Справа № 22ц-3829/2010 Головуючий у 1 інстанції –
Категорія – цивільна ОСОБА_1
Доповідач – Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого – судді Позігуна М.І.
суддів Мамонової О.Є., Шемець Н.В.
при секретарі Коваленко Ю.В.
з участю: позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Морівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, КП „Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації” про визнання рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним та поділ спадкового майна,-
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 червня 20010 року, яким визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Морівської сільської ради Козелецького району Чернігівької області від 18 вересня 2007 року №71 „Про оформлення права приватної власності”, свідоцтво про право власності на нерухоме майно б/н від 9.10.2007 року, виданого виконавчим комітетом Морівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на ім’я ОСОБА_2 на 2/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями та на ім’я ОСОБА_6 на 3/5 частини житлового будинку з надвірними будівлями, по вул. Сулеймана №32 в с. Морівськ Козелецького району Чернігівської області, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує порушенням судом норм матеріального і процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, вирішенням судом питання про права і обов’язки сторін, які не були залучені до участі у справі та вирішення судом в порядку цивільного судочинства частини вимог, які підлягали розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Висновок суду про відсутність у виконавчого комітету Морівської сільської ради повноважень для визнання недійсним дубліката свідоцтва про право на спадщину від 2 вересня 1994 року на ім’я ОСОБА_2, видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно зі зміною ідеальних часток сторін у домоволодінні ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Судом, встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 серпня 1993 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в рівних долях отримали в спадщину житловий будинок з надвірними будівлями по вул.АДРЕСА_1, і між сторонами склався порядок користування, який не відповідав їх ідеальним частинам в домоволодінні.
Виходячи з положень глави 11 ЦК УРСР, чинної на час виникнення зазначених правовідносин, реєстрації в виконавчому комітеті підлягав лише порядок користування відокремленими приміщеннями укладений з дотриманням ідеальних частки кожного із співвласників і лише за умови нотаріального посвідчення такої угоди.
Таким чином, хоч між сторонами і склався порядок користування житловим будинком з надвірними будівлями, але оскільки він не відповідав розмірам ідеальних часток сторін у домоволодінні, тому не призвів і не міг призвести до зміни ідеальних часток сторін, що могло бути вирішено лише шляхом відчуження одним із співвласників іншому співвласнику певної частини належної частки шляхом укладення нотаріально посвідченої угоди.
Рішенням №64 виконавчого комітету Морівської сільської ради Козелецького району від 15 серпня 2006 року ОСОБА_2 надано дозвіл на узаконення веранди розміром 3х4 м. і літньої кухні.
Проте, відповідно до частин 3, 4 ст. 357 ЦК України співвласник має право на збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, лише якщо поліпшення майна неможливо відокремити, зроблено ним за свої кошти за згодою всіх співвласників, а випадку прибудови без згоди інших співвласників, якщо це не порушує прав останніх, така прибудова не змінює розміру часток у праві спільної часткової власності.
Не зважаючи на те, що прибудову зробила ОСОБА_2, а не ОСОБА_6 виконавчим комітетом Морівської сільської ради приймається рішення № 71 від 18.09. 2007 року, за наявності чинного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, про оформлення права приватної власності та видачу свідоцтв про право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в зв’язку з перерахунком ідеальних часток, в зв’язку з чим частку ОСОБА_6 збільшено з Ѕ до 3/5 частин, а ОСОБА_2 – зменшено з Ѕ до 2/5 частин, без згоди останньої.
Проте, виходячи з положень ст.. 361, 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації, і співвласник має право самостійно розпорядитись своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Договір між співласниками про порядок володіння і користування спільним майном підлягає нотаріальному посвідченню лише за умови дотримання їх часток у праві спільної часткової власності і такий саме нотаріально посвідчений договір є обов’язковим і для особи, яка набуде право на частку в спільній частковій власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер і спадщину після його смерті отримала його дружина ОСОБА_3, а тому доводи апеляційної скарги про не з’ясування судом кола спадкоємців та незалучення їх до участі у справі, про необхідність залучення до участі у справі державного нотаріуса третьої Київської державної нотаріальної контори Даниленко є безпідставними. Не призначення судом експертизи також не вплинуло на законність і обгрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, а ціну позову позивачем було зазначено в позовній заяві, яка не оспорювалась.
Виходячи з положень п.1 ч.2 та ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних поновлень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, що виникають у зв’язку зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 1.04.2010 року № 10-рп/2010 органи місцевого самоврядування є суб’єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією та законами України до їхньої компетенції.
Проте, як встановлено судом, позивачем заявлено вимогу, пов’язану з захистом права приватної власності, а не в сфері публічно - правовових відносин, оскільки рішення орган місцевого самоврядування прийняв з питання, яке не віднесено до його компетенції, порушивши недоторканість права власності позивачки, захист якого підлягає в порядку цивільного судочинства.
За викладених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, як і відсутні підстави, передбачені процесуальним законом, для направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст..303, 304, 308, 314, 315, 317,319 ЦПК України суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двадцяти днів.
Головуючий: Судді: