АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ХАРКІВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 33-328                                                                                                                Гол. 1-ї інст. Бершов Г.Є.

Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП                                                                                                Доповідач: Ємець О.П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

     08 червня 2010 року.                                                                                    м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді судової палати у кримінальних справах Ємця О.П.,

за участю особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду  справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_3 на постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова  від 17.03.2010р. про притягнення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,  непрацюючого, проживає по АДРЕСА_1,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122-2 та ч.1  ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова  від 17.03.2010р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 та ч.1  ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк два роки.

Як вказано в постанові 10.01.2010р. о 23-45 по пр. Тракторобудівників у

м. Харкові ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1 в стані алкогольного сп’яніння, не виконав вимогу інспектора про зупинку, від проходження медичного огляду на стан сп’яніння відмовився.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду та прийняти інше рішення по справі. При цьому він посилається на те, що суд однобічно дослідив обставини справи, не прийняв до уваги його свідчення. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення було складено з порушенням вимог «Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння», працівники міліції застосовували до нього недозволені методи, перевірили салон його автомобіля, силою намагались заштовхнути його до свого автомобіля. Зазначає, що співробітники ДАІ не є фахівцями, які можуть зробити висновок про перебування особи у стані сп’яніння, а його відмова від проходження медичного освідування узгоджується з положеннями ч.3 ст. 28 Конституції України. Зазначає, що інспектор ДАІ підійшов до його автомобіля коли він уже не рухався, а знаходився на автозаправній станції.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 уточнив свою апеляційну скаргу і просив застосувати до нього більш м’яке стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов’язаний повно, всебічно та об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що в порушення зазначених вимог закону, суддею належним чином не були з’ясовані обставини, що підлягають з’ясуванню при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення і застосував до ОСОБА_3 максимальний строк позбавлення права керування транспортними засобами.

Письмові та усні доводи ОСОБА_3 не свідчать про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 та ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_3 підписав складений відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, дії працівників ДАІ не оскаржував.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні достовірні докази перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп’яніння, а в постанові не спростовані викладені в його скарзі доводи про те, що він був тверезим, а небажання пройти медичний огляд обумовлено неправомірними, на думку апелянта, діями працівників ДПС і побоюваннями за свій стан здоров’я.

Як слідує з тексту постанови, суддя обґрунтував свій висновок про перебування ОСОБА_3 у стані сп’яніння лише на припущеннях працівника міліції, який склав відповідний протокол.  

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення повинні враховуватися характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.

На порушення цієї норми закону при вирішенні питання про призначення ОСОБА_3 адміністративного стягнення у виді  позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки, суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова не врахував ту обставину, що ОСОБА_3 притягується до адміністративної відповідальності вперше, обставин, що обтяжують його відповідальність за вчинене правопорушення матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, оскільки надані в судовому засіданні пояснення особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, не спростовуються матеріалами справи, вважаю за доцільне застосувати до ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову  судді Фрунзенського районного суду м. Харкова  від 17.03.2010р., якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки -  змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови суду вказівку на те, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.

Накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення  за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400,00грн. на користь держави.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя