Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
9 вересня 2010 року м. Рівне
Колегія судді судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Хилевича С.В.
Суддів: Гордійчук С.О., Шимківа С.С.
При секретарі судового засідання Прохорович М.В.
За участю представника Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» - Панаса В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Рівненського міського суду від 6 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
в с т а н о в и в:
Рішенням Рівненського міського суду від 6 травня 2010 року зазначений позов ОСОБА_2 задоволено повністю: стягнуто із ОСОБА_3 на користь позивача 10 000 доларів США, що є еквівалентним 79 259 гривень в рахунок боргу за договором позики, а також судові витрати розміром у 912 гривень 58 копійок.
Не погодившись з обґрунтованістю та законністю рішення суду, Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» (далі – ПАТ «Укргазбанк» або банк) подано апеляційну скаргу, де покликається на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права та вирішення питання про права і обов’язки особи, яка не брала участі в справі.
На її обґрунтування зазначалось про неврахування судом першої інстанції наявності кредитних зобов’язань дружини відповідача - ОСОБА_4 перед банком, за одержані кошти від якого на підставі кредитного договору вона придбала квартиру АДРЕСА_1, що була передана в іпотеку. ОСОБА_3 погодився на отримання кредиту і не заперечив проти забезпечення виконання зобов’язань зверненням стягнення на квартиру. Через невиконання позичальником своїх зобов’язань банк звернувся до суду з вимогою стягнути заборгованість і звернути стягнення на предмет іпотеки. При розгляді цієї справи встановлено наявність преюдиціальних обставин за оскаржуваним рішенням щодо придбання відповідачем у власність частини спірної квартири. Вважає, що при вирішенні спору і ухваленні оскаржуваного рішення суд встановив обставини, про які сторонами не заявлялось і доказів на їх обґрунтування не надавалось.
З наведених міркувань просить скасувати рішення Рівненського міського суду від
Справа №22-1099-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Дужич С.П.
Категорія: 19.27 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
6 травня 2010 року і передати справу на новий розгляд.
В судовому засіданні представник банку, підтримавши апеляційну скаргу, надав пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3, бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились; про причини своєї відсутності не повідомили.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про її часткове задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 і стягуючи на його користь із відповідача заборгованість за договором позики, суд першої інстанції, врахувавши визнання відповідачем позову в судовому засіданні, виходив з того, що обставина невиконання договірних грошових зобов’язань ОСОБА_3 перед позивачем є доведеною і підставною.
Між тим, погоджуючись з правильністю досягнутих міським судом висновків про задоволення позову, колегія суддів не може визнати обґрунтованими наведені в оскаржуваному рішенні обставини щодо використання ОСОБА_3 позичених коштів на купівлю квартири АДРЕСА_1.
З тексту позовної заяви, розмір, предмет і підстави якої протягом судового розгляду ОСОБА_2 не змінено, вбачається, що вимоги позивача зводяться до невиконання ОСОБА_3 грошових зобов’язань за договором позики від 26 квітня 2007 року , через що він просив стягнути із відповідача на його користь суму, еквівалентну 10 000 доларів США (а.с. 3-4). Питання про цільове використання одержаних за договором коштів сторонами не обговорювалося, спірних правовідносин не стосувалося і відповідно не встановлювало прав та обов’язків для осіб, які брали участь у справі.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1.) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2.) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3.) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин ; 4.) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5.) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6.) як розподілити між сторонами судові витрати; 7.) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8.) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Однак, всупереч обставинам справи та наведеним правилам процесуального закону суд попередньої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначив про те, що одержані кошти відповідач витратив на купівлю квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Колегія суддів знаходить очевидним, що обставина купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 місцевим судом не з’ясовувалася, оскільки вона не входила до предмета доказування у справі; докази на її підтвердження особами, які брали участь у справі, не подавалися і в судовому засіданні вони не перевірялися.
Зазначена вказівка в оскаржуваному рішенні об’єктивно стосується прав і обов’язків ПАТ «Укргазбанк», позаяк впливає на вирішення спору про звернення стягнення на майно, а саме на спірну квартиру, яка належить дружині відповідача і нею передана на забезпечення виконання кредитних зобов’язань перед банком.
Відповідно до абз. сьомого п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» - апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин. Якщо помилки у такому рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення, тому апеляційний суд не повинен усувати такі помилки ухвалою із зазначенням про залишення рішення без змін з його уточненням чи доповненням.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення слід змінити.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 31314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 6 травня 2010 року змінити, виключивши з його мотивувальної частини вказівку суду першої інстанції про використання ОСОБА_3 одержаних грошей за договором позики, укладеним зі ОСОБА_2, на купівлю квартири АДРЕСА_1.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: