справа № 2а-75/07
УКРАЇНА
Харківський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2007 року, м. Харків Справа № 2а-75/07
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: П'янової Я.В.
При секретарі: Грек О.І.
За участю представників сторін:
Позивача: Мохнатова Н.М., Кулеш Л.В.
Відповідача:ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 вчинити певні дії, а саме: надати ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова необхідні документи, пов'язані із здісненням підприємницької діяльності, за перевіряємий період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р.
Позивач надав уточнення до адміністративного позову, в яких він просить суд постановити рішення, в якому зобов'язати ФОП ОСОБА_1 вчинити певні дії, а саме: надати ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова необхідні документи, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, за перевіряємий період з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р.: книгу обліку доходів та витрат; банківські виписки, що підтверджують рух коштів по розрахунковому рахунку; довідка банку про рух коштів по розрахунковому рахунку; касові книги, прибуткові (видаткові) касові ордери, що підтверджують надходження (використання) готівкових коштів (у випадку наявності здійснення касових розрахунків); договори (угоди) з постачальниками (клієнтами), договори оренди земельних ділянок; трудові угоди з найманими особами; відомості нарахування та видачі заробітної плати найманим особам; відомості щодо наявності транспортних засобів, житлових приміщень та земельних ділянок; інші документи, що підтверджують здійснення господарської діяльності.
Відповідач, Фізична особа - підприємецьОСОБА_1, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова в повному обсязі.
При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що на підставі наказу ДПА України від 11.10.2005р., № 441 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо складання плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання" згідно з Планом-графіком документальних перевірок на квітень 2007 року була запланована документальна перевірка ФО - підприємця ОСОБА_1
ФО підприємцю ОСОБА_1 було вручено повідомлення про проведення планової документальної виїзної перевірки.
Як зазначає позивач в заявленому позові, на початок перевірки - 19.04.2007р., який вказаний в повідомленні,ОСОБА_1 до органу податкової служби не з'явився, у вказаний строк необхідні документи, пов'язані з підприємницькою діяльністю не надав, що свідчить про навмисне не виконання законних вимог податкового органу.
Батько ФО - підприємця ОСОБА_1 в телефоній розмові пояснив, щоОСОБА_1 за вказаною адресою не мешкає та виїхав до м. Києва.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач двічі звертався до податкового органу з листами (перша заява була направлена 24 квітня 2007 року на адресу керівника податкової інспекції), в яких підприємець просив надати йому копію письмового рішення щодо проведення планової виїзної перевірки з 19.04.2007 року по 04.05.2007 року; направлення на перевірку, із зазначенням дати його видачі, назви органу державної податкової служби, мети, виду (планова або позапланова), підстав, дати початку та дати закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку, також просив зазначити перелік конкретних документів, які зобов'язаний надати посадовим особам податкового органу для здійснення планової виїзної перевірки; повідомити щодо яких податків та зборів (обов'язкових платежів) проводиться планова виїзна перевірка за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року, враховуючи що початок перевірки визначений 19 квітня 2007 року.
Зазначені документи відповідач просив надіслати поштою або повідомити про можливість їх отримання від працівників ДПІ засобами телефонного зав'язку.
Лише на початку червня 2007 року відповідачу надійшла відповідь за підписом керівника позивача, в якій позивач знову запропоновував надати йому невизначено коло документів. Направлення на перевірку також не було вручено.
25 травня 2007 року (ще до отримання першої відповіді) підприємець вдруге звернувся до позивача із заявою, в якій зазначив, що не отримав як направлення на перевірку, так і письмової відповіді на першу заяву від 24.04.2007 року.
Крім того, відповідач в судових засідання зазначав, що декілька раз (на початок перевірки та під час перевірки) був в ДПІ, проте йому також не було надано ні направлення на перевірку, ні зазначено, хто його перевіряє.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову через таке.
Згідно з статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.
Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Таким чином, зазначене положення закону передбачає дві умови, виконання або дотримання яких надає право позивачу приступити до проведення перевірки: це наявність підстав та надання платнику податків під розписку направлення на перевірку.
Як свідчать матеріали справи, а саме надане направлення без заповненої відповідачем розписки, позивачем зазначені вимоги закону виконані не були та відповідачу не було вручено направлення на перевірку із зазначенням дати його видачі, назви органу державної податкової служби, мети, виду (планова або позапланова), підстав, дати початку та дати закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.
На прохання, що були викладені в письмових зверненнях щодо видачі підприємцю такого направлення, позивач також не реагував та не надавав таке направлення.
Приймаючи до уваги викладене, відповідно до приписів зазначеної статті, позивач не мав права приступати до проведення перевірки, а отже і його вимоги в такому випадку щодо надання йому документів, перелік яких їм також не був визначений, є безпідставними.
Посилання позивача на те, що він здійснив письмове повідомлення платника податків, та у зв'язку з чим має право на проведення перевірки судом до уваги не приймається, оскільки після здійснення письмового повідомлення платника податків про проведення перевірки у податкового органу виникає лише загальне право на проведення такої перевірки - частина 4 статті 11-1 вищезазначеного Закону. Проте реалізація та здійснення такого права та виникнення у зв'язку з цим певних обов'язків у платника податків можливе лише при виконанні податковим органом вимог частини 1 статті 11-2 Закону.
Також слід зазначити, що повідомлення про проведення перевірки та пояснення позивача свідчать про те, що планова виїзна перевірка буде проводитись в приміщення податкового органу та саме в приміщення податкового органу відповідач повинен надати відповідні документи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 зазначеного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 11-1 Закону визначено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Тобто ознакою планової виїзної перевірки є те, що вона проводиться безпосередньо за місцезнаходженням платника податків.
Проведення планової виїзної перевірки в приміщенні податкового органу не передбачено чинним законодавством, як і не передбачений вид такої перевірки як планова виїзна в приміщенні податкового органу.
Таким чином, не приймаються до уваги твердження представника позивача, надані в судовому засіданні про те, що перевіряючі органу податкової служби не повинні здійснювати перевірку суб'єкта підприємницької діяльності за його домашньою адресою.
Щодо домашньої адреси відповідача суд відмічає, що в адміністративному позові зазначена така адреса: АДРЕСА_1. Однак, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наданої податковим органом, відповідач мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (дата проведення змін до відомостей про фізичну особу - підприємця - 27.12.2004 р.). Як свідчать надані до матеріалів адміністративної справи документи, а саме: свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.04.2006 р., довідка адресного бюро - місцем здійснення діяльності (місце проживання) ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_2.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на те, що посилання позивача в адміністративному позові на телефонну розмову з батьком ФО-підприємця ОСОБА_1, в якій він пояснив, щоОСОБА_1 за вказаною адресою (тобто адресою, зазначеної в позові: АДРЕСА_1) не мешкає та виїхав до Києва судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем до матеріалів справи було надано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.
З огляду на викладене, вимоги позивача є неправомірні, необґрунтовані і не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладене та керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови виготовлений 07.09.2007 р.
Суддя Я.В.П'янова