Справа № 22ц-1145/2006 Головуючий у першій інстанції КОВЕРЗНЕВ В.О.
Категорія - цивільна Доповідач - ІВАНЕНКО Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 серпня 2006 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі
головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В.,
суддів: КВАЧА М.О., СТРАШНОГО М.М.
при секретарі: БІЛЯЄВІЙ Т.Д.,
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Чернігівської області ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 червня 2006 р. у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Чернігівської області ОСОБА_1 -
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2006 р.ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила скасувати постанову державного виконавця ОСОБА_1 від 5 квітня 2006 р. про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом НОМЕР_1 щодо стягнення з Деснянського ВДВС Чернігівського міського управління юстиції на користь ОСОБА_2 700 грн. моральної шкоди, зобов"язати державного виконавця відновити виконавче провадження.
Скарга мотивована тим, що у провадженні відділу примусового виконання рішень ДВС Чернігівської області знаходиться виконавчий лист НОМЕР_1. З листопада 2005 р. державним виконавцем ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 5 квітня 2006 р. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі п. З ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження", оскільки Деснянський районний відділ ДВС Чернігівського обласного управління ліквідовано. Вважає, що відбулась не ліквідація Деснянського ВДВС Чернігівського обласного управління юстиції, а перетворення його в ДВС у Деснянському районі м. Чернігова, а тому на підставі ч. 1 ст. 65 Закону України „Про виконавче провадження" стягнення за виконавчим документом повинно звертатись на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов"язанням боржника - юридичної особи.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 червня 2006 р. скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, визнано неправомірною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Чернігівської області ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2, зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Чернігівської області ОСОБА_1 відновити виконавче провадження НОМЕР_2 і виконати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 26.04.2005 року (цивільна справа НОМЕР_3), у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче повадження", у задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2006 р. виправлена описку в резолютивній частині ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 червня 2006 р., шляхом заміни номера виконавчого провадження з „ІНФОРМАЦІЯ_1" на „ІНФОРМАЦІЯ_2".
В апеляційній скарзі державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС Чернігівської області ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що судом зовсім не було досліджено доказів щодо ліквідації ВДВС, що мало суттєве значення для вирішення даної справи по суті. Вказує на те, що судом не враховані положення ст.ст. 105-109 ЦК України, ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", Наказ Міністерства юстиції України від 19.08.05 р. № 1482/к. Крім того, посилається на те, що відділ примусового виконання рішень ДВС Чернігівської області є новоствореним органом, тому відповідати за дії Чернігівського обласного управління юстиції ніяким чином не може.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу лише в частині відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу розмірі 230 грн., постановивши ухвалу про стягнення цієї суми також просить стягнути 45 грн. за подання документів в апеляційний суд. Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що судом не враховано положень ст. 56 ЦПК України та рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. за № 13-рп/2000, які стосуються визначення того, хто є фахівцем в галузі права. Висновок суду про ненадання їй доказів не відповідає матеріалам справи, в яких є відповідні документи, які вказують на те, що Агентство „Холмс" має право надавати правову допомогу.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3 та представника ДВС Чернігівської області, обговоривши доводи скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Чернігівської області ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню з наступних підстав.
По справі встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 квітня 2005 року стягнуто з Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції на користь заявниці 700 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди. На підставі рішення суду видано виконавчий лист НОМЕР_3, який 21.10.2005 року заявниця пред'явила для примусового виконання. 03.11.2005 року державний виконавець ОСОБА_1 відкрив виконавче провадження і встановив боржнику строк для добровільного виконання рішення суду.
05.04.2006 року, на підставі повідомлення Державної виконавчої служби у Деснянському районі м. Чернігова про ліквідацію боржника та копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції з позначкою: „Державну реєстрацію припинення юридичної особи ПРОВЕДЕНО", виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, яку заявниця отримала 10.04.2006 року.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_2 частково та постановляючи ухвалу про визнання неправомірною постанову державного виконавця та зобов"язання його відновити виконавче провадження і вииконати рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець в порушення ст. 104 ЦК України, ст. 65 Закону України „Про виконавче провадження" отримавши повідомлення про припинення боржника - юридичної особи, не з"ясував спосіб її припинення, не вирішив питання про подальший порядок виконання рішення суду одразу виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права.
В зв"язку з прийняттям Закону України від 23 червня 2006 р. „Про внесення змін до законів України „Про державну виконавчу службу України" та „Про виконавче провадження" та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.05 р. № 320 „Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції", утворено Департамент державної виконавчої служби, як урядовий орган державного управління.
На виконання наказу Міністра юстиції України від 19.08.05 р. № 1482/к „Про ліквідацію відділів державної виконавчої служби територіальних управліню юстиції" наказом Чернігівського обласного управління юстиції від 25.08.05 р. № 145/1 ліквідовано ВДВС районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції Чернігівської області, і зокрема Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції.
В ст. З Закону України „Про державну виконавчу службу", п. З Положення про Департамент державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2005 р. № 711 предбачено, що до складу Департаменту входять ДВС АР Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, ДВС у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.
Наказами Департаменту ДВС від 19.08.05 р. № 3/к та 26.10.05 р. № 46/к утворено ДВС АР Крим, областей, мм. Києва і Севастополя, ДВС у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.
Згідно положень Глави 7 „Загальні положення про юридичну особу" ЦК України, правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється, виникає у разі реорганізації цієї юридичної особи, в той же час ліквідація юридичної особи не передбачає правонаступництва щодо зобов"язань цієї юридичної особи. У разі припинення юридичної особи шляхом ліквідації здійснюються заходи щодо задоволення вимог її кредиторів відповідно до ст.ст 110-112 ЦК України.
Тобто в даному випадку відбулося припинення державних виконавчих служб при управліннях юстиції в результаті їх ліквідації, а не реорганізації. Посилання ОСОБА_2 на те, що відбулась реорганізація ДВС, а не ліквідація, грунтуються на неправильному тлумаченні закону.
Умови і порядок виконання Державною виконавчою службою рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Враховуючи те, що незавершені виконавчі провадження були передані для подальшого виконання від органів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції, що ліквідувалися, до органів державної виконавчої служби, що утворились, то до них застосовується лише процесуальне правонаступництво при розгляді судами справ про відшкодування шкоди, заподіяної державними виконавцями у процесі виконавчого провадження, а також стосовно оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
За таких обставин, дії державного виконавця були вчинені відповідно до закону, в межах його повноважень і права ОСОБА_2 порушені не були, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу державного виконавця необхідно задовольнити, а ухвалу скасувати, відмовивши ОСОБА_2 в задоволенні скарги.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, оскільки ухвала суду скасована і в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено, а тому нема підстав для відшкодування їй витрат на правову допомогу в сумі 230 грн..
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309, 312, 313-315, 317, 319, 386, 387 ЦПК України, Постановою Кабінету Міністрів України № 320 від 23.04.05 р. „Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції", Указом Президента України від 20.04.05 р. № 70 „Питання Міністерства юстиції України", апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Чернігівської області ОСОБА_1 -задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 червня 2006 р. -скасувати.
В задоволенні скарги скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Чернігівської області ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: