Справа № 2а-981/07
Україна
Харківський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" вересня 2007 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддя - П'янова Я.В.
за участю секретаря судового засідання Грек О.І.
представників сторін:
позивача - Плескач І.С.
відповідача - не прибув
відповідача - не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова до 1. ПП «Техноком-Ресурс»; 2. ПП ОСОБА_1 про визнання угод недійсними,-
встановив:
Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу позивача, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2005 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 р. у справі № 04/150-02 скасовано. Провадження у господарський справі № 04/150-02 господарського суду Харківської області припинено, а позовну заяву з матеріалами справи передано до Харківського окружного адміністративного суду.
Позивач в Господарський суд Харківської області надав уточнення до позовних вимог, в яких просить визнати недійсними угоду купівлі-продажу №18 від 01.02.2002 р. та угоду без номеру від 09.11.2001 р. укладені між ПП ОСОБА_1 та ПП "Техноком -Ресурс" як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, посилаючись на те, що угоди укладені неправоздатною стороною, так як ПП "Техноком - Ресурс" визнано банкрутом.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що ПП ОСОБА_1 (фінансово-господарську діяльність від імені ПП ОСОБА_1 згідно доручення № АЄЄ № 191796 від 10.08.01 р. здійснював ОСОБА_2.) купував пшеницю у підприємства ПП "Техноком-Ресурс", м. Макіївка на підставі угоди б/н від 09.11.01 р. та угоди № 18 від 01.02.02 р.
Згідно з угоди б/н від 09.11.01 р. ПП "Техноком-Ресурс" (продавець) в особі керівника ОСОБА_3 зобов'язалось передати, а ПП ОСОБА_1(покупець) в особі ОСОБА_1 прийняти товар - пшеницю у кількості 175,0 тон на загальну суму 92925 грн. 5-м пунктом угоди передбачено строк поставки - листопад 2001 р. 8-м пунктом передбачено особливі умови - термін дії угоди до повного виконання.
Вищенаведений товар було відвантажено згідно податкових накладних №№ 78,80, 81, 85 на загальну суму 92802,86 грн. (загальна сума згідно угоди 92925 грн.) У перелічених податкових накладних зазначено, що умовою продажу пшениці є угода б/н та дати. Серед бухгалтерських документів, які були представлені для перевірки, також є податкові накладні №№ 93, 102 в яких умова продажу відсутня взагалі, 7, 11, 18, 23, 24, 29 в яких знову ж таки вказано, що умовою продажу пшениці від ПП "Техноком-Ресурс" ПП ОСОБА_1 є угода б/н, та б/д. Отже, особливими умовами договору б/н від 09.11.01 р. було передбачено, що термін його дії закінчується після його повного виконання, але позивач не розуміє на які саме угоди посилаються сторони при складанні цих податкових накладних та на підставі чого проводилось відвантаження пшениці взагалі, якщо умови угоди вже виконані.
Згідно з угодою № 18 від 01.02.02 р. ПП "Техноком-Ресурс" зобов'язалось передати, а ПП ОСОБА_1 прийняти товар - пшеницю у кількості 232680,0 тон на загальну суму 102645,00 грн. та ячмінь у кількості 21,880 тон на загальну суму 9189,60 грн.
П. 2.1 цієї угоди передбачено термін поставки - протягом місяця.
П. 4 угоди передбачено строк дії - протягом місяця.
Вищезазначений товар було відвантажено на підставі податкових накладних №№ 31, 37, 38, 40, 43, 44, 49, 50, 52, всього пшениці на загальну суму 102145,00 грн. (загальна сума за угодою 102645,00 грн.) та ячмінь на загальну суму 9189,00 грн. (загальна сума за угодою 9189,00 грн.).
Позивач звертає увагу на те, що угода № 18 від 01.02.02 р. підписана та скріплена печаткою тільки ПП "Техноком-Ресурс". Підпису та печатки ПП ОСОБА_1 немає зовсім, що є порушенням ст.44 ЦК України, якою передбачено, що письмові угоди повинні бути підписані особами їх здійснюючими.
Крім того, позивач, вказує, що у відповіді начальника ГВПМ ДПІ у м. Макіївці № 2538/8/26-2-1 від 07.05.02 р. зазначено, що ПП "Техноком-Ресурс" (ЄДРПОУ 31128431) офійційно закрилося 01.02.02 р. у зв'язку з чим зустрічну перевірку вказаного підприємства провести неможливо.
Позивач вказує, що постановою господарського суду Донецької області від 26.09.01р.: ПП "Техноком-Ресурс" визнано банкрутом, а ухвалою суду від 17.01.02 р. затверджено ліквідаційний баланс та ліквідовано юридичну особу ПП "Техноком-Ресурс". Отже з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника ПП "Техноком-Ресурс" банкрутом, тобто з 26.09.01 р. підприємство повинно було завершити свою підприємницьку діяльність щодо продажу пшениці, а керівник припинити свої повноваження щодо управління підприємством-банкрутом, передавши їх призначеному арбітражним судом ліквідатору. Замість цього ПП "Техноком-Ресурс" уклало угоду купівлі-продажу пшениці б/н від 09.11.01 р. та будучи остаточно ліквідованим та не існуючим як підприємство вдруге уклало угоду купівлі продажу пшениці за № 18 від 01.02.02 р.
Крім того, позивач посилається на наявність умислу з боку відповідачів, обґрунтовуючи свою позицію рішенням місцевого суду Центрально - Міського району м. Макіївки, яким установчі документи ПП „Техноком - Ресурс" визнані недійсними. Вважає наявність умислу у обох сторін.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явились. Суду надано докази про виключення ПП «Техноком-Ресурс» та ОСОБА_1 як суб'єкта підприємницької діяльності (підприємця) з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив, що ПП ОСОБА_1 (фінансово-господарську діяльність від імені ПП ОСОБА_1 згідно доручення № АЄЄ № 191796 від 10.08.01 р. здійснював ОСОБА_2) купував пшеницю у підприємства ПП "Техноком-Ресурс", м. Макіївка на підставі угоди б\н від 09.11.01 р.
Але суд зазначає, що доказів укладання договору купівлі-продажу № 18 від 01.02.02 г. суду не надано.
Згідно ст. 153 Цивільного Кодексу 1963 р. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 154 Цивільного Кодексу 1963 р. Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.
Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений, як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.
Виходячи з наведеної норми, враховуючи, що позивач просить визнати недійсним угоду під конкретним номером від конкретної дати, тобто письмову угоду (договір), підписання письмового договору сторонами є суттєвою умовою договору, оскільки тільки таким чином оформлюється відповідне волевиявлення сторін.
Суд вивчивши договір № 18 від 01.02.02 р. встановив, що з боку ПП ОСОБА_1 відсутній підпис уповноваженої особи, якій надано право на підписання.
Виходячи з вищевказаного, даний договір не є укладеним. А саме додану до справи письмову угоду № 18 від 01.02.02 р. позивач просить визнати недійсним.
Суд зазначає, що ПП "Техноком-Ресурс" були виписані податкові накладні, але це свідчить лише про факт укладення угоди на конкретний товар на суму і кількість, вказані в конкретній накладній та не впливає на спірний договір № 18 від 01.02.02 р., в накладних не йдеться посилання на цей договір.
Виходячи з вищевикладеного угоду № 18 від 01.02.02 р., яку просить визнати недійсним позивач не є укладеною, оскільки відсутня суттєва умова договору - підпис з боку ПП ОСОБА_1, тобто його волевиявлення на цю конкретну угоду. В зв'язку з чим дану угоду не може бути визнано недійсною.
Крім того, суд зазначає, що на угоді від імені ПП „Техноком - Ресурс" значиться підпис ОСОБА_3, який, як встановлено судом, у зазначений в договорі час укладання знаходився у місцях позбавлення волі (СІЗО) і не міг укладати угоду (це підтверджується вироком суду та листом ДПІ у м. Макіївки які залучені до справи).
Стосовно визнання недійсною угоду б/н від 09.11.01 р. позивач виходить з того факту, що ПП "Техноком-Ресурс" визнано банкрутом.
Як встановлено судом на момент укладання угоди б/н від 09.11.01 р. ПП "Техноком-Ресурс" був визнаний банкрутом постановою господарського суду Донецької області від 26.09.01 р.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.01.02 р. затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, юридичну особу ПП "Техноком-Ресурс" ліквідовано, провадження у справі про банкрутство припинено.
Угода б/н від 09.11.01 р., як в ній зазначено, підписана директором ПП "Техноком-Ресурс".
Як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами.
Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу 1963 р. бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону (наведене викладено і у п.9 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"). Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленим (наведене викладено і у п. 11 згаданих роз'яснень).
Як встановлено судом з вироку Марийського районного суду від 31 жовтня 2001 р. та відповіді ДПА у м. Макіївка, на момент укладання спірних угод директор ПП „Техноком -Ресурс" ОСОБА_3, підпис якого значиться на оскаржених угодах знаходився у містах позбавлення волі (СІЗО). Таким чином він не міг укласти спірні угоди.
Тобто виходячи з вищевикладеного договір б/н від 09.11.01 р. повинен був підписаний правомочною особою - ліквідатором, але даний договір має позначку про підпис ОСОБА_3 - не правомочною особою. На момент підписання цього договору, підприємство-відповідач знаходилося в судовій процедурі ліквідації, і всі дії від імені підприємства міг здійснювати лише ліквідатор у рамках Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом". В цей період підприємство мало належний керівний орган та його офіційна діяльність контролювалася судом. Укладення наведеним органом (ліквідатор) в межах процедури ліквідації спірної угоди судом не вбачається.
Позивач просить визнати недійсним угоду б/н від 09.11.01 р. згідно 49 ЦК України.
Суд зазначає, що умисел юридичної особи може бути встановлений через умисел особи яка має право діяти від імені цієї юридичної особи. Враховуючи, що по наведеній угоді без номеру діяла не уповноважена особа, її дії по укладенню угоди не можливо вважати такими що здійснені від імені підприємства ПП „Техноком-Ресурс" і відповідно дії такої фізичної особи не можуть свідчити про наявність умислу у підприємства укласти угоду в супереч ст.49 ЦК України 1963р. Взагалі дії такої фізичної особи не є діями від імені підприємства, оскільки на час укладання угоди у ПП „Техноком-Ресурс" були інші офіційні органи керівництва, ніж зазначені у договорі.
Виходячи з наведеного угода від 09.11.01 р. б/н не може бути визнана недійсною в зв'язку з наявністю умислу (мети що суперечить інтересам держави та суспільства) у ПП „Техноком - Ресурс".
Також, суд вважає за необхідним зазначити, що матеріали справи були направлені до слідчих органів для вирішення питання наявності ознак злочинів по спірним господарським операціям. Рішення про встановлення фактів злочинів слідчими органами не прийнято.
Крім того, згідно довідки Державного комітету статистики України Головного управління статистики у Донецькій області від 25.08.05 р. № 22-2572 ПП "Техноком-Ресурс" вилучено з ЄДРПОУ, тобто по відношенню ПП "Техноком-Ресурс" справу необхідно закрити.
Суд зазначає також, що надані суду накладні свідчать про наявність операцій між відповідачами, але в жодній з накладних відсутні будь-які посилання на спірні угоди, і їх наявність не робить угоди, які вказані у позові укладеними.
Суд зазначає, що обґрунтування позивача, могли б бути підставою визнання угод недійсними, якщо ці угоди були б відповідно укладені, підписані повноважними особами, а зважаючи на те, що фактично між відповідачами угоди не укладені, від імені ПП „Техноком-ресурс", як зазначено вище, діяла не повноважна особа, обґрунтування позивача судом не приймаються.
Суд зазначає, що при вирішенні спору, оскільки відносини по угодам не виникли (вони не укладені), згідно перехідних положень ЦК 2003 р., застосовує ЦК України 1963 р.
Додатково суд вважає необхідним зазначити, що посилання позивача на наявність умислу у ПП ОСОБА_1, належним чином необґрунтовано. Не наведено жодного факту порушення по угодах з його боку, всі обґрунтування при наявності укладення та підписання компетентними особами угод могли б свідчити про наявність умислу у ПП "Техноком-Ресурс", а не 2 відповідача, докази надані позивачем не вказують на наявність умислу у ПП ОСОБА_1
Угоди, які просить визнати недійсними позивач не укладені компетентними представниками сторін, угода №18 не укладена з боку ПП ОСОБА_1, а накладні, надані як доказ її виконання лише вказують на факт наявності відповідних операцій, і доказів що це єдина угода, а не декілька різних, суду не надано. Угода без номеру, при наявності компетентного, визначеного судом, органу управління ПП „Техноком-Ресурс" даним органом не укладалась, накладні цим органом не видавалися.
Враховуючи вищенаведене, позов задоволенню не підлягає.
Також суд зазначає, що оскільки ПП «Техноком-Ресурс» є ліквідованим, то по відношенню до нього провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.5 ч.1 ст.157 КАС України.
Однак, виключення з ЄДРПОУ фізичної особи ОСОБА_1 як підприємця не є підставою для закриття провадження відносно нього, оскільки відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім належним йому майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Крім того, оскільки позивач змінив свої вимоги з визнання недійсними по ст.48 ЦК 1963 р. на ст.49 ЦК 1963 р., то він фактично відмовився від вимог визнання недійсним угоди по ст.48 ЦК України і в цій частині провадження у справі підлягає закриттю згідно п.2 ч.1 ст.157 КАС України.
Керуючись статтями 94, п. 5 ч.1 ст.157, ч.1 ст.158, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Провадження у справі по відношенню ПП «Техноком-Ресурс» закрити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова в повному обсязі виготовлена 12.09.2007 р.
Суддя П'янова Я.В.