УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2006 року

Колегія суддів судової палати Апеляційного суду Волинської області

в складі головуючого судді   Мудренко Л.І.

суддів Карпук А.К., Данилюк В.А..

при секретарі        Тарасюк Ю.А.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідачів    ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та виселення, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_2 на рішення Любомльського районного суду від 23 березня 2006 року

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі на рішення Любомльського районного суду від 23 березня 2006 року відповідач ОСОБА_2, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв"язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 та задоволити поданий нею позов.

19 квітня 2006 року відповідачОСОБА_2 подав заяву про приєднання до апеляційної скарги, поданої ОСОБА_2

Рішенням Любомльського районного суду від 23 березня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволене. Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 з АДРЕСА_1 та передано цю квартиру ОСОБА_1

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Накладений ухвалою Любомльського районного суду від 21 грудня 2005 року арешт на спірну квартиру. Стягнуто зОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5А. на користь ОСОБА_1 8 грн. 50 копійок судового збору.

В судовому засіданніОСОБА_2 та представник ОСОБА_3. апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній підстав та просили задоволити.

Справа № 22-Ц-573/06   Головуючий в 1-й інстанції Войтюк Л.М.

Категорія 17                           Доповідач Карпук А.К.

2

Відповідач ОСОБА_1. апеляційної скарги не визнав та просив відхилити.

Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення Любомльського районного суду від 23 березня 2006 року залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 лютого 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_12 квітня 1999 року ІШ " Сад", засновником якого є син ОСОБА_2 -ОСОБА_2, уклали кредитну угоду з «Укрсоцбанком» на 70 000 грн., та в забезпечення указаного зобов'язання ОСОБА_2 виступила поручителем, уклавши договір поруки /а.с.106/, а також було укладено договір застави спірної квартири /а.с.ЮО/.

За домовленістю між продавцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1. , гроші, належні до сплати ОСОБА_2 при відчуженні нею квартири були внесені покупцем ОСОБА_1. на рахунок ГШ " Сад" в Укрсоцбанк для погашення кредитної заборгованості останнього.

Укладені договір застави спірної квартири від 16 квітня 1999року / а.с. 100 /та договір поруки від 2 квітня 1999 року / а.с. 106/ніким не оспорювались.

Оскільки указані договори, де поручителем і заставодателем є ОСОБА_2,укладені  з метою забезпечення виконання зобов"язання по позиці за кредитним договором, укладеним ІШ " Сад" / засновникОСОБА_2/, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2, укладаючи їх, розуміла наявність ризику відповідати своїм майном, в тому числі квартирою АДРЕСА_1 у разі несплати або несвоєчасної сплати коштів по кредитній заборгованості.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано не визнав "тяжкими обставинами" в контексті ст. 57 ЦК УРСР, наведені ОСОБА_2 та її представником обставини, зокрема, - важке фінансове становище її сина, загроза банкрутства належного йому підприємства та загроза втратити квартиру.

Висновок суду про відсутність доказів обману зі сторони ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, грунтується на повно та всебічно з'ясованих обставинах справи. Розписка ОСОБА_1 / а.с.49/ про можливість зворотнього відчуження квартири не попередньому власнику - ОСОБА_2, а в користь її сина -ОСОБА_2, свідчить про відсутність будь-яких зобов'язань між ОСОБА_2 та ОСОБА_1., та підтверджує ту обставину, що ОСОБА_1. не вводив в оману учасника угоди та діяв відповідно до її умов.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність", власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Відчуження   ОСОБА_2 належної їй квартири відповідає наданому їй, власнику, праву на свій розсуд розпорядитися майном.

Вирішуючи спір на підставі Закону «Про власність», суд відповідно до ч.2 ст.48 цього Закону, дійшов вірного висновку про наявність у позивача

з

ОСОБА_1, як власника квартири, права вимагати усунення перешкод у користуванні спірною квартирою та ухвалив рішення про виселенняОСОБА_2, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5А.

На думку судової колегії, поважний пенсійний вік ОСОБА_2 та її праова необхідність не тягне за собою недійсності оспорюваного договору з наведених у позовній заяві підстав. Доводи апелянта про відчуження квартири по зниженій ціні не заслуговують на увагу, оскільки квартира продана за ціною, що перевищує експертну оцінку /а.с.46/. Крім того, як установлено у даному судовому засіданні, оформленням усіх необхідних документів, в тому числі і витребуванням довідок про дійсну вартість квартири.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду, підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія ,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Любомльського районного суду від 23 березня 2006 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання ухвалою законної сили.

Головуючий /-/ підпис Судді /-/ /-/ підписи Оригіналу відповідає:

Суддя апеляційного суду