Справа   № 2-8348   

2010 р.   

РІШЕННЯ   

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

30 серпня 2010 року  Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:  

головуючого - судді Васильцова О. В.  

при секретарі – Назаренко І. М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у Мелітопольському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни ”   ,  

ВСТАНОВИВ:   

    У серпні 2010 року позивачка звернулася до суду зі вказаним вище позовом, в якому просить визнати протиправним рішення відповідача про відмову в призначені їй підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01 січня 2009 року до 01 серпня 2010 року, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;   зобов’язати відповідача прийняти рішення про подальше призначення та виплату їй щомісячної державної соціальної допомоги, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 01 серпня 2010 року ;   стягнути з відповідача судові витрати.  

    Свої позовні вимоги позивачка мотивує тим, що вона відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії дітей війни і йому з 01 січня 2006  року щомісячно повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа державних соціальних гарантій і не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. З урахуванням вимог цих законів, їй частково виплачувалась допомога. Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-пр/2007 від 09 липня 2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Більше того, її законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили.  

Позивачка в судове засідання не з’явилася, проте надала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, на позові наполягає.  

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився, від нього надійшла заява, в якій просить слухати справу у його відсутність, позов не визнав, посилаючись на те, що фінансування виплат соціальної допомоги дітям війни проводиться з державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного Фонду України. Крім того, надбавки до пенсії позивачу виплачуються у розмірі, встановленому Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік”.  

    Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяв сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.  

    Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, вважає, що позов слід задовольнити частково.  

Згідно із ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.  

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є громадянкою України, яка народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом громадянина України (а.с. 5) і, відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнана дитиною війни., що підтверджується копією посвідчення /а.с. 6/.  

    Відповідно до ст.6 цього Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Проте позивачка не утримує зазначену допомогу у повному розмірі, а   її право     на отримання соціальної допомоги відповідачем не оспорюється.  

При цьому, є безпідставними посилання відповідача на те, що Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік” встановлено інші розміри  надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються.    

Оскільки, відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.    

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

І тому, Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнав неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік” щодо зміни розміру щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.    

Положення Законів України про державний бюджет на відповідний рік, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.  

    Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на території України.  

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині нарахування позивачці суми підвищення пенсії за період з 01.01.2009 року по 01 серпня 2010 року.   

    Оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, тобто в даному випадку закінчується 31 грудня 2009 року, а 01 січня 2009 року, 01 січня 2010 року розпочинається новий бюджетний рік, перерахунок слід окремо визначити за кожний рік, тобто з 01 січня 2009 року по 31.12.2009 рік, з 01 січня 2010 року по 01 серпня 2010 року.  

    Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати соціальну допомогу відповідно до рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року не підлягають задоволенню з огляду на те, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить чинному законодавству.  

    При визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги на період дії рішення Конституційного Суду України слід керуватися саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року та при нарахуванні суми соціальної допомоги виходити з розмірів мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Згідно зазначеної норми  мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

    Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 жовтня – 498 грн.  

    Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в розмірі 498 грн.  

    Згідно з п.2.2 п.п.6 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах відповідач відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.  

    Таким чином, нарахування позивачці соціальної державної допомоги є компетенцією управління Пенсійного фонду України.  

    Позивачка також просить визнати протиправним рішення Управління  Пенсійного фонду  України  в м. Мелітополі  про  відмову  у призначенні їй підвищення до  пенсії відповідно  до ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни». Однак,   судом встановлено, що  ніякі рішення щодо  відмови  у призначенні  позивачці  підвищення до пенсії відповідачем не приймалися, тому ці вимоги позивачки є безпідставними. Фактично, як вбачається з  викладених в позові  фактів,  позивачка оскаржує  бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області щодо нарахування та виплати їй щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.      

    Таким чином, судом встановлено, що Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області повинен провести підвищення пенсії у розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війн» починаючи з 01 січня 2009 року по 01 серпня   2010 року .  

    Оскільки позивачці відмовлено в нарахуванні та виплаті передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що також не спростовується і відповідачем, зазначені дії відповідача є протиправними та суперечать чинному законодавству, а тому права позивачки підлягають захисту.

    На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд  

ВИРІШИВ:   

    Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни ” – задовольнити частково.  

    Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період   з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 серпня   2010 року   в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - неправомірною.  

    Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період   з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 серпня   2010 року     в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.  

    В іншій частині позову відмовити.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

СУДДЯ:                                                     О. В. Васильцов