Справа №22ц-10693/2010р. Головуючий суддя у суді 1 інстанції – Третяк В.В.
Категорія 21 Доповідач – суддя Можелянська З.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 вересня 2010 року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючої судді Можелянської З.М., суддів Прозорової М.Л., Чубукова О.П.,
при секретарі Панченку Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинськ від 15 липня 2010 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування квартири, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Баглійського райсуду м.Дніпродзержинськ від 15.07.2010р. частково задоволено позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, визнано недійсним договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 1.12.2008р., та визнано право власності ОСОБА_4 на вказану частину квартири.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати вказане судове рішення, посилаючись на необґрунтованість відмови у задоволенні її частини позову. В іншій частині рішення суду не оскаржене.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування у вказаній частині.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
Згідно нотаріально посвідченого 1.12.2008р. договору дарування ОСОБА_4 та ОСОБА_2 безоплатно передали у власність ОСОБА_5 приватизовану ними 2.09.2008р. квартиру АДРЕСА_1. При цьому у договорі окремо зазначено, що при його укладенні ОСОБА_2 діє добровільно, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій (а.с.12). Право власності ОСОБА_5 на вказану квартиру зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.12.2008р. (а.с.55). Оскільки обставин, які б свідчили про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_2 щодо дарування належної їй частини квартири не встановлено, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору у вказаній частині за наведеними у позові підставами.
Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_5 не зверталась з позовом про її виселення не свідчать про недійсність вказаного договору, за п.2.1 якого сторони домовились , що під передачею квартири у власність слід вважати символічну передачу ОСОБА_5 ключів від квартири, правовстановлюючих та технічних документів на квартиру, яка фактично відбулась. Твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про необхідність застосування судом ст.235 ЦК України про удаваний правочин не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у позовній заяві ОСОБА_2 недійсність договору обґрунтовує лише відсутністю волевиявлення. Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.119 ЦПК України позивач зобов’язаний викласти у позовній заяві обставини, якими обґрунтовує свої вимоги. Правом самостійної зміни обставин письмової позовної заяви суд законодавцем не наділений і відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України розглядає справу не інакше, як в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих ним доказів.
Таким чином рішення суду в оскарженій частині відповідає вимогам закону і за доводами апеляційної скарги скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.303, 304, 308, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинськ від 15 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Судді :