Справа №2-170/10р.

РІШЕННЯ

іменем України

 3 вересня 2010 року      Жовтневий районний суд м.Луганська

у складі: головуючого-судді-Васильєвої Н.М.,

при секретарі – Сідоровій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,спричинених внаслідок ДТП,-

Встановив:

    У квітні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та  ОСОБА_4, в якому послався, що  внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася у 2003 році  з вини відповідача ОСОБА_4 було пошкоджено належний позивачеві  автомобіль.

           Рішенням Жовтневого районного суду  м. Луганська від 2 грудня 2005 року  за його позовом у відшкодування матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_4 стягнуто на його користь 3700 гр. з розстрочкою платежу на три місяці, однак  цей відповідач відмовився виконати  рішення суду та не відшкодував йому вказану суму.

          Відповідач ОСОБА_2 є власником автомобіля, на якому відповідач ОСОБА_4  скоїв ДТП.  

          ОСОБА_5 стягнутої судом суми,  яку відповідачі не відшкодували, позивач внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди  поніс  витрати, які не ввійшли у стягнуту судом суму, та які підлягають  відшкодуванню, у тому числі вартість  матеріальної шкоди пошкодженням автомобіля за новими розцінками  становить  4292 гр., вартість  проведення експертизи 240 гр.,  вартість виїзду експерта  208,80 гр.,  вартість дослідження дороги  102,10 гр.,  вартість  авто-технічної експертизи 313,85 гр., вартість довідки метеоцентру 58,18 гр., державне мито  57 гр., всього  розмір  шкоди становить на даний час  5271,93 гр.

            ОСОБА_5 того, пошкодженням автомобіля  позивачеві заподіяно моральну шкоду,  розмір якої позивачем оцінено у 2000 гр., які  відповідачем ОСОБА_4 йому відшкодовано у ході розгляду справи.

           Також  в результаті ДТП було пошкоджено здоров’я його неповнолітньої онуки  ОСОБА_6, яка знаходилася  під час ДТП  в автомобілі  позивача, у зв’язку з чим вона знаходилася на стаціонарному лікуванні, після чого продовжує  періодично хворіти, потребує санаторно-курортного лікування.  Позивачем понесені витрати на лікування онуки у розмірі  1800 гр., які йому не відшкодовано. Вартість санаторно-курортної путівки  становить 2040 гр . , яку  також відповідачі  не оплачують.  

             Тому позивач у відповідності зі ст.ст. 16,23,1167,1187 ЦК України просить стягнути  з відповідачів на його користь  матеріальну шкоду всього у сумі  9111,93 гр.

    Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 5 травня 2008 року провадження у справі  в частині позовних вимог  про відшкодування  матеріальної шкоди у сумі  5271,93 гр.  закрито.

    У ході розгляду справи позивачем надано уточнюючу позовну заяву, в якій він, посилаючись на ті ж обставини, зазначив, що з зазначеної ним загальної суми 9111,93 гр. відповідачами йому відшкодовано 1500 гр .  після рішення суду, тому на теперішній час  залишок   складає 7611,93 гр .,  у тому числі:

-   вартість матеріальної шкоди пошкодженням автомобіля за новими розцінками  становить  2792 гр. ( 4292 гр. - 1500 гр. ),

-    вартість  проведення експертизи 240 гр.,  

-   вартість виїзду експерта  208,80 гр.,  

-   вартість дослідження дороги  102,10 гр.,

-    вартість  авто-технічної експертизи 313,85 гр.,

-    вартість довідки метеоцентру 58,18 гр., державне мито  57 гр

-   витрати на лікування онуки у розмірі  1800 гр.,  

-   вартість санаторно-курортної путівки  становить 2040 гр.

             Враховуючи, що  з моменту його звернення до суду з зазначеним позовом  пройшло 44 місяці, тому у відповідності зі ст. 625 ЦК України  вказана сума підлягає індексації на рівень інфляції за період з квітня 2006 року по  грудень 2009 року у розмірі 1,725, та становить  13130,58 гр.  ОСОБА_5 того,  на вказану суму має бути нарахована неустойка у розмірі 3% річних, а всього 11%, що остаточно  матеріальна шкода складає 14635,37 гр.  

    Також послався, що він переніс моральний стрес внаслідок пошкодження здоров’я неповнолітньої онуки, наслідки цього пошкодження  проявляються по теперішній час,  він залишився після ДТП без автомобіля, відповідачі відмовлялися   від виконання судового рішення , він змушений був звертатися  у міліцію, суд за захистом своїх прав. Моральну шкоду у зв’язку з цим,  він оцінює у розмірі 6000 гр.

    ОСОБА_5 того, він поніс  судові витрати, які складаються з оголошення у газеті у сумі 60 гр., судового збору  92 гр.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення  30 гр.,  судовий збір  по зверненню до апеляційного суду  46 гр., а всього 228 гр.  

    Відповідачі ухиляються від  відшкодування  завданої шкоди, не виконують судове рішення, тому  позивач просить стягнути з них солідарно  вказані суми, також просить стягнути судові витрати.

    У судовому засіданні  позивач підтримав свої позовні вимоги, дав суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

    Представник  відповідачів позов не визнав, послався, що  питання відшкодування матеріальної шкоди вже вирішено  рішенням суду від  2 грудня 2005 року , яке набрало чинності,  ухвалою  суду від  5 травня 2008 року у зв’язку з цим  закрито провадження у цій справі в зазначеній частині, ця ухвала  набрала чинності. Тому підстав для задоволення  уточнених позовних вимог в частині матеріальної шкоди немає.  Також немає підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки  йому відшкодовано  під  час розгляду  іншої справи моральну шкоду у розмірі 2000 гр. добровільно і він відмовився від цих вимог, про що зазначено у рішенні суду від  2 грудня 2005 року. Тому просить у задоволенні позову відмовити.

      Заслухавши пояснення сторін,  дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.  

              У відповідності зі ст. 16 ЦК України   кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

              Способами захисту цивільних прав та інтересів  у числі іншого можуть бути:

відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

      Судом встановлено, що 6 грудня 2003 року  мало місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобіль, власником якого був відповідач ОСОБА_2 та яким керував відповідач  ОСОБА_4 (нині прізвище ОСОБА_3(а.с.130)) у встановленому порядку,  здійснив наїзд на автомобіль позивача, який стояв на узбіччі дороги, внаслідок чого  автомобіль позивача отримав технічні пошкодження, чим позивачеві заподіяно матеріальну шкоду, а  його неповнолітня онука ОСОБА_6  отримала тілесні ушкодження, з приводу яких знаходилася на лікування одразу після  дорожньо-транспортної пригоди, а також періодично   проходила лікування з приводу наслідків цього травмування, у наступні періоди, на що позивачем витрачалися кошти, чим йому також заподіяно матеріальну шкоду. ОСОБА_5 того, пошкодженням автомобіля позивачеві було заподіяно моральну шкоду.  

    Оскільки  добровільно  заподіяну  матеріальну та моральну шкоду  позивачеві  ніким не було відшкодовано, він у лютому 2004 року звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення  матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля у сумі  3563,65 гр. згідно висновку експертизи, також  просив стягнути моральну шкоду у сумі 2000 гр., та витрати на лікування онуки у розмірі 1550 гр.

    У подальшому від час провадження по цьому позову  було проведено   повторну експертизу, яка визначила розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля у сумі 4292 гр., крім того, позивачем були понесені витрати, пов’язані з провадженням у справі, про що надано до тієї справи відповідні  докази, у тому числі  вартість  проведення експертизи 240 гр.,  вартість виїзду експерта  208,80 гр.,  вартість дослідження дороги  102,10 гр.,  вартість  авто-технічної експертизи 313,85 гр., вартість довідки метеоцентру 58,18 гр., державне мито  57 гр.

    Під час розгляду справи, з урахуванням того, що  йому було  відшкодовано моральну шкоду у сумі 2000 гр., позивач змінив  свої вимоги у частині відшкодування матеріальної шкоди, пов’язаної з пошкодженням автомобіля і просив стягнути на його користь тільки 3700 гр. з відповідача ОСОБА_3

    Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від  2 грудня 2005 року  змінені позовні вимоги позивача задоволено, на його користь з відповідача ОСОБА_3 стягнуто матеріальні збитки у сумі 3700 гр. з розстрочкою платежі на три місяці.

              Це рішення набрало чинності та було звернено до виконання.  На теперішній час  на виконання вказаного  рішення суду  відповідачем було виплачено 1500 гр. ОСОБА_7 несплаченої  суми складає 2200 гр.      

               У зв’язку з тим, що відповідач ОСОБА_3  не виконує  вказане судове рішення,  позивач у квітня 2006 року  звернувся до суду з приводу відшкодування завданої йому вказаною дорожньо-транспортною пригодою матеріальної шкоди у розмірі 5271,93 гр., куди ввійшли суми матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля у розмірі 4292 гр.,  та витрати, пов’язані з провадженням у справі, у тому числі  вартість  проведення експертизи 240 гр.,  вартість виїзду експерта  208,80 гр.,  вартість дослідження дороги  102,10 гр.,  вартість  авто-технічної експертизи 313,85 гр., вартість довідки метеоцентру 58,18 гр., державне мито  57 гр.,    тобто повторно просив вирішити питання про стягнення  вказаних сум, з приводу яких є рішення суду, що набрало чинності.

    Вказані обставини підтверджуються  матеріалами цивільної справи №2-640/05 за 2005 рік, оглянутої  у судовому засіданні.

    З урахуванням зазначеного, ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 5 травня 2008 року провадження в частині стягнення матеріальних збитків у сумі 5271,93 гр.  закрито .

    За таких обставин, суд вважає, що  позивач вже скористався своїм правом звернення за захистом свого порушеного права щодо відшкодування матеріальних збитків, завданих пошкодженням його автомобіля  у встановленому законом порядку, а  та обставина, що відповідачем не виконується вже прийняте рішення суду в частині стягнення матеріальних збитків, не є підставою для повторного звернення до суду з такими ж вимогами до відповідача ОСОБА_3,  а тому  у даному провадженні не вправі ще раз  вимагати  стягнення на його користь вказаної суми матеріальних збитків, оскільки провадження  по справі у цій частині закрито.

    Таким чином, судом розглядаються тільки  позовні вимоги позивача  до відповідача ОСОБА_3 щодо застосування  індексу інфляції та 3% річних.

                Статтею  509 ЦК України встановлено , що   зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

                 Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

                 Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

                Як зазначено у ст. 11 ЦК України   цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

                Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

               Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

             У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.      

                Згідно зі ст. 625 ЦК України   Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

               Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

             Суд вважає, що у даному випадку,  після винесення судом рішення 2 грудня 2005 року  про стягнення матеріальної шкоди на користь позивача, у відповідача ОСОБА_3 з цього рішення виникло грошове зобов’язання перед позивачем, яке він мав виконати одразу після набрання рішення суду чинності.

    Судом встановлено, що до теперішнього часу рішення суду у повному обсязі не виконано, залишок  несплаченої грошової суми складає 2200 гр. , що не заперечується сторонами, тобто цей залишок набув  характер боргу, до якого  може бути застосовано правила ст. 625 ЦК України.

    За таких обставин, суд вважає, що  вказана сума заборгованості має бути проіндексована та стягнуто 3% річних  від неї за прострочку виконання.

    Суд  розглядає  у цій частині  вимоги  щодо індексації та стягнення 3% річних  у відповідності зі ст. 10,11 ЦПК України, у межах заявленого позивачем періоду з квітня 2006 року, тобто з моменту пред’явлення теперішнього позову,  по грудень 2009 року.

    Рівень інфляції у вказаний період  становить 1,725, сума заборгованості становить 2200 гр., тоді  розмір заборгованості з урахуванням індексу інфляції буде складати 3795 гр. (2200 гр. х1,725), з урахуванням того, що сума 2200 гр. підлягає стягненню у порядку виконання іншого судового рішення, по даній справі до стягнення належить 1595 гр. (3795 гр.-2200 гр.),

     Також підлягає стягненню відсотки за прострочення виконання грошового зобов’язання 3% річних, які за вказаний період складають  11%, як правильно визначив  позивач, тому сума відсотків  буде становити 242 гр .   ( 2200 гр. х 11%).

    Вимоги позивача про застосування  індексу інфляції та 3% річних до всієї суми, яка ним визначена  матеріальними та моральними збитками з урахуванням  раніше заявлених позовних вимог у іншій справі згідно наданого ним розрахунку, судом до уваги не приймається, оскільки  сума  матеріального збитку визначена судом у розмірі 3700 гр.  рішенням, яке набрало чинності, позивачем воно не оскаржено, а тому у суду немає підстав для визначення іншої суми матеріального збитку позивача.

    Що стосується  вимог позивача про відшкодування  матеріальної та моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров’я неповнолітньої онуки, то в цій частині суд  вважає, що його вимоги  підлягають задоволенню.  

              Згідно зі ст. 22 ЦК України   особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

             Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

              Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

             Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

             На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

                  У відповідності зі ст. 1166 ЦК України   майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

                 Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

                  Відповідно до ст. 1167 ЦК України   Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

                  Статтею 1187ЦК України встановлено, що   джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

                  Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

                Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.  

              Відповідно до ст.  23 ЦК України   особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

             Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

                Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

                Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

                Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

                Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Судом встановлено, що  саме відповідач ОСОБА_3 на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди  на підставі відповідної довіреності керував   джерелом підвищеної небезпеки – автомобілем,  яким здійснив наїзд на автомобіль позивача, в якому знаходилася неповнолітня онука позивача і яка отримала тілесні ушкодження,  тому суд вважає, що володільцем цього джерела підвищеної небезпеки у сенсі відповідальності за заподіяну ним шкоду   є  саме відповідач ОСОБА_3

    Судом встановлено, що   внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди  неповнолітня онука позивача, яка на той момент мешкала у нього та знаходилася на його утриманні,  отримала тілесні ушкодження, з приводу яких знаходилася  на стаціонарному лікуванні,  а потім протягом  наступних років  також періодично проходила лікування з приводу  наслідків травми, отриманої у вказаній дорожньо-транспортній пригоді. Таке лікування їй показано за медичними  показниками два рази на рік  у тому числі і  проходження санаторно-курортного лікування.

    На її лікування  позивачем у період з 2003 року по 2006 рік витрачено  1800 гр. власних коштів. ОСОБА_5 того, необхідно  2040 гр. на придбання  лікувальної путівки для онуки.

    Вказані обставини підтверджуються  медичними довідками, виписками з історії хвороби онуки позивача,  квитанціями, чеками, довідкою про вартість путівки.

            Суд вважає, що зазначені витрати є для  позивача матеріальними збитками з вини відповідача ОСОБА_3, які цей відповідач повинен йому відшкодувати у зазначеному розмірі.

    Також судом встановлено, що  пошкодженням автомобіля та пошкодженням здоров’я неповнолітньої онуки, позивачеві було завдано  моральну шкоду, на підтвердження чого ним наведено достатнє обґрунтування,  та надано відповідні докази, зазначені вище, які підтверджують, як факт пошкодження автомобіля, так і факт пошкодження здоров’я неповнолітньої онуки.              

    За таких обставин, суд вважає такими, що підлягають задоволенню  позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров’я  неповнолітньої онуки.

    Розмір  такого відшкодування у відповідності з вимогами ст. 23 ЦК України  суд  вважає необхідним визначити у сумі 2000 гр.  

               Відповідачем ОСОБА_3 не надано доказів того, що вказана  матеріальна та моральна шкода завдана  позивачеві внаслідок непереборної сили або  умислу  потерпілого.

      Також не надано ніяких доказів на підтвердження того, що  розмір витрат на лікування онуки та вартість  лікувальної путівки  позивачем  визначено неправильно.    

    Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, то в цій частині суд не знаходить підстав для їх задоволення.

    Судом встановлено, що  під час розгляду  попередньої справи за позовом позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відповідачем  ОСОБА_3 йому було відшкодовано  моральну шкоду у сумі 2000 гр., про що він сам зазначає у  теперішній справі.

    Суд вважає, що вказана сума  є достатньою для  відшкодування моральної шкоди у зв’язку з пошкодженням автомобіля, оскільки  вона відповідає вимогам  розумності і справедливості, як це передбачено ст. 23 ЦК України, а тому  підстав для збільшення цього розміру та стягнення  ще суми моральної шкоди, не вбачається.    

                 Що стосується вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 у зазначеному у позовних заявах обсязі,  то  суд не знаходить підстав для їх задоволення у повному розмірі, оскільки  незважаючи на те, що  цей відповідач був власником  автомобіля, яким заподіяно шкоду  позивачеві, однак  у даному випадку  поняття  власник  та володілець джерела підвищеної небезпеки не є тотожними поняттями,  а  тому у відповідності з зазначеними нормами відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки несе саме  його володілець, а не власник, у разі, якщо  вони не співпадають в одній особі під час заподіяння такої шкоди.  

                ОСОБА_5 того, як зазначено у ст.  1190 ЦК України ,   особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

    У даному випадку позивачем не надано доказів  того, що  йому заподіяно вказану матеріальну та моральну шкоду  спільними діями або бездіяльністю обох відповідачів.

    За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенні у визначеному вище обсязі., у загальній сумі  матеріальних збитків  5677 гр.,  моральної шкоди у сумі 2000 гр.  

    З урахуванням  того, що  суд задовольняє позовні вимоги позивача частково, суд вважає у відповідності до ст.88 ЦПК України необхідним частково у сумі 100 гр. відшкодувати понесені ним судові витрати, стягнувши цю суму з відповідача ОСОБА_3    

             Керуючись ст.ст.10,11,60,212,214-215 ЦПК України, суд,-

                               Вирішив :

          Позовні вимоги  позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

    Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь  позивача ОСОБА_1 у відшкодування матеріальних збитків 5677 грн. , у відшкодування моральної шкоди 2000  грн., та у відшкодування судових витрат 100  грн.

    У задоволенні решти позовних вимог позивача ОСОБА_1   до відповідача ОСОБА_3 –відмовити за необґрунтованістю.

    У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1   до відповідача ОСОБА_2   відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий райсуд м.Луганська протягом 10 днів з дня його проголошення.

         Суддя: