Справа № 2 – 173/10

РІШЕННЯ

іменем України

6 вересня 2010 року                                 Турійський районний суд Волинської області

в складі : головуючого – судді Овсієнка А.А.

при секретарі Ганюк З.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області про спонукання до вчинення дій та стягнення                7806 грн. 60 коп. підвищення до пенсії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона, як особа, яка являється пенсіонером та має статус дитини війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, протягом  2006-2007 років таке підвищення їй взагалі не нараховувалося та не виплачувалося, а у 2008 – 2010 роках виплачувалось у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб

У зв’язку з цим позивач в своїй позовній заяві просить зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області нарахувати їй за період з січня 2006 року  по червень 2010 року включно та стягнути підвищення до пенсії в сумі 7806 грн. 60 коп.    

Відповідачем подано письмове заперечення проти даного позову, у якому не оспорюється та обставина, що позивач, як пенсіонер та особа, яка має статус дитини війни, має право на передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надбавку до пенсії у відповідному розмірі. При цьому відповідач зазначає, що п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв’язку з цим та через відсутність у Державному бюджеті України коштів на фінансування згаданої соціальної гарантії у        2007 році, вищевказана надбавка до пенсії дітям війни взагалі не нараховувалася та не виплачувалася. Починаючи з січня 2008 року позивачу згідно з вимогами ст.6. Закону України «Про соціальний захист дітей війни», викладеної в редакції п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», виплачувалась надбавка до пенсії в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 22 травня 2008 року підвищення до пенсії дітям війни виплачувалося у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, зокрема: з 22 травня 2008 року – по 48 грн. 10 коп. щомісячно, з 1 липня 2008 року – по 48 грн.  20 коп. та з 1 жовтня 2008 року і по даний час – по 49 грн. 80 коп. щомісячно. Таким чином, відповідач вважає, що нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії у 2008-2010 роках здійснювалось у відповідності з вимогами чинного законодавства і виключно в межах бюджетних асигнувань.

    Крім того, відповідач вказує на пропущення позивачем визначеного ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) річного строку звернення до суду щодо позовних вимог, які стосуються 2007 року, оскільки про порушення свого права позивач мала дізнатися після офіційного опублікування законів, які обмежували її право на отримання згаданої соціальної гарантії, та рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, котрим такі соціальні гарантії було відновлено, тобто ще у 2007 році.

    У зв’язку з цим відповідач вважає позов ОСОБА_1 безпідставним та просить відмовити в його задоволенні.

Сторони в судове засідання не з’явилися, подавши заяви про розгляд справи без їхньої участі, у зв’язку з чим, судом, відповідно до ст.169 ЦПК України, визнано за можливе здійснювати розгляд даної справи за відсутності позивача та представника відповідача.

    Таким чином, дослідивши надані позивачем письмові докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення  частково.

Як було встановлено судом, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з               1 липня 1991 року отримує пенсію по віку та має статус дитини війни, про що свідчить наявний у пенсійному посвідченні позивача № НОМЕР_1 штамп відповідного зразка (а.с.8).

Згідно довідки № 686 від 31.08.10 (а.с.16), Управлінням Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області позивачу щомісячно виплачувалось підвищення до пенсії, як дитині війни, з січня по березень 2008 року включно в розмірі 47 грн., з квітня по червень 2008 року включно в розмірі 48 грн. 10 коп.,  з липня по вересень 2008 року включно в розмірі 48 грн. 20 коп., з жовтня 2008 року по червень 2010 року включно в розмірі 49 грн. 80 коп. У 2006-2007 роках підвищення до пенсії позивачу не нараховувалося та не виплачувалося.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від                  18 листопада 2004 року N 2195-IV , який набрав чинності з 01.01.06, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від        20 грудня 2005 року N 3235-IV в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року N 3367-IV   пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки чинним законодавством не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року (з наступними змінами і доповненнями) вцілому чи окремих його положень, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві підвищення до пенсії за період з 01 січня по 31 грудня 2006 року та стягнення нарахованих сум.

Згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року N 489-V,  дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Вищевказане положення Закону України «Про Державний бюджет України на        2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення згаданого рішення Конституційного Суду України, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта, і таким чином з 09 липня 2007 року фактично було відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року.  

Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року   N 107-VI  , який набрав чинності 01.01.08, статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня           2008 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Положення п.41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта, і таким чином з 22 травня 2008 року фактично було знову відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року.

Таким чином, дія положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в першочерговій редакції Закону від 18 листопада 2004 року була відновлена з 9 липня        2007 року і тривала по 31 грудня 2007 року, після чого знову була відновлена з 22 травня 2008 року і триває по даний час.

    Відповідно до п.1.1 та п.1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5 (зареєстрованої Міністерством юстиції України 13.03.2008 року) Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України та керується у своїй діяльності Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 N 1261, постановами правління, наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

Відповідно до пп.6 п.2.2  цього ж Положення управління Пенсійного фонду України в районі відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного  законодавства.

Як уже зазначалося вище, саме Управлінням Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області, де позивач перебуває на обліку, нараховувалося та виплачувалося останній підвищення до пенсії, як дитині війни, в період з січня 2008 року по червень 2010 року включно. А тому, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що саме на відповідача покладено обов’язок нарахування, здійснення перерахунків та виплати позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»   від 9 липня 2003 року N 1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Відповідно до абз.5 ч.1 ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489-V, розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць складає з 1 квітня 2007 року - 406 грн., з         1 жовтня 2007 року - 411 грн.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»  від 28.12.2007 № 107-VI,  розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць складає з 1 квітня 2008 року 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 1 жовтня 2008 року - 498 грн .

Відповідно до ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 № 835-VI,  з урахуванням положень абз.5 ч.1 ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007   N 107-VI ,  розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць складає з 1 січня 2009 року 498 грн., з           1 листопада 2009 року – 573 грн.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.52 Закону України «Про державний бюджет України на  2010 рік»  від 27.04.2010 № 2154-VI,  розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць складає з 1 січня 2010 року 695 грн., з          1 квітня 2010 року - 706 грн.

Оскільки в період з січня 2008 року по червень 2010 року позивачеві нараховувалося та виплачувалося щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі меншому, ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, тоді як у 2007 році таке підвищення їй взагалі не нараховувалося та не виплачувалося, суд, з урахуванням визначеного ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а тому зобов’язує Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області нарахувати позивачу, як особі, яка має статус дитини війни, та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 10 серпня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по            30 червня 2010 року включно (з урахуванням вже виплаченої за період з січня 2008 року по червень 2010 року включно суми такого підвищення), виходячи з визначеного ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»   розміру мінімальної пенсії за віком .

При цьому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 7806 грн. 60 коп. недоплаченого підвищення до пенсії за період з січня 2006 року по червень 2010 року, оскільки виходячи з пп.6 п.2.2  Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, такі виплати спочатку мають бути нараховані позивачу відповідно до даного рішення суду, і лише у випадку безпідставної невиплати вже нарахованого підвищення до пенсії такі кошти можуть бути стягнені судом.

Наряду з цим, суд вважає надуманими та такими, що суперечать чинному в Україні законодавству, доводи відповідача про неможливість здійснення спірних виплат через недостатність бюджетних асигнувань.

Так, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV  суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 8 листопада       2005 року у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення). Згідно з п.26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Крім того, відповідно до п.3, пп.пп.1, 2 п.4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від  24 жовтня 2007 р. N 1261, одним з основних завдань Пенсійного фонду України є участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування і відповідно до покладених завдань Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, а також бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України.

Тому, являючись повноправним учасником процесу бюджетного планування, Пенсійний фонд України зобов’язаний здійснювати визначений законом комплекс необхідних заходів по резервуванню та залученню коштів Державного бюджету України для здійснення передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплат особам, які мають статус дитини війни, в тому числі й позивачу у справі.

Посилання відповідача на пропущення позивачем визначеного ч.2 ст.99 КАС України річного строку звернення до суду з позовними вимогами за 2007 рік не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що положення ч.2 ст.99 КАС України при вирішенні даного спору не можуть бути застосовані.

    Ухвалюючи рішення на користь позивача, суд на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України відповідно до задоволених позовних вимог частково стягує з відповідача на користь позивача сплачені нею та документально підтверджені (а.с.1, 2, 11) судові витрати: 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору та 37 (тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього – 45 (сорок п’ять) грн. 50 коп.

    Керуючись ст.ст.10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»   від 9 липня 2003 року           N 1058-IV,  ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від            20 грудня 2005 року N 3235-IV в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року N 3367-IV,   абз.5 ч.1 ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006         № 489-V, абз.5 ч.1 ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»  від 28.12.2007 № 107-VI,  ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 № 835-VI,  абз.5 ч.1 ст.52 Закону України «Про державний бюджет України на  2010 рік»  від 27.04.2010 № 2154-VI, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV,  Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України           № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, п.3, пп.пп.1, 2 п.4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від  24 жовтня 2007 р.            N 1261, п.1.1 та п.1.2, пп.6 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області про спонукання до вчинення дій та стягнення                7806 грн. 60 коп. підвищення до пенсії задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі             30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 10 серпня по 31 грудня 2007 року та з            22 травня 2008 року по 30 червня 2010 року включно (з урахуванням вже виплаченої за період з січня 2008 року по червень 2010 року включно суми такого підвищення), виходячи з визначеного ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»   від 9 липня 2003 року N 1058-IV  розміру мінімальної пенсії за віком .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Турійському районі Волинської області   в користь ОСОБА_1 45 (сорок п’ять) грн. 50 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.        

Головуючий