Справа №22-6658/06 р. Категорія - 39

Головуючий у 1 інстанції - Кодолов В.О. Доповідач -    Зінов'єва А.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 липня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді:                            Бугрим Л.М

суддів:                                                           Лоленко А.В.

Зінов'євої А.Г.

при секретарі:       Баклановій Ю.В.

розглянувши у відкритому,судовому засіданні апеляційну-скаргу ОСОБА_1

на рішення Харцизького міського суду від 16 травня 2006 р. по справі за позовом Близнякової Катерини Микитівни, діючої на підставі довіреності від імені  ОСОБА_1, до державного підприємства (далі ДП) „Шахтарськантрацит" відокремлений підрозділ шахта „Іловайська" та третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку про внесення змін до акту форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харцизького міського суду від 16 травня 2006 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  про внесення змін до акту про нещасний випадок на виробництві було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив постановити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що травма з ним сталася при ліквідації аварії, місце виникнення якої не є його постійним місцем роботи, на виконання якої ним було отримано наряд. Згідно діючого законодавства, аварійні роботи виконуються під керівництвом відповідальної особи, при цьому повинні бути утворені умови для безпечного виконання таких робіт. Притягнувши його до участі в ліквідації аварії, роботодавець зобов'язаний був створити безпечні умови для виконання цієї роботи, в противному випадку не мав права вимагати виконання робіт в умовах, які не відповідають законодавству про охорону праці. Вказані обставини не оспорювалися сторонами у судовому засіданні і відповідно до діючого законодавства не підлягали доказуванню. Вважав, що висновки суду про необхідність відмовитися виконувати роботу, яка загрожує його здоров'ю або життю, безпідставні, оскільки згідно діючого законодавства робітник не зобов'язаний відмовитися від виконання роботи, а лише має на це право, а в умовах економічної нестабільності та росту безробіття, він би і на теперішній час не відмовився від виконання вимог роботодавця, оскільки в противному випадку залишився б без роботи. Таким чином, вважав, що у суду першої інстанції було достатньо доказів для задоволення його вимог.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник Фонду проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилиш, а рішення суду залишити без зміни.

Позивач, його представник ОСОБА_2   та відповідачі ДП „Шахтарськантрацит" і шахта „Іловайська" до судового засідання не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

При розгляді справи судом було встановлено, що з 1 січня 2001 р. позивач знаходився у

трудових відносинах з шахтою „Іловайська" ДП „Шахтарськантрацит", де працював підземним гірником 2-го розряду з випробувальним терміном один місяць. 28 січня 2001 р. близько 11 год. при виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, він отримав тілесні ушкодження. В результаті травми, на підставі висновку МСЕК його було визнано інвалідом третьої групи з втратою професійної працездатності 50%. У зв'язку з нещасним випадком було складено акт з формою Н-1, в якому причиною нещасного випадку вказано порушення Інструкції про охорону праці  ОСОБА_1  і комісією по охороні праці  встановлено 10% вини потерпілого.                                              

Відповідно до наданих доказів, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1  , оскільки 28 січня 2001 р. потерпілий працював в першій зміні. Робітникам дільниці було дано наряд на заповнення уклону НОМЕР_1   вантажними та порожніми вагонетками. При проштовхуванні руками зупинившогося вагону, з останнього зіскочив тяговий канат, яким було позивачу травмовано праву руку. У зв'язку з нещасним випадком, відповідно до Положення про порядок розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 р. №623 було складено акт за формою Н-1. Вказаних акт містить обставини нещасного випадку, до нього залучені пояснення свідків та потерпілого.

Згідно п. 3.8 Інструкції по охороні праці гірничого робітника підземного, допускається ручна підкатка одиночних вагонеток. При виконанні вказаних робіт повинно бути підвишено світильник, до держано певних мір безпеки і при цьому знаходитися необхідно позаду вагонетки. Згідно паспорту доставки матеріалів та обладнання по уклону НОМЕР_1 також передбачено застосування заходів безпеки при виконанні робіт на вказаному уклоні, зокрема в ньому розроблені такі заходи при аварійній ситуації. Між тим, доказів того, що 28 січня 2001 р. позивач виконував роботи по ліквідації наслідків якоїсь аварії на виробництві не надано. Крім того, потерпілим також не надано доказів, які б свідчили про те, що при усуненні наслідків аварії додержуватися правил безпеки не потрібно.

Виходячи з наведеного, відповідно до діючого законодавства Комісією з питань охорони праці було встановлено 10% вини самого потерпілого, який при виконанні робіт допустив особисту необережність, що привело до травми. Вказані висновки комісії потерпілим не оспорювались до лютого 2006 р. і спростовані ним не були.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, суд,-

У ХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Харцизького міського суду від 16 травня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: