Справа №1-56/2007 р.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 року Шосткинський міськрайсуд Сумської області в складі:
головуючого судді - Шпака Г.Ф.
при секретарі - Леоненко Г.А.
з участю прокурора - Тимченко А.А.
адвоката -ОСОБА_8
законного представника потерпілої - ОСОБА_7
потерпілої - ОСОБА_3.
представника цивільного відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6
цивільного відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Шостка справу по обвинуваченню: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, українця, громадянина України, уродженця с.Землянка, Глухівського району, Сумської області, освіта повна загальна середня, одруженого, працюючого водієм служби „Еліт-таксі" м.Шостка, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, за ст.286 ч.2 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
12 вересня 2006 року близько першої години ночі ОСОБА_1, працюючи водієм служби „Еліт-таксі", керуючи автомобілем ,ДАЕ\ЮО Ьапоз" номер НОМЕР_1, рухаючись по дорозі сел.Вороніж - м.Шостка у напрямку м.Шостка, при наявності туману, в умовах недостатньої видимості, не обрав безпечну швидкість руху, яка би давала змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, в наслідок чого не виявив на проїжджій частині пішохода ОСОБА_2, який перебував у середньому ступіні алкогольного сп'яніння, та у порушення Правил дорожнього руху, не виділяв себе для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху, знаходився на смузі руху ОСОБА_1 на відстані 50-60 см. від лінії, що позначає смуги руху, та рухався назустріч руху автомобіля під керуванням підсудного. ОСОБА_1 при виникненні небезпеки для руху та перешкоди у русі, які об'єктивно спроможній був виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, і у районі опори ЛЕП № 32 здійснив наїзд на ОСОБА_2, заподіявши при цьому останньому тяжкі тілесні ушкодження, в наслідок яких ОСОБА_2 помер.
При керуванні транспортним засобом ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться у прямому причинному зв'язку з суспільно небезпечними наслідками, які настали.
Потерпіла ОСОБА_3. на відшкодування матеріальної шкоди просить стягнути 7035 грн., з яких витрати на поховання свого сина ОСОБА_2 13.09.2006 року у розмірі 5571 грн. 98 коп., на організацію поминального обіду „9 днів" просить стягнути 1797 грн. 9 коп., на організацію поминального обіду „40 днів" просить стягнути 1166 грн., на відшкодування моральної шкоди просить стягнути 50 000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що після загибелі сина в неї порушились нормальні життєві стосунки, погіршилось здоров'я її та її чоловіка, що для поновлення даних функцій потрібен тривалий час та додаткові зусилля.
В якості відповідачів по справі судом було притягнуто ОСОБА_4, з якою ОСОБА_1 на час скоєння злочину перебував у трудових відносинах, та ОСОБА_5, як власника джерела підвищеної небезпеки.
Свою вину в скоєнні злочину ОСОБА_1 визнав і суду показав, що 12 вересня 2006 року близько першої години ночі, він, керуючи автомобілем з селища Вороніж рухався у напрямку м.Шостка зі швидкістю 60 кілометрів на годину по центру своєї смуги руху в умовах недостатньої видимості в наслідок тумана. На своїй смузі руху він раптово побачив потерпілого ОСОБА_2, який на відстані 50-60 см. від лінії, що поділяє смуги руху, рухався назустріч автомобіля. Він, не застосовуючи гальмування, спробував об'їхати потерпілого з правого боку, але оскільки швидкість руху не забезпечувала безпеку руху, він лівою передньою частиною автомобіля наїхав на
2
потерпілого. Від отриманих тілесних ушкоджень в наслідок наїзду потерпілий помер. Позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не визнає, так як сам потерпілий винен у скоєнні ДТП. Моральну шкоду визнає у розмірі 5000 грн., але .оскільки 1500 грн. моральної шкоди відшкодовано до розгляду справи, вважає, що відшкодуванню підлягає моральна шкода у розмірі 3500 грн.
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не визнає, вимоги про відшкодування матеріальної шкоди визнає у розмірі 2831 грн., суми яка підтверджена платіжними документами на ім'я ОСОБА_2.
Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 позовні вимоги потерпілої не визнає, так як сам ОСОБА_2 винен у ДТП.
Крім визнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину, його вина підтверджується дослідженими висновками експертиз: судово-трасологічної, згідно якої вірогідно потерпілий в момент наїзду на нього автомобілем перебував в рухомому стані (а.с.81-83); автотехнічної, згідно якої ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити наїзд на потерпілого ОСОБА_2 шляхом виконання вимог п.п.12.2,12.3 Правил дорожнього руху і повинен був діяти відповідно до вимог вказаних пунктів Правил дорожнього руху. З технічної точки зору в діях ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху які знаходяться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди (а.с.99-100); судово-медичної, згідно якої потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження в наслідок яких настала смерть. Заподіяні тілесні ушкодження виникли в наслідок вдару виступаючими частинами транспортного засобу який рухався з послідуючим падінням потерпілого та ударом об асфальтове покриття дороги. У момент наїзду потерпілий знаходився у середній ступіні алкогольного сп'яніння (а.с.87-88).
Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України, так як він при управлінні автомобілем порушив правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, пункти 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, те, що ним вперше вчинено необережний тяжкій злочин у тверезому стані, те, що він щиро визнав вину у скоєнні злочину і розкаюється у вчиненому злочині, позитивно характеризується за місцем мешкання та роботи, раніше ні в чому ганебному помічений не був, має батька, який за віком потребує сторонньої допомоги, добровільно частково відшкодував моральну шкоду, те, що відповідно до висновку автотехнічної експертизи потерпілий ОСОБА_2, як учасник дорожнього руху, перебуваючи у середній етупіні алкогольного сп'яніння, сам порушив Правила дорожнього руху, оскільки в умовах недостатньої видимості вийшов на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, не виділяв себе для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху, знаходився на смузі руху ОСОБА_1 на відстані 50-60 см. від середньої лінії, що позначає смуги руху, та рухався назустріч руху автомобіля під керуванням підсудного, і в його діях як пішохода вбачається невідповідність вимогам пунктів 1.5; 4.1; 4.4; 4.14а Правил дорожнього руху, що є обставиною яка істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
В зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства і вважає за необхідне призначити йому покарання із застосуванням ст.75 КК України, крім того, враховуючи обставини виникнення ДТП, те, що ОСОБА_1 має професію водія та права на користування транспортними засобами, що є для нього основним засобом до існування, то суд вважає за необхідне не позбавляти ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами.
При вирішенні позову ОСОБА_3. про відшкодування витрат понесених: на поховання свого сина ОСОБА_2 13.09.2006 року у розмірі 5571 грн. 98 коп., на організацію поминального обіду „9 днів" - 1797 грн. 9 коп., на організацію поминального обіду „40 днів" -1166 грн., на відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн., суд виходить з наступного. На обгрунтування своїх вимог стосовно витрат на поховання свого сина 13.09.2006 року, ОСОБА_3. суду було надано докази - закупівельний акт та накладна від 12.09.06 року на 319 грн. 36 коп. (а.с.28-29); квитанція та чеки від 12.09.06 року на 200 грн, на 262 грн. 29 коп., на 55 грн. 86 коп., на 58 грн. 56 коп., на 276 грн. 35 коп. (а.с.32); товарні чеки від 12.09.06 року на 1350 грн., на 827 грн. 60 коп., на 653 грн., на 68 грн. (а.с.33-34), а всього доказів на обґрунтування витрат на поховання на 4071 грн. 32 коп. Вказані докази стосовно їх достовірності у суду не викликають сумніву, так як
3
з них убачається, що дійсно потерпіла понесла витрати зв'язані з похованням. Інші докази ОСОБА_3. були надані суду стосовно витрат понесених на поминальні обіди „9 днів" та „40 днів", при цьому позивачка суду підтвердила, що інших доказів на відшкодування шкоди вона не має.
Відповідно до вимог ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Оскільки витрати на поховання підтверджено позивачем тільки на 4071 грн. 32 коп., враховуючи те, що ст.1201 ЦК України, яка є спеціальною нормою, якою передбачено відшкодування витрат тільки на поховання, і якою не передбачено відшкодування витрат на проведення поминальних обідів „9 та 40 днів", враховуючи те, що діючим ЦК України, ст.ст.1166-1208 не передбачено відшкодування витрат на поминальні обіди „9 та 40 днів", суд вважає за необхідне позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити у розмірі 4071 грн. 32 коп.
Судом встановлено, що відповідно ліцензій Державного департаменту автомобільного транспорту України № 347688 від 25.01.2006 року та № 584953 від 11.11.2003 року відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надано дозвіл про надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів та їх багажу на таксі (а.с. 129-130). Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу виданого Шосткинським МРЕВ ДАІ, відповідач ОСОБА_5 є власником автомобіля „БАЕЖЮ Ьапоз" номер НОМЕР_1 на якому підсудний ОСОБА_1 вчинив ДТП. 1.02.2006 року між приватними підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено договір про спільну сумісну господарську діяльність відповідно до пунктів 1.1; 1.3; 4.4; 7.3 якого сторони зобов'язались здійснювати спільну діяльність по наданню послуг по перевезенню пасажирів автомобільним транспортом, здійснення спільної діяльності забезпечувалось персоналом, який приймався кожною стороною окремо, при цьому водії кожної із сторін при здійсненні спільної діяльності використовували майно передане сторонами у спільну діяльність, експлуатація майна переданого у спільну діяльність встановлювалась сторонами за домовленістю, кожна із сторін за збитки, заподіяні її діями третім особам порушенням Правил технічної експлуатації і техніки безпеки, в наслідок дорожньо-транспортних пригод, що відбулися з вини сторони або її працівника відшкодовуються за рахунок частки прибутку від спільної діяльності цієї сторони, або за рахунок її власних коштів. 3.10.2005 року між Відповідачем ОСОБА_4 та підсудним ОСОБА_1 було укладено трудовій договір, відповідно до якого ОСОБА_1 виконував обов'язки по перевезенню пасажирів. 11.09.2006 року ОСОБА_5 на виконання вимог договору від 1.02.06 року про спільну сумісну діяльність видав підсудному подорожній лист № 1691 на перевезення пасажирів автомобілем „ОАЕ\100 Ьапоз" номер НОМЕР_1. Таким чином у судовому засіданні знайшло підтвердження, що ОСОБА_1 скоїв злочин під час виконання трудових обов'язків з ОСОБА_4 на автомобілі власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_5
Згідно вимог ст.1172 ч.І, ст.1187 ч.2 ЦК України, фізична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом. При таких обставинах оскільки шкода була заподіяна не спільними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, під час виконання ОСОБА_1 трудових обов'язків, суд вважає за необхідне витрати на поховання у розмірі 4071 грн. 32 коп. стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у дольовому порядку, в рівних частках, з кожного по 2035 грн. 66 коп., не враховуючі при цьому вини потерпілого, оскільки відповідно до ч.З ст.1193 ЦК України, вина потерпілого не враховується у разі відшкодування витрат на поховання.
Що стосується позовних вимог потерпілої про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., то суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, і вважає, що втратою сина потерпіла зазнала моральних та фізичних страждань, але враховуючи те, що потерпіла не надала суду доказів про те, що у зв'язку зі смертю сина в неї значно погіршився стан здоров'я, що у зв'язку зі смертю сина в неї виникли тяжкі зміни у її життєвих стосунках, вона позбавилась можливості продовжувати вести активне життя, в неї порушились стосунки з оточуючими її громадянами, суд вважає що потерпілій заподіяна моральна шкода у розмірі 10 000 грн. Враховуючи те, що потерпілий ОСОБА_2 перебуваючи у середній ступіні алкогольного сп"яніння сам грубо порушив пункти 1.5; 4.1; 4.4; 4.14а Правил дорожнього руху, на 50% сам
4
винен у ДТП, враховуючи те, що потерпілій на відшкодування моральної шкоди вже відшкодовано 1500 грн., те, що згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі діями, відшкодовується безпосередньо особою, яка її завдала, суд вважає за необхідне на відшкодування моральної шкоди стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої 3500 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323-324 КПК України, ст.ст.П67, 1172 ч. 1, 1187 ч.2,1201 ЦК України, суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ст.286 ч.2 КК України і призначити покарання три роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки:
не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили залишити колишнім - підписку про невиїзд.
Речові докази передані потерпілій та ОСОБА_5- залишити останнім.
Стягнути з ОСОБА_1на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області судові витрати за проведення експертиз у розмірі 441 грн. 11 коп.
Позовні вимоги ОСОБА_3про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 7035 грн., моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4та ОСОБА_5, з кожного окремо, на користь ОСОБА_3на відшкодування матеріальної шкоди 2035 грн. 66 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3на відшкодування моральної шкоди 3500 грн.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через міськрайсуд протягом 15 діб з моменту проголошення вироку.
Вирок виготовлено суддею власноручно, друкарським способом у нарадчій кімнаті, він є оригіналом у справі.
Судця Шосткинського міськрайонного
суду Сумської області Г.Ф. Шпак
Копія вірна.
Суддя: