Справа № 1-22/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 вересня 2010 року                       Турійський районний суд Волинської області

під головуванням судді Овсієнка А.А.

за участю:     секретаря Ганюк З.Ю.

прокурора Книш В.В.

потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_1

захисника адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, неодруженого, з професійно-технічною освітою, працюючого гірником підземним дільниці підготовчих робіт на Шахті № 1 «Нововолинська» ВП «Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля», відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого,    

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.187, ч.1 ст.262 КК України,

ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, уродженця  та жителя АДРЕСА_1, неодруженого, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, судимого

•   2 березня 1999 року Нововолинським міським судом Волинської області за ч.2          ст.82 КК України (в редакції 1960 року) до 3 (трьох) років 6 шести) місяців позбавлення волі;

•   30 червня 1999 року Нововолинським міським судом Волинської області за ч.3          ст.140 КК України та із застосуванням ст.43 КК України (в редакції 1960 року) до                  4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією майна, за постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2001 року звільненого 19 липня 2001 року від відбування покарання умовно-достроково на               1 (один) рік  9 (дев’ять) місяців 15 днів;

•   24 лютого 2003 року Нововолинським міським судом Волинської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України та із застосуванням ст.ст.70, 71 КК України до 7 (семи) років         6 (шести) місяців позбавлення волі, за постановою Сихівського районного суду м.Львова Львівської області від 15 червня 2009 року звільненого 23 червня 2009 року від відбування покарання умовно-достроково на 8 (вісім) місяців 21 день,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6, єврея, громадянина України, уродженця смт.Кіровське, Автономна Республіка Крим, жителя АДРЕСА_2, неодруженого, з професійно-технічною освітою, працюючого на посаді столяра Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Чайка», що в с.Чайковичі Самбірського району Львівської області, судимого

•   13 липня 1994 року Кіровським районним судом Автономної Республіки Крим за ч.3 ст.140 КК України та на підставі ст.45 КК України (в редакції 1960 року) до 3 (трьох) років позбавлення волі умовно з іспитовим строком 2 (два) роки;

•   18 березня 1999 року Кіровським районним судом Автономної Республіки Крим за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140 КК України із застосуванням ст.43 КК України (в редакції 1960 року) до 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна, 5 серпня 2003 року звільненого від відбування покарання за постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 29 липня 2003 року умовно-достроково на 1 (один) рік 1 (один) місяць 3 дні,

•   27 липня 2004 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч.2 ст.187 КК України та із застосуванням ст.71 КК України до 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, постановою Сихівського районного суду м.Львова Львівської області від 22 жовтня 2009 року замінено невідбуту частину покарання виправними роботами на строк 2 (два) роки з відрахуванням 20 % заробітку в дохід держави,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

в с т а н о в и в :

16 грудня 2009 року приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні гардеробу Шахти № 1 «Нововолинська» ВП «Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля», що за адресою вул.Шахтарська, 53, м.Нововолинськ Волинської області, таємно, з корисливих спонукань викрав з кишені куртки ОСОБА_6 належний останньому стільниковий телефон марки «NOKIA 2630» вартістю 300 (триста) грн. з встановленою у ньому SIM-картою оператора стільникового зв ? язку «Київстар» вартістю 25 грн., заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі           325 (триста двадцять п ? ять) грн.

12 січня 2010 року приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, діючи за попередньою змовою, з метою відкритого викрадення чужого майна проникли через незамкнені вхідні двері в належний потерпілому ОСОБА_1 житловий будинок, що в с.Замости  Турійського району Волинської області. Зустрівши всередині помешкання ОСОБА_1, ОСОБА_4 з силою штовхнув останнього, а особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, нанесла потерпілому удар рукою в обличчя, від чого останній впав на підлогу. Після цього, з метою подолання опору потерпілого,           ОСОБА_4 спільно з особою, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, зв’язали клейкою стрічкою ОСОБА_1 руки та затягнули його у дальню кімнату, де цією ж стрічкою зав ? язали очі, зв’язали ноги, після чого нанесли потерпілому кілька ударів по голові та тулубу, спричинивши тим самим останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі зліва, на спинці носа, на лівому плечі, на грудній клітці зліва та справа, крововиливу в лівій лобно-скроневій ділянці, саден на повіці лівого ока та лівій щоці, лінійної рани та трьох подряпин за лівою вушною раковиною.

Подолавши таким чином опір потерпілого, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та особа, справа щодо якої виділена в окреме провадження, відкрито заволоділи належними ОСОБА_1 грошима в сумі 9800 (дев ? ять тисяч вісімсот) грн., стільниковим телефоном  з встановленою у ньому SIM-картою оператора стільникового зв ? язку «Київстар» загальною вартістю 200 (двісті) грн., пневматичним пістолетом іноземного виробництва вартістю 250 (двісті п ? ятдесят) грн., мисливськими патронами марки «ТАХО» спорядженими шротом «00», в тому числі: 6-ма патронами 12-ого калібру, вартістю 3 (три) грн. 80 коп. кожен, та 12-ма патронами 20-ого калібру вартістю 4 (чотири) грн. кожен, кухонним ножем вартістю 10 грн., заподіявши тим самим потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 10330 (десять тисяч триста тридцять) грн. 80 коп.

При цьому, ОСОБА_4, діючи поза межами спільної домовленості та без відома інших співучасників, з метою заволодіння майном потерпілого та маючи на меті змусити потерпілого розповісти про місцезнаходження інших, окрім зазначених вище, цінностей, наніс підібраним ним у будинку потерпілого кухонним ножем кілька ударів ОСОБА_1, заподіявши тим самим потерпілому легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров ? я, у вигляді лінійної рани на передній поверхні грудної клітки справа, а також та легкі тілесні ушкодження у вигляді щілеподібної рани на передній поверхні грудної клітки справа та аналогічної за формою рани на тильній поверхні правої кисті.

Крім того, 12 січня 2010 року приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_3, перебуваючи у зв ? язку з вчиненням вищевказаного злочину в будинку потерпілого ОСОБА_1, що в с.Замости Турійського району Волинської області, викрав належні останньому 50 (п ? ятдесят) спортивно-мисливських патронів кільцевого запалення  калібру 5,6 мм , які являються бойовими припасами.

Допитаний в ході судового слідства підсудний ОСОБА_3 повністю й беззастережно визнав себе винним у вчиненні крадіжки належного ОСОБА_6 стільникового телефону, щиросердно розкаявся та суду показав з цього приводу, що дійсно 16 грудня 2009 року приблизно о 14 год. 00 хв. він, перебуваючи в приміщенні гардеробу Шахти № 1 «Нововолинська», що по вул.Шахтарська, 53, в м.Нововолинськ Волинської області, скориставшись відсутністю інших осіб, викрав з кишені куртки ОСОБА_6 належний останньому стільниковий телефон марки «NOKIA 2630» з встановленою у ньому SIM-картою оператора стільникового зв ? язку «Київстар». При цьому, ОСОБА_3 погодився із зазначеною потерпілим вартістю викрадених речей.

Потерпілий ОСОБА_6 у своїх показаннях повністю підтвердив наведені підсудним ОСОБА_3 обставини викрадення належного йому стільникового телефону марки «NOKIA 2630» з встановленою у ньому SIM-картою оператора стільникового зв ? язку «Київстар».

Таким чином, зазначені вище показання підсудного ОСОБА_3 є детальними, чіткими та послідовними, і в повній мірі узгоджуються як з показаннями потерпілого          ОСОБА_6, так і з фактичними обставинами справи, які, в свою чергу, ніким з учасників судового розгляду не оспорюються. А тому, не маючи жодних сумнівів в істинності та добровільності позиції, а також показань підсудного, судом за згодою підсудного, державного обвинувача та потерпілого, відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, визнано недоцільним дослідження решти інших доказів стосовно ніким не оспорюваних фактичних обставин даної справи.

Таким чином, суд вважає доведеною винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і кваліфікує такі його дії як таємне викрадення чужого майна.

Повністю визнав себе винним ОСОБА_3 також і у викраденні ним боєприпасів з будинку потерпілого ОСОБА_1

Так, будучи допитаним з цього приводу, підсудний ОСОБА_3 суду показав, що дійсно, 12 січня 2010 року він, перебуваючи в будинку потерпілого ОСОБА_1, що в с.Замости Турійського району Волинської області, знайшов на печі непочату картонну коробку з патронами до малокаліберної гвинтівки. Не повідомивши нікого з присутніх про дану знахідку, він поклав знайдену пачку з патронами у кишеню своєї куртки та таким чином їх викрав.

Потерпілий ОСОБА_1 підтвердив факт викрадення 12 січня 2010 року з його будинку патронів до малокаліберної гвинтівки, зазначивши, що дійсно патрони зберігалися ним у заводській картонній коробці на печі у будинку впродовж тривалого часу. Однак, назвати точної кількості викрадених патронів він не може, оскільки вже давно ними не користувався і не перевіряв їх наявності.

Такі показання підсудного ОСОБА_3 об ? єктивно підтверджуються протоколом огляду куртки від 21 січня 2010 року (а.с.88-90 т.2), з якого вбачається, що при огляді вилученої в ході проведеного 21 січня 2010 року відтворення обстановки та обставин поді (а.с.70-87 т.2) чоловічої куртки, у якій зі слів ОСОБА_3 він був одягнутий на момент вчинення злочину, було виявлено 3 патрони до малокаліберної гвинтівки, а також протоколом додаткового огляду місця події від 28 січня 2010 року (а.с.231-233 т.1), згідно з яким поблизу лісової дороги в місці, попередньо вказаним ОСОБА_3, було виявлено 9 (дев ? ять) аналогічних патронів до малокаліберної гвинтівки.

Всі вищевказані патрони згідно висновку судово-балістичної експертизи № 47 від            3 лютого 2010 року (а.с.130-132 т.1) є спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення калібру 5,6 мм та являються придатними до стрільби бойовими припасами.

Згідно довідки підприємця ОСОБА_7 від 12.03.10 (а.с.18 т.1), спортивно-мисливські патрони кільцевого запалення калібру 5,6 мм реалізовуються в картонних коробках фасуванням по 50 шт.

А тому, проаналізувавши досліджені докази в їх сукупності, суд також вважає доведеною винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.262 КК України, і кваліфікує такі його дії як викрадення бойових припасів.

Разом з тим, підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в ході судового слідства категорично заперечили свою винність у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_1 та заволодінні його майном.

Так, підсудний ОСОБА_3 суду показав, що 12 січня 2010 року у вечірню пору він разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та особою на ім ? я ОСОБА_8 прямували автомобілем останнього з м.Нововолинськ в с.Замости  Турійського району Волинської області. Оскільки автомобіль, яким вони пересувались, загруз в лісі неподалік даного села свій шлях вони продовжили пішки. ОСОБА_4 з особою на ім’я ОСОБА_8 залишилися біля будинку потерпілого ОСОБА_1, а він з ОСОБА_5 пішли далі просити когось допомогти витягнути їхній автомобіль. Повертаючись через деякий час назад та підійшовши до будинку потерпілого він почув шум та зайшов у будинок. У дальній кімнаті він побачив з’язаного «скотчем» ОСОБА_1, який лежав на підлозі. ОСОБА_4 та особа на ім’я ОСОБА_8 з надягнутими на голови масках з жіночих панчіх у цій же кімнаті щось шукали, перекидаючи речі. Він також почав обшукувати будинок та знайшов на печі мисливські патрони й картонну коробку з патронами до малокаліберної гвинтівки, які поклав у кишеню своєї куртки. В цей час до хати забіг ОСОБА_5 і запитавши про те, що вони коять, вибіг з будинку. Вслід за ОСОБА_5 будинок залишила особа на ім’я ОСОБА_8, а тоді і він.  Вони втрьох попрямували до автомобіля, який залишили на лісовій дорозі, і вже майже біля лісу їх наздогнав ОСОБА_4 По дорозі до автомобіля ОСОБА_4 та особа на ім’я ОСОБА_8 повикидали верхній одяг, у якому були в будинку потерпілого та маски, а він викинув викрадені у потерпілого патрони. Про намір ОСОБА_4 та особи на ім ? я ОСОБА_8 пограбувати ОСОБА_1 він заздалегідь не знав, участі у заволодінні майном потерпілого не приймав, нічого окрім патронів з хати не брав .

Підсудний ОСОБА_5 у своїх показаннях в ході судового слідства підтвердив наведені підсудним ОСОБА_3 обставини та передумови їхньої появи в с.Замости Турійського району та крім того показав суду, що в будинок потерпілого він увійшов через 10-15 хвилин після ОСОБА_3, почувши звідти незрозумілий шум. Ще з коридору він побачив, що в дальній кімнаті на підлозі знаходиться потерпілий ОСОБА_1 і в цій же кімнаті перебували ОСОБА_4, ОСОБА_3 та особа на ім’я ОСОБА_8. У двох із них на головах були жіночі панчохи з прорізами для очей і хтось тримав у руках мисливську рушницю. На його запитання про те, що відбувається, ОСОБА_8, нічого не пояснюючи, разом з ним та ОСОБА_3 відразу ж вийшли з будинку. По дорозі до автомобіля їх наздогнав ОСОБА_4

Про наміри ОСОБА_4 та особи на ім’я ОСОБА_8 пограбувати потерпілого йому не було відомо заздалегідь. Що саме відбувалося в будинку потерпілого він не бачив, майна потерпілого особисто він не брав, потерпілого не бив.

Підсудний ОСОБА_4 визнав себе винним у скоєнні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_1 та заволодінні майном останнього, підтвердивши наведені         ОСОБА_3 обставини та передумови їхньої появи в с.Замости Турійського району при цьому також суду показав, що біля будинку він та особа на ім.’я ОСОБА_8 надягнули заздалегідь взятий ним верхній одяг поверх того, у якому приїхали, та жіночі панчохи з прорізаними в них отворами для очей. В будинок потерпілого він увірвався першим, почувши, що потерпілий зняв з дверей защібку, та відштовхнув потерпілого від дверей. Вслід за ним до будинку увійшов ОСОБА_8 і вдвох з останнім вони зв’язали потерпілому руки заздалегідь захопленою ним клейкою стрічкою. Після цього вони затягнули потерпілого в дальню кімнату, де було увімкнене світло, та поваливши на підлогу зв’язали цією ж стрічкою потерпілому руки та зав’язали очі. Ігор залишався в основному біля потерпілого, тоді як він обшукав кімнату і знайшов серед одягу та речей приблизно 8000 грн. Оскільки потерпілий відмовлявся повідомити місцезнаходження інших цінностей та заперечував наявність більшої суми грошей, він взяв на столі в цій же кімнаті кухонний ніж та кілька разів штрикнув ним потерпілого в груди, аби таким чином налякати останнього та змусити його зізнатися про місцезнаходження захованих цінностей. В цей час до кімнати увійшов ОСОБА_3, однак він не бачив чим той займався у будинку потерпілого. Обшукавши кімнату, вони по черзі залишили будинок. Чи заходив у будинок потерпілого              ОСОБА_5.А. він не бачив. Про свій намір пограбувати разом особою на ім’я ОСОБА_8 потерпілого ОСОБА_1 та зроблені ним відповідні приготування він заздалегідь не повідомляв ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Незважаючи на такі показання підсудних, винність останніх у вчиненні злочину в повній мірі доведена іншими зібраними у справі та дослідженими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 12 січня 2010 року приблизно о        18 год. 30 хв. він знаходився у власному житловому будинку, що в с.Замости  Турійського району Волинської області. Почувши шарудіння на вулиці, він зняв защібку на вхідних дверях аби з ? ясувати причину такого шуму. Однак, як тільки він зняв защібку, двері різко відкрилися і в коридор увірвалися один за одним двоє чоловіків у масках на головах. Перший нападник відштовхнув його від вхідних дверей, а другий вдарив рукою в обличчя. Не втримавшись на ногах, він впав на підлогу. В цей же час в будинок увійшов         ОСОБА_5 Двоє перших нападників зв ? язали його клейкою стрічкою та затягнули у дальню кімнату, де повалили на підлогу та нанесли кілька ударів руками й ногами по голові та тулубу, вимагаючи вказати місця, де заховані гроші та інші цінності. В той момент, коли його зв’язували у коридорі, до будинку увійшли ще двоє людей, попрямувавши відразу в кімнату. Нападники обшукали будинок та знайшли заховані у різних місцях гроші, після чого залишили будинок. Згодом він виявив, що з будинку зникли  9800 грн., стільниковий телефон з встановленою у ньому SIM-картою оператора стільникового зв ? язку «Київстар» вартістю 200 (двісті) грн., пневматичний пістолет іноземного виробництва вартістю                250 (двісті п ? ятдесят) грн., мисливські патрони марки «ТАХО» споряджені шротом «00», в тому числі: 6 патронів 12-ого калібру, та 12 патронів 20-ого калібру, кухонний ніж вартістю 10 грн., а також картонна коробка з патронами до малокаліберної гвинтівки, стартовий пістолет та старе портмоне, які не являють для нього ніякої цінності.

В свою чергу, такі показання потерпілого частково підтверджуються також іншими доказами.    

Зокрема, таку ж саму послідовність та характер дій нападників потерпілий        ОСОБА_1 зазначив під час відтворення обстановки та обставин подій з його участю, що об’єктивно підтверджується відповідним протоколом від 26 лютого 2010 року (а.с.204-215 т.1).

При цьому, показання потерпілого ОСОБА_1 в частині зазначення послідовності його насильного переміщення підсудними в середині будинку повністю узгоджується з показаннями підсудного ОСОБА_4, а в частині тверджень про нанесення йому нападниками тілесних ушкоджень об’єктивно підтверджуються висновком судово-медичного експерта № 28 від 22.01.10 (а.с.120-121 т.1), згідно з яким на тілі ОСОБА_1 виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі зліва, на спинці носа, на лівому плечі, на грудній клітці зліва та справа, крововиливу в лівій лобно-скроневій ділянці, саден на повіці лівого ока та лівій щоці, лінійної рани та трьох подряпин за лівою вушною раковиною, щілеподібної рани на передній поверхні грудної клітки справа та аналогічної рани на тильній поверхні правої кисті, а також легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров ? я, у вигляді лінійної рани на передній поверхні грудної клітки справа. Причому, згідно з даним висновком, щільовидної форми рани на грудній клітці та тильній поверхні правої кисті утворились від дії предмета, наділеного колюче-ріжучими властивостями, по типу ножа, а лінійна рана на передній поверхні грудної клітки – від дії предмета з ріжучими властивостями.

