ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.09.2010 року                                    Справа №  4/1-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:  Швець В.В. (доповідач),

суддів:  Павловського П.П., Чус О.В.

при секретарі судового засідання:  Литвин А.П.

за участю представників:

від позивача:  Іванченко І.С. представник, довіреність №88  від 10.12.09;

від відповідача:  ОСОБА_2 представник, НОМЕР_1  від 17.06.98;

  розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу , Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, місто Дніпропетровськ на рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 17 червня 2010 року у справі  №4/1-10;

  за позовом , Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, місто Дніпропетровськ;

до відповідача , Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 місто Дніпропетровськ;

про  стягнення неустойки з орендаря за користування орендованим приміщенням.

  В С Т А Н О В И В:

Позивач, РВ ФДМУ по Дніпропетровській області звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. на користь Державного бюджету України неустойки у розмірі 5670,05 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач несвоєчасно повернув орендоване нерухоме майно, торгівельний кіоск №23, площею 13 м2, що розташований у вестибюлі станції метро «Вокзальна»у місті Дніпропетровську, після закінчення строку дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-2896-ОД, від 1 липня 2007 року.

Рішенням господарського суду у справі №4/1-10 від 17 червня 2010 року (суддя Парусніков Ю.Б.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України неустойку у розмірі 2852,3 гривень та судові витрати.

В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що відповідач частково визнав позовні вимоги в частині неустойки, в іншій частині стягнення неустойки відповідач не погоджується, посилаючись на те, що він регулярно сплачував орендну плату навіть після припинення дії договору оренди.

Позивач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення неповно з’ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Позивач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до статті 785 ЦК України, розмір неустойки дорівнює подвійній орендній платі за час прострочення.

Але, суд першої інстанції, в порушення статті 84 ГПК України не вказав в мотивувальній частині рішення доводи, за якими господарський суд відхилив докази регіонального відділення щодо права регіонального відділення вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а стягнув на 50% зменшену неустойку.

На апеляційну скаргу відповідач відзив не надав.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області, залишити без змін.

Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що 1 липня 2007 року між сторонами був укладений договір  №12/02-2896-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, де об’єктом оренди є торгівельний кіоск №23, площею 13 м2, у вестибулі станції метро “Вокзальна”, розміщеного за адресою, станція метро “Вокзальна”, що знаходиться на балансі державного підприємства “Дніпропетровський метрополітен”.

Відповідно до пункту 10.1 договір було укладено на строк з 1 липня 2007 року по 1 червня 2008 року.

Після закінчення строку дії договору жодна із сторін не звернулася до іншої сторони із заявою про його припинення.

Відповідно до пункту 10.1 укладеного договору та частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, термін дії укладеного договору був продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, а саме до 1 травня 2009 року.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та пункту 10.1 укладеного договору, протягом місяця після закінчення строку дії договору, позивач направив відповідачу лист № 18-03-04103, від 20 травня 2009 року, про припинення договору, оскільки він припинив свою дію з 1 травня 2009 року.

В цьому ж листі позивач надав відповідачеві один тиждень на повернення орендованого майна згідно акту приймання-передачі.

Відповідач у відзиві підтвердив, що вищезазначений лист він отримав від позивача нарочно 20 травня 2009 року.

Відповідач у тижневий строк після отримання від позивача вищевказаного листа орендоване майно не повернув.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог частково.

Оскільки відповідно до пункту 2 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Судовою колегією було встановлено, що позивач підтвердив факт сплати відповідачем орендної плати після закінчення терміну дії Договору, зазначаючи це в Акті звірки від 9 червня 2010 року.

Відповідач частково визнав позовні вимоги в частині неустойки, в іншій частині стягнення неустойки відповідач не погоджується, посилаючись на те, що він регулярно сплачував орендну плату навіть після припинення дії договору оренди.

Стосовно заперечення відповідача, щодо часткового задоволення позовних вимог то судова колегія погоджується з висновком господарського суду, оскільки вказані ним обставини не спростовують той факт, що відповідач використовував нерухоме майно за відсутності договірних відносин, орендну плату відповідач, сплачував регулярно навіть після припинення дії договору оренди.

Крім того відповідач здав позивачу пакет документів для укладення нового договору оренди ще 9 червня 2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що Господарський суд правомірно зменшив неустойку до 50% від її розміру.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну  скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд ,-

  ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, місто Дніпропетровськ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 червня 2010 року у справі №4/1-10, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України.

  Головуючий                                                            В.В. Швець.

           Судді                                                                                П.П. Павловський.

О.В. Чус.

  З оригіналом згідно

Помічник судді                                 О.В. Чабаненко