умови, що він відповідає дійсним намірам сторін.  

З матеріалів справи також вбачається, що отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом  24 липня 2007 року, ОСОБА_2 його не оскаржувала і не оскаржує, хоч стверджує, що вона до нотаріальної контори не зверталась, заяв та документів не подавала. В нотаріальних документах зазначені дані її паспорта та наявні інші документи, які могла надати нотаріусу лише вона, як-то, правовстановлюючий документ на будинок, свідоцтво про одруження та інше.  

Лише в червні 2009 року   ОСОБА_2  звернулась до суду із зазначеним позовом.  

Зазначені позивачем у позовній заяві обставини та підстави до визнання правочину недійсним повністю заперечуються відповідачем ОСОБА_3, третьою особою - Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою і заперечуються дослідженими доказами: матеріалами спадкової справи (копія у справі – а.с.77-90), копією договору дарування (а.с.91-95), іншими матеріалами справи.  

Нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не встановлено строк для реєстрації права власності на нерухоме майно за укладеними правочинами.  

Відповідно до  ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.  

Оскільки відсутні правові підстави до визнання оспорюваного правочину недійсним, а обдарований ОСОБА_3  набув це майно на законній та належній правовій підставі і вправі зареєструвати своє право власності на це майно в любий час, то відсутні підстави і до витребування майна із чужого незаконного володіння, відсутні правові підстави до задоволення позову позивача і в цій частині.  

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які підтверджені дослідженими доказами, яким суд дав належну оцінку, застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.  

Підстави до його скасування в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.  

  Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313, 315, 317, 319  ЦПК України, судова колегія,  

  У  Х  В  А  Л  И  Л  А :  

  апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Хмельницького міськрайсуду від 12 квітня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.  

  Головуючий:/підпис/  

Судді:/підписи/  

Копія вірна:  

Суддя апеляційного суду                                                               В.М. Харчук