З протоколу огляду місця події від 13 січня 2010 року вбачається, що в кімнаті будинку потерпілого дійсно було виявлено жмут використаної клейкої стрічки з наявними на ній нашаруваннями рідини бурого кольору, схожої на кров (а.с.23- т.1).

Як вбачається з протоколу пред’явлення осіб для впізнання від 20 лютого 2010 року (а.с.193-196 т.1), ОСОБА_1 впізнав ОСОБА_4 як особу, що завдала йому ножових поранень під час розбійного нападу.

Крім того, жоден з підсудних не заперечує ту обставину, що всі вони фактично побували в будинку потерпілого під час вчинення вищевказаного злочину.

При цьому, суд визнає неналежним доказом та не приймає до уваги протокол пред’явлення особи для впізнання від 20 лютого 2010 року (а.с.197-200 т.1), оскільки дана слідча дія була проведена з порушенням вимог КПК України. Зокрема, як показали суду свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8, під час даної слідчої дії слідчий Репетюк Р.В. та понята ОСОБА_9 залишали приміщення кабінету, у якому проходило впізнання. А крім того, потерпілий впізнав ОСОБА_5 лише з третьої спроби, після того, як з обличчя останнього було знято панчоху.

Як вбачається з оголошених судом показань ОСОБА_3, які він давав на досудовому слідстві будучи допитаним в якості підозрюваного 20 січня 2010 року, а згодом – і в якості обвинуваченого 22 січня, 22 лютого 2010 року (а.с.67-68, 95-96, 103-104 т.1), саме йому належала ініціатива пограбувати ОСОБА_1, і він же взяв з помешкання своєї колишньої дружини змінний верхній одяг та жіночі панчохи для виготовлення з них масок на обличчя. Всі підсудні, а також особа, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, діяли спільно щодо відкритого заволодіння майном потерпілого. Він та ОСОБА_5, попередньо впевнившись у відсутності поблизу будинку сторонніх осіб, які могли б їх викрити, увійшли в помешкання потерпілого вже після того, як ОСОБА_4 та особа на ім’я ОСОБА_8 затягнули потерпілого в дальню кімнату. В будинку він разом ОСОБА_4 та особою на ім’я ОСОБА_8 обшукували кімнату, однак, що робив у цей час ОСОБА_5, він не бачив.

Вищевказані показання ОСОБА_3 є детальними, чіткими та достатньо послідовними, узгоджуються з іншими наявними у справі доказами.

Зокрема, такі свої показання від 20 січня 2010 року ОСОБА_3 в деталях підтвердив і в ході проведеного за його участю відтворення обстановки та обставин події, що вбачається з відповідного протоколу від 21 січня 2010 року (а.с.70-87 т.1).

Та обставина, що у знайденій під час даного відтворення, в місці, вказаному самим же ОСОБА_3, чоловічій куртці було виявлено 3 патрони до малокаліберної гвинтівки, а згідно з протоколом додаткового огляду місця події від 28 січня 2010 року (а.с.231-233 т.1), поблизу лісової дороги в місці, також попередньо вказаним ОСОБА_3, було виявлено ще 9 аналогічних патронів, схожих за описами потерпілого та підсудного ОСОБА_3 до тих, які були викрадені останнім з будинку потерпілого, на думку суду свідчить про те, що ОСОБА_3 також мав змінний верхній одяг, а значить - і завчасний намір ним скористатися.

Крім того, як показав підсудний ОСОБА_3, при проходженні курсу соціальної реабілітації в реабілітаційному центрі «Пенуїл», що в с.Замости Турійського району, він неодноразово бував у будинку потерпілого ОСОБА_1

Дана обставина свідчить про те, що ОСОБА_3 був достатньо добре обізнаний з умовами проживання потерпілого та його звичками, а отже підтверджує оголошені судом вищевказані показання ОСОБА_3 про те, що саме йому, а не ОСОБА_4 належала ідея пограбувати потерпілого, до реалізації якої долучилися інші підсудні та особа, справа, щодо якої виділена в окреме провадження.

На те, що згідно вищевказаних оголошених судом показань, саме ОСОБА_3 заздалегідь заготував змінний верхній одяг, панчохи для виготовлення масок та клейку стрічку, вказує також та обставина, що зазначені речі було взято в помешканні колишньої дружини останнього.

З оголошених судом показань ОСОБА_5, які він давав на досудовому слідстві будучи допитаним в якості підозрюваного, а згодом – і обвинуваченого (а.с.197-198, 221-223 т.1), вбачається, що останній стверджував про те, що, увійшовши в будинок потерпілого останнім, він побачив, як назустріч йому виходять особа на ім’я ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на головах яких були панчохи, що закривали обличчя.

З протоколу огляду місця події від 14 січня 2010 року (а.с.45-56) також вбачається, що поблизу лісової дороги неподалік с.Замости Турійського району на шляху від будинку потерпілого до місця зазначеного підсудними як такого, де вони залишили автомобіль, було виявлено куртку, капюшон та частину жіночої панчохи чорного кольору з двома прорізаними отворами.

За таких обставин суд не вбачає жодних підстав вважати недостовірними вищевказані оголошені судом показання ОСОБА_3 в частині його тверджень про те, що він та ОСОБА_5 наряду з ОСОБА_4 та особою, кримінальна справа щодо якої виділена в окреме провадження, брали спільну участь у відкритому заволодінні майном потерпілого ОСОБА_1

Доводи підсудного ОСОБА_3 про те, що такі показання давались ним у хворобливому стані, викликаному залишковими явищами наркотичного сп ? ніння, суд вважає надуманими, оскільки як показали суду свідок Репетюк Р.В., яка проводила допити, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які були присутні під час відтворення та огляду предметів в якості понятих, ОСОБА_3 ознак поганого самопочуття не виявляв, на стан здоров ? я не скаржився, показання давав добровільно та невимушено і без будь-чийого впливу.

Крім того, згідно висновку судово-наркологічної експертизи № 129 від 10 березня 2010 року (а.с.141 т.1), незважаючи на епізодичне вживання ОСОБА_3 наркотиків, наркоманією чи алкоголізмом останній не страждає, на час вчинення інкримінованих йому дій в стані паталогічного алкогольного сп ? яніння не перебував, може пам ? ятати обставини вчиненого та давати показання у справі.

Жодних обставин, які об’єктивно вказували б на можливість обмови         ОСОБА_3 будь-кого з підсудних, або, принаймні, давали б можливість це припускати, судом не встановлено.

Подальша ж зміна підсудним ОСОБА_3 своїх показань на користь ОСОБА_5 на думку суду обумовлена виключно його бажанням допомогти останньому таким чином уникнути відповідальності за скоєний тяжкий злочин.

Разом з тим, приймаючи до уваги такі показання ОСОБА_3 та інші, наведені вище обставини, суд також вважає, що показання потерпілого про те, що він бачив підсудного ОСОБА_5 саме в той момент, коли ОСОБА_4 та особа, справа, щодо якої виділена в окреме провадження, зв’язували його в коридорі, не відповідають дійсності.

Твердження ж підсудного ОСОБА_5 про те, що в момент нападу він перебував на вулиці з посилання на ту обставину, що він бачив і чув як особа, яка перебувала сусідньому подвір’ї реабілітаційного центру, розмовляла з кимось по телефону, перевірялися судом і не суперечать фактичним обставинам справи, однак, разом з тим, і не спростовують його причетності до незаконного заволодіння майном потерпілого разом з іншими співучасниками даного злочину.

Таким чином, наведені вище докази повністю спростовують доводи підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про їхню невинуватість у вчиненні відкритого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_1 .  

Згідно довідки підприємця ОСОБА_7 від 12.03.10 (а.с.19 т.1), вартість одного мисливського патрона марки «ТАХО» спорядженого шротом «00», 12-ого калібру становить 3 (три) грн. 80 коп., 20-ого калібру – 4 (чотири) грн .

Не оспорюється вказана потерпілим вартість викрадених речей і жодним з підсудних.

Таким чином, у суду немає підстав сумніватися в правдивості показань потерпілого щодо найменувань, кількості та вартості викрадених у нього речей, а також щодо суми викрадених готівкових коштів в національній валюті.    

Таким чином, суд вважає доведеною винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, і кваліфікує його дії як напад з метою заволодіння чужим майном, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, та з проникненням у житло.

Разом з тим, виходячи з вищенаведеного, суд також вважає, що дії ОСОБА_4, які полягали у нанесенні підібраним у будинку потерпілого ножем тілесних ушкоджень (порізів) потерпілому ОСОБА_1, тобто - застосуванні насильства, що є небезпечним для життя чи здоров ? я особи, яка зазнала нападу, є ексцесом виконавця, оскільки явно не охоплювалися спільним умислом інших співучасників даного злочину - ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а значить і не можуть бути інкриміновані підсудним        ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Отже, кваліфікація дій підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за ч.3         ст.187 КК України не знайшла свого об’єктивного підтвердження в ході судового слідства.

Натомість, проаналізувавши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, і кваліфікує його дії як вчинене за попередньою змовою групою осіб відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, та з проникненням у житло.

Також суд вважає доведеною винність ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, і кваліфікує його дії як вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, та з проникненням у житло.

Враховуючи в сукупності ступінь тяжкості вчинених підсудними злочинів, з яких злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, злочини, передбачені ч.1 ст.262, ч.3 ст.186 КК України є тяжкими, а злочин, передбачений ч.3 ст.187 КК України – особливо тяжким, характер та ступінь участі кожного з підсудних у вчиненні злочинів, особу винних, які вже не вперше притягуються до кримінальної відповідальності, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили грабіж, будучи раніше судимими за вчинення тяжких корисливих злочинів проти власності та в період невідбутої частини покарання, що вказує на їхню підвищену суспільну небезпечність та стійке небажання ставати на шлях виправлення, те, що за місцем праці та останнім місцем відбування покарання підсудний ОСОБА_5 характеризується виключно позитивно, підсудний ОСОБА_3 за місцем праці, а підсудний ОСОБА_4 за місцем проживання характеризуються негативно, разом з тим характеристика ОСОБА_4 за місцем відбування покарання є посередньою, наявність обставини, що обтяжує покарання, – вчинення злочину щодо особи похилого віку, та окремо підсудному ОСОБА_5 як обставину, що обтяжує покарання, – рецидив злочинів, підсудному ОСОБА_4 – як обставини, що обтяжують покарання, вчинення злочину повторно та рецидив злочинів, суд призначає підсудним ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання в межах санкції статей, за якими їх визнано винними, вважаючи, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Оскільки жодних об’єктивних даних про те, що на час вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_1 підсудні перебували в стані алкогольного сп’яніння не встановлено, суд вважає недоведеною та виключає з обвинувачення дану обставину як таку, що обтяжує покарання.

У зв’язку з перекваліфікацією дій підсудного ОСОБА_5 з ч.3 ст.187 КК України на ч.3 ст.186 КК України суд виключає з обвинувачення таку обтяжуючу покарання обставину, як вчинення ОСОБА_5 злочину повторно, оскільки дана ознака є кваліфікуючою.

Запобіжний захід підсудним ОСОБА_3, ОСОБА_4 та             ОСОБА_5   до набрання вироком законної сили суд залишає незмінним – взяття під варту.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.81 КПК України.

При цьому, безпідставно визнані постановою слідчого та приєднані до справи як речові докази товарний ярлик, ярлик-номер, фіскальний та товарний чеки на належний потерпілому ОСОБА_6 стільниковий телефон, котрий був предметом злочину, насправді являються саме документами в розумінні ст.83 КПК України, оскільки засвідчують обставини, які мають значення для справи, а тому мають знаходитися в матеріалах даної кримінальної справи.

Витрати на проведені в ході досудового слідства судово-трасологічні експертизи складають 225 грн. 36 коп. (а.с.90, 101 т.1), на проведені судово-балістичні експертизи –     262 грн. 92 коп. (а.с.133, 169 т.1), на проведені судово-дактилоскопічної експертизи –          112 грн. 68 коп. (а.с.112 т.1), всього – 600 грн. 96 коп.

А тому, визнаючи ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5   винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів, суд на підставі ст.93 КПК України стягує з них в дохід держави в рівних частках витрати на проведення таких судових експертиз, а саме – по          200 (двісті) грн. 32 коп. з кожного.

Потерпілим-цивільним позивачем ОСОБА_1 заявлено у даній кримінальній справі цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4,       ОСОБА_5 та ОСОБА_13   10281 (десять тисяч двісті вісімдесят одна) грн. матеріальної та 9719 (дев ? ять тисяч сімсот дев ? ятнадцять) грн. моральної шкоди, завданої злочином.  

Підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цивільний позов визнали повністю, підсудний ОСОБА_5 позов не визнав, вважаючи себе невинним у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Разом з тим, проаналізуваши досліджені в ході судового слідства докази, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає до часткового задоволення.

Так, винність підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у незаконному відкритому заволодінні майном потерпілого ОСОБА_1 повністю доведена наявними у справі доказами.

Зазначені потерпілим перелік та вартість викраденого майна, а також сума викрадених грошей об’єктивно підтверджується зібраними та дослідженими доказами.

Розглядаючи цивільний позов в частині вимог про стягнення моральної шкоди, суд також вважає ґрунтовними доводи цивільного позивача ОСОБА_1 про те, що злочинними діями підсудних йому було завдано істотної моральної шкоди, яка полягає: у фізичному болю та стражданнях, душевних стражданнях, спричинених брутальними злочинними діями підсудних.

