Справа №2-1293/2010р.

РІШЕННЯ

і м е н е м    У К Р А Ї Н И

8 вересня 2010 року   Жовтневий районний суд м.Луганська

у складі: судді - Васильєвої Н.М.,

при секретарі – Сідоровій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

Встановив:

У липні 2009 року позивач звернувся до суду з даним  позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позову зазначив, що 13.03.2007р. між позивачем ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ЛОД  та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/0043/73/102594, відповідно до якого позивачем надано відповідачу кредит  у розмірі 28 900 доларів США строком з 13.03.2007р. по 12.03.2013 р. із сплатою процентів за його користування у розмірі 9,5% річних. Кредитні кошти були призначені для придбання автомобіля.За умовами кредитного договору відповідач ОСОБА_3 зобов»язався сплачувати позивачу до 15 числа кожного місяця кредит щомісячними платежами, згідно графіка погашення кредиту та проценти за фактичне користування кредитними коштами.

            В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 13.03.2007 року був укладений договір поруки з ОСОБА_4, відповідно до умов якого, остання у разі порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору  приймає на себе зобов»язання  перед позивачем відповідати за зобов»язаннями останнього, які виникають з умов кредитного договору, у повному обсязі цих зобов»язань.

           Відповідачем ОСОБА_4 не виконуються умови п.1.3 та п.5.1 кредитного договору в частині своєчасного погашення основної заборгованості за кредитом та своєчасно не сплачуються проценти за користування кредитом. У відповідності до п.6.5 кредитного договору у випадку невиконання позичальником умов договору кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції. Згідно п.10.1 договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом, передбачених положеннями Кредитного договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення. Оскільки відповідачем ОСОБА_3 зобов»язання, забезпечене поручительством, не виконується, то він та поручитель ОСОБА_4 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитом у загальному розмірі 25165 доларів США,що за курсом НБУ становить 191 511 грн.89 коп.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і у зв»язку із частковим погашенням відповідачем ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором, просив суд стягнути з відповідачів як солідарних боржників:

- заборгованість за кредитом – 66094,23 грн.,що еквівалентно 8260,54 долари США;

- заборгованість за процентами – 27 322,90 грн.,що еквівалентно 3414,85 долари США;

- пеню за несвоєчасне погашення кредиту – 39549,05 грн.,що еквівалентно 4942,89 долари США;

- пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом – 27935,39 грн., що еквівалентно 3491,4 долари США ,а всього 160901,57 грн., що за курсом НБУ становить 20109,68 долари США та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1700 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи у сумі 250 грн.

          В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові.

          Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, не заперечували проти стягнення з нього суми заборгованості за кредитом та відсотками, але не в солідарному порядку ,а лише з боржника. Крім того, просили зменшити суму неустойки у 6 разів через скрутне матеріальне становище  сім»ї відповідача, від своїх інших заперечень щодо неможливості укладення кредитного договору у доларах США відмовилися.

           Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала ,вказала,що додатковою угодою, укладеною між банком та ОСОБА_3 від 4.06.2007р. розмір процентної ставки було збільшено до 13% річних. Внаслідок укладання зазначеної додаткової угоди обсяг її відповідальності збільшився, своєї згоди на це вона не давала, а тому вважає,що договір поруки від 13.03.2007р.,укладений між нею та банком припинив свою дію.

           Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Під виконанням зобов'язання розуміють вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Належне виконання зобов'язання передбачає виконання зобов'язання в належний строк.

             У відповідності зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто-неналежне виконання. Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

            Судом встановлено, що 13.03.2007р. між позивачем ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ЛОД (нині ПАТ«Райффайзен Банк Аваль» в особі ЛОД) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/0043/73/102594, відповідно до якого позивачем надано відповідачу кредит  у розмірі 28 900 доларів США строком з 13.03.2007р. по 12.03.2013 р. із сплатою процентів за його користування у розмірі 9,5% річних. Кредитні кошти були призначені для придбання автомобіля. Відповідно до п.1.1. кредитного договору позивач 13.03.2007р. надав відповідачу ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 28 900 грн. згідно його заяви на видачу готівки,тим самим повністю виконав свої зобов»язання перед позичальником за кредитним договором.За умовами кредитного договору відповідач ОСОБА_3 зобов»язався сплачувати позивачу до 15 числа кожного місяця кредит щомісячними платежами, згідно графіка погашення кредиту та проценти за фактичне користування кредитними коштами(а.с.9-16)

