Справа № 2-3359\10р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

8 вересня 2010 року                      м.Луганськ

Жовтневий районний суд м.Луганска  у складі:  

 головуючого -  судді  Васильєвої Н.М.,

 при секретарі –Сідоровій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в залі суду м.Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням та вселення,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання за ним права користування житловим приміщенням та вселення у квартиру АДРЕСА_1 заводу «ОР» у м.Луганську. Посилався на те, що він вселився до квартири у 2006 році за згодою відповідача, з яким було досягнуто домовленості про постійний характер його проживання в ній, періодично оплачував комунальні послуги,проводив у спірній квартирі ремонт. На пропозицію відповідача займався приватизацією цієї квартири з метою подальшого викупу її Ѕ частини, в рахунок цього надсилав останньому у село Стрільцівка ,де він мешкав влітку,грошові кошти , а тому вважає,що набув права користування жилим приміщенням. Зазначив,що у жовтні 2009 року відповідач,не зважаючи на всі домовленості,без його згоди змінив замки на вхідних дверях квартири,не пускає його у жиле приміщення,тому просить вселити його у спірну квартиру.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги,дав аналогічні вищевикладеним у позові пояснення.

Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали,вказали,що позивач почав проживати у спірній квартирі з дозволу пасинка відповідача ОСОБА_3,який запропонував проживати разом з ним у зв»язку із тим,що позивач не мав у місті Луганську ніякого житла.Відповідач у цей час тимчасово проживав у селі разом із дружиною. Коли пасинок поїхав з міста відповідач дозволив позивачу тимчасово мешкати в своїй квартирі,сплачувати за неї комунальні послуги,робити поточний ремонт,доки відповідач у селі доглядав свою хвору дружину. Інших домовленостей між ними не існувало. Але позивач комунальні послуги не сплачував, розпочав капітальний ремонт у квартирі без його дозволу. Тому вважають,що позивач,проживаючи у спірній квартирі як тимчасовий мешканець,не придбав самостійного права на житло в ній. Просили у задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_4 вважає позовні вимоги необґрунтованими,оскільки відповідач не укладав з позивачем письмовий договір піднайму , тому позивачу було відомо,що він проживає на спірній жилій площі тимчасово.А позивач,скориставшись похилим віком її батька, розпочав без згоди останнього робити капітальний ремонт у квартирі,через що квартира зараз знаходиться у непридатному для проживання в ній стані.

Суд,вислухавши пояснення сторін,свідків, дослідивши письмові докази,приходить до наступного.

Згідно зі ст. 65 ч.2 ЖК України особи, що вселилися у жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування цим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем і членами його сім’ї, які з ним проживають, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Судом  встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є наймачем двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 заводу «ОР» у м.Луганську з 20.04.1972 року,третя особа та донька відповідача ОСОБА_4 – з ІНФОРМАЦІЯ_1. Дані обставини підтверджуються довідкою філії «Відродження» МКП «Благоустрій» Жовтневого району м.Луганська(а.с.27)

Під час тимчасового проживання відповідача у с.Стрільцівка Луганської області позивач з 2006 року спочатку з дозволу пасинка відповідача, а в подальшому - і самого відповідача став мешкати у спірній квартирі без укладання письмового договору піднайму, на правах тимчасового мешканця.

   Відповідно до статей 98, 99 ЖК України особи, які вселилися в жиле приміщення на правах тимчасового мешканця, самостійного права на займане жиле приміщення не здобувають, незалежно від часу їх проживання і підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Позивачем не наведено доказів, що він вселився у спірну квартиру як член сім'ї наймача, а тому самостійного права на квартиру він не набув.

Відповідно до ст.100 ЖК України переобладнання та перепланування жилого приміщення допускається за згодою наймача,членів сім»ї,які проживають разом із ним,та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Судом встановлено,що позивачем, без дозволу наймача,наймодавця,виконавчого комітету місцевого органу самоврядування,без розробки відповідного проекту розпочато переобладнання та перепланування спірної квартири,через що відповідач був змушений після повернення із села по теперішній час проживати у своєї доньки та третьої особи ОСОБА_4

Доводи позивача про надання відповідачем своєї згоди на проведення ремонтних робіт у спірній квартирі з метою її майбутньої приватизації і продажу йому Ѕ її частки нічим не підтверджені.

Видана відповідачем на ім.»я позивача довіреність на приватизацію спірної квартири,яка в подальшому була їм скасована, не свідчить про набуття позивачем самостійного права на спірну квартиру та наміри відповідача у майбутньому продати позивачу її Ѕ частину.

Надані позивачем суду копії квитанцій про перекази грошових коштів відповідачу у село нібито в рахунок подальшої купівлі-продажу частки приватизованої квартири є,як встановлено судом, пенсією, яку позивач отримував за відповідача та переказував останньому у село. Дані обставини підтвердили свідки ОСОБА_5,ОСОБА_6

Таким чином, позивач, проживаючи у спірній квартирі як тимчасовий мешканець,не придбав самостійного права на житло в ній. Тому його позовні вимоги про визнання за ним права користування житловим приміщенням та вселення у АДРЕСА_1 заводу «ОР» у м.Луганську є необґрунтованими та такими,що не підлягають задоволенню.

Вжиті судом заходи по забезпеченню позову у відповідності до ст.154 ЦПК України підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 10,11,60,209,212,214-215 ЦПК України, суд, -

                                                                   Вирішив :

        У задоволенні  позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням та вселення – відмовити  за необґрунтованістю.

             Скасувати заборону Управлінню з питань житлового господарства та приватизації житла Луганської міської ради приймати рішення стосовно квартири АДРЕСА_1 «ОР» в м.Луганську та СГІРФО Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області заборону здійснювати реєстрацію фізичних осіб у вищевказаній квартирі.

             Копію рішення в цій частині направити для виконання  Управлінню з питань житлового господарства та приватизації житла Луганської міської ради та СГІРФО Жовтневого РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області.

             Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до  апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м.Луганська в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя: