КОПІЯ
Апеляційний суд Хмельницької області
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„11” серпня 2010 р. м. Хмельницький
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого судді: Харчука В.М.
суддів: Ніколової Б.Ю.,
Заїки В.М.
при секретарі: Щербань А.В.
з участю позивача та апелянта ОСОБА_2 і його представника
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу № 22-ц-2506 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, за виконання обов’язків водія, за період виконання нижче оплачуваної роботи, відшкодування моральної шкоди, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія,
в с т а н о в и л а:
рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15 лютого 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Додатковим рішенням Хмельницького міськрайсуду від 12 травня 2010 року стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держави 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незастосування та неправильне застосування судом норм матеріального права – ст. 129 Конституції України, ст.ст. 21, 40, 105 КЗпП України, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Зокрема, апелянт посилається на те, що судом не враховано, що працівник не може бути звільнений в період його тимчасової непрацездатності, однак, наказом № 44-п від 27 січня 2009 року він був звільнений в період перебування його на лікарняному.
06 квітня 2009 року керівник відповідача видав наказ № 248, яким звільнив його з роботи за ст. 40, п. 1 КЗпП України за скороченням штату.
Судом не враховано, що при цьому його не попереджено про наступне вивільнення за два місяці, звільнення проведено без згоди профспілкової _______________________________________________________________________Головуюча у першій інстанції – Логінова С.М. Справа № 22-ц-2506 Доповідач – Харчук В.М. Категорія № 52
організації.
Попередження від 02 грудня 2008 року не може братись до уваги, так як після наказу від 27 січня 2009 року його трудовий договір вважається продовженим на невизначений термін, а наказ від 27 січня 2009 року відповідачем не скасовано.
Судом безпідставно не взято до уваги докази щодо закріплення за ним легкового автомобіля „ДЕУ ЛАНОС” та шляхові листи про виконання ним обов’язків водія і безпідставно відмовлено у стягненні заробітку за виконання обов’язків водія (за суміщення професій).
Судом не враховано, що при звільненні відповідачем йому не запропоновано іншої роботи. Його посада фахівця з питань врегулювання відшкодування збитків не скорочена, а фактично перейменована на посаду провідного фахівця із тими ж функціями. На ту посаду ще до його звільнення прийнятий інший працівник.
Суд неправильно встановив обставини справи і дав неправильну оцінку доказам.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.ст.10-11, 60, 213, 308 ЦПК України суд вирішує спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив спір згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 40, ч. 1, п.1, ч. 2 та ч. 3; ст. 43, ч. 1; ст. 43-1, ч.1; 49-2, ч.1 та ч.2; ст.ст. 105, 114, 116-117, 237-1 КЗпП України безстроковий трудовий договір може бути розірваним з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення допускається, якщо працівника неможливо перевести на іншу роботу за його згодою.
Не допускається звільнення працівника із зазначених підстав в період його тимчасової непрацездатності.
Звільнення працівника із зазначених підстав здійснюється за згодою профспілкової організації, членом якої працівник є. Однак таке звільнення здійснюється без згоди профспілкової організації, якщо на підприємстві, в установі, організації профспілка не створена, та якщо працівник не являється членом профспілки.
Про наступне вивільнення працівник попереджується персонально не пізніше, ніж за два місяці до вивільнення.
Одночасно з попередженням власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
При відсутності такої роботи за відповідною професією чи спеціальністю, або при відмові працівника від переведення на іншу роботу, працівник за своїм розсудом звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, проводиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.
Розмір доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
Працівник вправі вимагати доплати до свого попереднього середнього заробітку (різницю в оплаті праці на займаній посаді та на нижче оплачуваній посаді) лише у випадку переведення (переміщення) його на цьому ж підприємстві на іншу постійну нижче оплачувану роботу. Така доплата зберігається за працівником лише на протязі двох тижнів з дня переведення.
У випадку вивільнення працівника з підстав ст. 40, ч. 1, п.1 КЗпП України та самостійного працевлаштування його на інше підприємство на нижче оплачувану роботу така доплата чинним трудовим законодавством не передбачена.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Якщо порушення трудових прав працівника призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя, то працівник має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що наказом № 48 від 28 серпня 2006 року ОСОБА_2 прийняти на роботу на посаду спеціаліста з врегулювання збитків шляхом переведення з Хмельницької філії.
З метою виконання функцій фахівця з врегулювання збитків наказом директора Хмельницької філії ВАТ „Страхова компанія „Універсальна” № 29 від 07 грудня 2007 року ОСОБА_2 надано службовий автомобіль „ДЕУ-ЛАНОС”, реєстраційний номер НОМЕР_1, який закріплено за ним.
Автомобіль використовувався ОСОБА_4 під час виконання ним функцій фахівця з врегулювання збитків для оперативного розслідування аварійних страхових випадків, доставки його до місць виникнення страхових випадків не громадським транспортом, а службовим автомобілем з метою покращання його умов праці.
Однак, в штатному розписі та в колективному трудовому договорі компанії не передбачено посади водія для автомобіля ОСОБА_4, не закладено заробітну плату водія у фонд оплати праці компанії і не передбачено доплату за виконання функцій водія автомобіля спеціалісту з врегулювання збитків ОСОБА_4 укладеним трудовим договором.
19 листопада 2009 року головою правління ВАТ „Страхова компанія „Універсальна” м. Київ на виконання рішення правління страхової компанії видано наказ № 347 про скорочення штатних посад працівників страхової компанії, в тому числі і трьох одиниць фахівців з врегулювання збитків Центру врегулювання збитків Західного регіону департаменту врегулювання збитків.
В страховій компанії введено одну посаду провідного фахівця з врегулювання збитків з виконанням функцій аварійного комісара з істотно зміненими (розширеними) повноваженнями.
У зв’язку із цим збільшені кваліфікаційні вимоги до зазначеної посади: наявність повної вищої технічної освіти, наявність підтвердженої у встановленому порядку кваліфікації аварійного комісара, кваліфікації оцінювача, наявність стажу роботи в цій галузі діяльності не менше чотирьох років.
02 грудня 2008 року ОСОБА_2 персонально попереджено про наступне вивільнення, іншу роботу в організації йому не запропоновано, так як були відсутні вільні вакансії, а для зайняття посади провідного фахівця з врегулювання збитків він не відповідав кваліфікаційним вимогам, не мав підтвердженої кваліфікації оцінювача, аварійного комісара, відсутня вища технічна освіта, необхідний стаж роботи в страховій галузі.
Про наступне вивільнення працівників (скорочення штату) та про фактичне вивільнення працівників ВАТ „Страхова компанія „Універсальна” 01 грудня 2008 року та 10 квітня 2010 року повідомила Львівський міський Центр зайнятості, так як вивільнення проводилось в цілому по всьому західному регіону, про що подано відповідні звіти.
Наказом № 44-п від 27 січня 2009 року ОСОБА_2 звільнено з роботи із займаної посади за ст. 40, ч.1, п.1 КЗпП України.
Однак, після видання наказу адміністрації компанії стало відомо, що ОСОБА_2 захворів і з 29 січня 2009 року по 03 квітня 2009 року перебував на лікарняному.
Тому, після закінчення лікування ОСОБА_2 без допущення його до роботи було видано наказ № 248-п від 06 квітня 2009 року про його звільнення із зазначеної дати.
Формальне не скасування попереднього наказу від 27 січня 2009 року не порушує прав ОСОБА_2, так як наказ від 06 квітня 2009 року виданий на виконання припису трудового законодавства про заборону звільнення працівників з ініціативи адміністрації під час тимчасової їх непрацездатності.
На підприємстві не існує створеної профспілкової організації і ОСОБА_2 не являється членом профспілки, тому погодження із профспілковою організацією про вивільнення ОСОБА_2 не здійснювалось.
Після звільнення ОСОБА_2 влаштувався на роботу на посаду фахівця з врегулювання збитків ЗАТ „Перша страхова компанія” із нижчим заробітком, ніж він отримував у ВАТ „Страхова компанія Універсальна”.
Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими судом доказами: наказами по страховій компанії (а.с.4-5, 24, 76-77), копією трудової книжки ОСОБА_2 (а.с.100-103), штатними розписами страхової компанії та колективним трудовим договором на час прийняття рішень про скорочення штату, на час попередження працівників про наступне вивільнення, на час звільнення позивача із займаної посади (а.с.69-74, 92-98), копіями лікарняних листів позивача (а. с. 6-7), посадовими інструкціями фахівця з врегулювання збитків та провідного фахівця з врегулювання збитків страхової компанії, довідкою ЗАТ „Перша страхова компанія” (а.с.128), іншими доказами.
Ці ж обставини частково фактично визнаються і позивачем.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у ВАТ „Страхова компанія „Універсальна” були запроваджені зміни в організації праці, проведено скорочення штату.
ВАТ „Страхова компанія „Універсальна” повністю дотрималась вимог трудового законодавства при звільненні позивача з роботи, а позовні вимоги позивача та доводи його апеляційної скарги щодо незаконного його звільнення з роботи з ініціативи власника та уповноваженого ним органу, поновлення його на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та за час виконання ним обов’язків водія автомобіля, стягнення заробітку за період виконання нижче оплачуваної роботи в іншій страховій компанії, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати водія, моральної шкоди не ґрунтуються нормах права, встановлених обставинах справи і спростовуються дослідженими судом доказами, яким дана належна оцінка.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, досліджено та перевірено докази, що їх підтверджують, ухвалено законне та обґрунтоване рішення, підстави до скасування якого в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:/підпис/
Судді:/підписи/
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду В.М. Харчук