            В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 13.03.2007 року був укладений договір поруки з ОСОБА_4, відповідно до умов якого, остання у разі порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору  приймає на себе зобов»язання  перед позивачем відповідати за зобов»язаннями останнього, які виникають з умов кредитного договору, у повному обсязі цих зобов»язань(а.с.17).

           Згідно ст.553 ч.1 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

           Відповідач ОСОБА_3 порушив умови п.1.3 та п.5.1 кредитного договору в частині своєчасного погашення основної заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом. У відповідності до п.6.5 кредитного договору у випадку невиконання позичальником умов договору кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та штрафні санкції. Згідно п.10.1 договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості, процентів за користування кредитом, передбачених положеннями Кредитного договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення. Оскільки відповідачем ОСОБА_3 зобов»язання, забезпечене поручительством, не виконувалося, то він та поручитель ОСОБА_4 повинні відповідати  перед позивачем як солідарні боржники.

          Однак між позивачем та позичальником ОСОБА_4 4.06.2007р. була підписана додаткова угода до кредитного договору №014/0043/73/102594 від 13.03.2007р. ,згідно якої процентна ставка за користування кредитом була збільшена до 13 % річних.(а.с.51)

          Згідно ст.559 ч.1 ЦК України  порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

           Судом встановлено, що внаслідок укладання вищезазначеної додаткової угоди обсяг  відповідальності поручителя ОСОБА_4 збільшився, своєї згоди на це вона не давала, а тому суд вважає, що договір поруки від 13.03.2007р.,укладений між нею та банком припинив свою дію, сума заборгованості підлягає стягненню лише з позичальника ОСОБА_3

            Таким чином суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором з урахуванням процентів та пені.

            Станом на 19.01.2010 року заборгованість по кредитному договору складається з наступного:

- заборгованість за кредитом – 66094,23 грн.,що еквівалентно 8260,54 долари США;

- заборгованість за процентами – 27 322,90 грн.,що еквівалентно 3414,85 долари США;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту – 39549,05 грн.,що еквівалентно 4942,89 долари США;

- пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом – 27935,39 грн., що еквівалентно 3491,4 долари США ,а всього 160901,57 грн., що за курсом НБУ становить 20109,68 долари США (розрахунок заборгованості додається(а.с.42).

          У відповідності до ст.551 ч.3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

         Що стосується посилання відповідача на зменшення судом суми нарахованої позивачем пені, то як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором  розмір неустойки не перевищує взагалі розміру збитків, а тому у суду немає підстав для зменшення розміру неустойки, навіть за наявності  у відповідача обставин, які мають істотне значення(погіршення матеріального становища у сім»ї).

Виходячи з наведеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, так як вони знайшли своє підтвердження у судовому засідання з досліджених доказів. Між позивачем та відповідачами існували договірні відносини, підставою для виникнення яких стали кредитний договір та договір поруки. Відповідач ОСОБА_3  своє зобов’язання відповідно до умов кредитного договору не виконав належним чином, через що виникла заборгованість за договором у розмірі 160901,57 грн., що за курсом НБУ становить 20109,68 долари США , яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача. Припинення договору поруки з підстав, наведених вище, виключає можливість задоволення вимог кредитора із солідарного боржника ОСОБА_4, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 гривен (а. с. 2-3), які відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

    Керуючись ст. ст. 10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, суд ,-

Вирішив :

      Позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції задовольнити частково.

      Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором у розмірі 160901 грн.57 коп., що еквівалентно 20109,68 долари США, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн., а всього 162851 гривня 57 копійок.

       В задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції до ОСОБА_4 відмовити за необгрунтованістю.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий райсуд м.Луганська в 10 денний строк з дня його проголошення.

                                    СУДДЯ                                              Н.М.Васильєва