    Тому, враховуючи відповідно до вимог ст.23 ЦК України характер та глибину душевних та фізичних страждань, перенесених потерпілим, їх інтенсивність, потребу у прикладенні потерпілим значних емоційних та вольових зусиль для відновлення душевного спокою та емоційної рівноваги, суд з урахуванням вимог розумності і справедливості визначає розмір грошового відшкодування завданої злочином моральної шкоди в 5000 (п ? ять тисяч) грн.

А тому, на підставі ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1167, ч.1 ст.1190, ст.1192 ЦК України суд стягує з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь  ОСОБА_1 в межах заявленого розміру позовних вимог 10281 (десять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. матеріальної та 5000 (п ? ять тисяч) грн. моральної шкоди, завданої злочином.

    В задоволенні позову до ОСОБА_13 суд відмовляє, оскільки винність останнього у вчиненні щодо ОСОБА_1 злочину, з якого випливає вищевказаний цивільний позов, на час розгляду даної кримінальної справи не доведена у встановленому законом порядку обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Крім того, згідно матеріалів даної кримінальної справи, ОСОБА_13, щодо якого справу виділено в окреме провадження, оголошено в розшук і місцезнаходження його невідоме.

В рахунок погашення судових витрат у даній справі та цивільного позову суд вважає за необхідне звернути стягнення на належні засудженим ОСОБА_3 та           ОСОБА_5 стільникові телефони, на які накладено арешт і які зберігаються в Турійському РВ УМВС України у Волинській області.

Належний засудженому ОСОБА_4 стільниковий телефон, на який також накладено арешт і який зберігається в Турійському РВ УМВС України у Волинській області, суд конфісковує.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1167, ч.1 ст.1190, ст.1192 ЦК України суд, -        

з а с у д и в :

ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.186, ч.1 ст.262 КК України, призначивши покарання

•   за ч.1 ст.185 КК України у виді громадських робіт на строк 160 (сто шістдесят) годин;

•   за ч.3 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п ? ять) років;

•   за ч.1 ст.262 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, перевівши на підставі ст.72 КК України громадські роботи в позбавлення волі та виходячи при цьому зі співвідношення, за яким одному дню позбавлення волі відповідає вісім годин громадських робіт, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання частково до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 24 лютого 2003 року, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_5  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання частково до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутої частини покарання у виді виправних робіт, визначеного постановою Сихівського районного суду м.Львова Львівської області від 22 жовтня 2009 року в порядку заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2004 року, перевівши на підставі ст.72 КК України виправні роботи в позбавлення волі та виходячи при цьому зі співвідношення, за яким одному дню позбавлення волі відповідає три дні виправних робіт, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 4 (чотири) місяці.

Рахувати початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 – з           20 січня 2010 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 –  з 17 лютого 2010 року.

До набрання вироком законної сили залишити незмінним раніше обраний ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у виді взяття під варту.

Відповідно до ст.81 КПК України речові докази у справі :

дві чоловічі куртки, чоловічі штани, рукавицю та капюшон, які зберігаються в камері схову речових доказів Турійського районного суду Волинської області, повернути близьким родичам засудженого ОСОБА_3, а у випадку відмови останніх від їх отримання - знищити ;

дві пачки з-під цигарок,  7 (сім) спортивно-мисливських патронів калібру 5,6 мм та         5 (п ? ять) гільз, які зберігаються в Турійському РВ УМВС України у Волинській області,  жмут клейкої стрічки, який зберігається в камері схову речових доказів Турійського районного суду Волинської області, знищити;

стільниковий телефон марки «NOKIA 2630», НОМЕР_1, який знаходиться у потерпілого ОСОБА_6, залишити у володінні останнього;

фотознімки слідів взуття та шин автомобіля залишити при справі.        

На підставі ст.93 КПК України стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави з кожного по 200 (двісті) грн. 32 коп. витрат на проведення судових експертиз.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_1 10281 (десять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. матеріальної та 5000 (п ? ять тисяч) грн. моральної шкоди, а всього – 15281 (п ? ятнадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн.

В задоволенні решти позовних вимог та цивільного позову до ОСОБА_13 відмовити.

В рахунок погашення судових витрат у даній справі та цивільного позову звернути стягнення на належні засудженому ОСОБА_3 стільникові телефони марки «NOKIA 2310» ІМЕІ НОМЕР_3, марки «NOKIA 1100» ІМЕІ НОМЕР_2, та на належний засудженому ОСОБА_5 стільниковий телефон марки «NOKIA 1661»                    ІМЕІ НОМЕР_4, на які накладено арешт і які зберігаються в Турійському РВ УМВС України у Волинській області.

Належний засудженому ОСОБА_4 стільниковий телефон марки «NOKIA 2310» ІМЕІ НОМЕР_5, на який накладено арешт і який зберігається в Турійському РВ УМВС України у Волинській області, конфіскувати.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий