Копія                                                                                  

В  И  Р  О  К

І  М Е Н Е М         У  К  Р  А  Ї  Н  И

9 вересня 2010 року                                                                                            м. Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі:

головуючого – підполковника юстиції Дацківа В.В. ,

при секретарях – Дем”янюк О.Г., Лакатош Г.К.,

за участю державних обвинувачів – колишнього помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції Марківа Р.Б.  і старшого помічника військового прокурора того ж гарнізону капітана юстиції Крижановського О.М. та захисників підсудних – адвокатів: ОСОБА_4, ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу відносно колишнього командира в/ч А1778 підполковника

                                                                                       ОСОБА_6 , який

                                                                                      народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Шпола Чер-  

                                                                                      каської області, українця, з вищою освітою, од-

                                                                                      руженого, маючого на утриманні двох малоліт-

                                                                                      ніх дітей, раніше не судимого, на військовій

                                                                                      службі з липня 1992 року та на займаній посаді  

                                                                                      з жовтня 2007  року по 24 грудня 2009 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 424 ч. 1, 27 ч. 5 -185 ч. 1, 15 ч. 3 -185 ч. 3 КК України,

та колишнього заступника командира військової частини А1778 з озброєння бувшого капітана

                                                                                      ОСОБА_7,  який наро-

                                                                                      дився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кам”янець-По-

                                                                                      дільський Хмельницької області, грузина, гро-

                                                                                      мадянина України, з вищою освітою, одружено-  

                                                                                      го, маючого на утриманні трьох малолітніх ді-

                                                                                      тей, раніше не судимого, на військовій службі з

                                                                                      липня 1997 року та на займаній посаді – з серп-

                                                                                      ня 2006 року по 02 вересня 2009 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 27 ч. 4 - 424 ч. 1, 358 ч. 1, 358 ч. 3 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

                                                   В С Т А Н О В И В:

До березня 2009 року територією військової частини  А1778 проходив трубопровід гідро-

ізоляційної тепломережі протяжністю 562 метри (1124 погонних метри труби).

Вказаний трубопровід тепломережі є комунальною власністю громади м. Ужгорода, що була введена в експлуатацію з 01.01.1991 року та в тому ж році передана на баланс комунального підприємства «Ужгород теплокомуненерго», а з 05.10.2006 року знаходиться безпосередньо на балансі комунального підприємства «Уж - тепло», де відповідно перебуває на бухгалтерському обліку за інвентарним номером  № 1675 та технічному обслуговуванні даного підприємства.

З 2001 року у зв’язку з проведенням реконструкції ЦТП під котельню КП «Ужгород теплокомуненерго» даний теплопровід був законсервований та, відповідно з 05.10.2006 року знаходився на технічному обслуговуванні працівників району тепломережі № 2 КП «Уж - тепло».

При цьому, командир в/частини А1778 підполковник ОСОБА_6 та заступник командира вказаної частини з озброєння капітан ОСОБА_7 Ю.В., будучи обізнаними про те, що вказаний трубопровід, який проходив територією в/частини не є військовим майном, а належить громаді м.Ужгорода і відповідно перебуває на балансі та технічному обслуговуванні в КП «Уж – тепло», а також те, що рішення щодо його використання, у тому числі демонтажу та реалізації, може бути прийняте лише уповноваженими на те органами і установами, - відповідно Ужгородською міською Радою або вказаним комунальним підприємством, умисно, вирішили його демонтувати та в подальшому викрасти.

Так, в лютому 2009 року к-н ОСОБА_7, діючи з корисливих мотивів та маючи намір привласнити труби від трубопроводу, що проходив територією в/частини та розуміючи, що без дозволу командира в/ч А1778 п/п-ка ОСОБА_6 йому  це не вдасться, ОСОБА_7 схилив ОСОБА_6 до вчинення останнім протиправних дій, пов’язаних із перевищенням службових повноважень.

З цією метою ОСОБА_7 надав ОСОБА_6 завідомо неправдивий лист виконавчого комітету Ужгородської міськради без наявності всіх необхідних реквізитів, в якому було зазначено прохання до командира частини про допуск на територію в/ч А1778 працівників КП «Уж-тепло» для демонтажу вищевказаного трубопроводу, який проходив через територію частини.

Надалі, підсудний ОСОБА_6, будучи військовою службовою особою уповноваженою на виконання функцій держави та наділений у зв’язку із цим організаційно-розпорядчими обов’язками – командиром в/частини А1778, вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому службових повноважень, вказаний лист виконавчого комітету Ужгородської міськради в діловодстві військової частини не зареєстрував, резолюції на ньому не поставив, при цьому надавши дозвіл капітану ОСОБА_7 на демонтаж трубопроводу.

Окрім того, у той же період часу, підсудний ОСОБА_7 та п/п-к ОСОБА_6 за взаємною усною домовленістю з гр-ном ОСОБА_8 отримали у останнього грошову позику у розмірі 30000 гривень, при цьому пообіцявши надати йому в якості застави за позичені кошти металеві труби від вищевказаного трубопроводу.

Надалі, у березні 2009 року, маючи дозвіл від командира в/частини А1778 ОСОБА_6 на демонтаж трубопроводу та реалізуючи спільний з ним умисел на заволодіння трубами, к-н ОСОБА_7 підшукав невстановлених слідством цивільних осіб, які, із залученням до виконання робіт по демонтажу трубопроводу, за вказівками вказаних військових службових осіб, військовослужбовців строкової служби, демонтували 267 метрів теплотраси (534 погонних метри труби), що проходила по території тактичного поля в/частини А 1778.

Окрім того у березні 2009 року, реалізуючи спільну з к-ном ОСОБА_7 змову про надання ОСОБА_8 металевих труб від трубопроводу, що проходив через територію в/ч А1778 в якості застави за отримання у останнього грошової позики у розмірі 30000 гривень, п/п-к ОСОБА_6 дозволив та, у супереч ст. 58 Статуту Внутрішньої служби ЗС України, відповідно до якої він є єдиноначальником у в/ч А1778 та відповідає перед державою за військову дисципліну і військовий порядок, посприяв, не вчиняючи перешкод ОСОБА_7 щодо залучення підлеглих йому військовослужбовців до демонтажу трубопроводу, завантаження труб на цивільний автомобіль марки “ІВЕКО” та подальше їх вивезення.

Того ж місяця, підсудний ОСОБА_7,   маючи   дозвіл п/п-ка ОСОБА_6, діючи з корисливих мотивів та з метою збагачення, умисно, реалізуючи попередню змову із ОСОБА_6, з метою звернення чужого майна на свою користь з використанням підлеглих йому військовослужбовців строкової служби, завантажив від вищевказаного порізаного трубопроводу не менше 40  металевих труб загальною довжиною не менше 160 м., та вартістю не менше 14560,00 грн. на вказаний автотранспорт «ІВЕКО» та вивіз їх за декілька разів за адресою: Ужгородський р-н, с. Довге Поле, передавши їх директору фірми «Юрусбудсервіс» - гр-ну ОСОБА_9, у якості застави за грошові кошти у розмірі 30000 гривень, що були надані ОСОБА_8 йому у борг.

Для того, щоб виправдати законність походження цих труб загальною вагою біля 10 тон, ОСОБА_7 надав завідомо неправдиву накладну.

У подальшому, за домовленістю з ОСОБА_8, частину з вказаних металевих труб з території ТОВ «Юрусбудсервіс» у червні 2009 року ОСОБА_7 вивіз для подальшої її реалізації, а на решту труб в кількості 17 штук загальною довжиною 82.02 м. та вартістю 7463,82 грн. він, шляхом особистого  внесення неправдивих відомостей, підробив та надав ОСОБА_8 завідомо неправдивий документ - накладну від 16.06.2009 року, відповідно до якої ПП «Закарпатметал» нібито відпустило вказані металеві труби ПП ОСОБА_9

Окрім того, у травні 2009 року підсудний ОСОБА_6, продовжуючи свої протиправні умисні дії, пов’язані з перевищенням влади та повноважень, до яких його схилив к-н ОСОБА_7, надав прапорщику ОСОБА_10 дозвіл на демонтаж решти частини зазначеного трубопроводу на території парку автомобільної техніки в/ч А1778  у кількості 295 метрів трубопроводу (590 погонних метрів труби) вартістю 53680.00 грн., після чого, із залученням цивільної особи – зварювальника та низки військовослужбовців строкової служби, трубопровід було демонтовано.

Вищевказаними протиправними діями військових службових осіб – командира в/ч А1778 п/п-ка ОСОБА_6 та заступника командира тієї ж в/ч з озброєння к-на ОСОБА_7, пов’язаних з перевищенням влади та службових повноважень першим, та підбурюванням до їх вчинення другим, в період березня-травня 2009 року, на території даної частини було незаконно демонтовано металеві труби із зовнішньої теплотраси протяжністю 562 метри (1124 погонних метра), чим завдано істотну шкоду – заподіяння збитків КП «Уж-тепло» на загальну суму 102284.00 грн., що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а окрім того підірвано авторитет органів військового управління, зокрема командування в/частини А1778 в очах військовослужбовців, представників КП «Уж-тепло» та громади м. Ужгорода.

Надалі, після того, як вказаний трубопровід на території парку був демонтований повністю, частина порізаних труб з території частини була викрадена підполковником ОСОБА_6 та капітаном ОСОБА_7

Так, на початку серпня 2009 року, підсудний ОСОБА_7 у розмові з гр-ном ОСОБА_11 пообіцяв безоплатно надати останньому металеві труби для особистих потреб.

Для цього, ОСОБА_7 знову звернувся до гр-на ОСОБА_8 з проханням надати йому автотранспорт для перевезення металевих труб, на що останній погодився та надав ОСОБА_7 автомобіль марки “ІВЕКО” д/н НОМЕР_1.

У подальшому, 15 серпня 2009 року ОСОБА_7, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, умисно, з метою обернення чужого майна на свою користь з використанням підлеглих йому військовослужбовців строкової служби, завантажив у цивільний автомобіль “ІВЕКО” 4 металеві труби від трубопроводу, що проходив територією парку в/ч А1778 довжиною 23,31 погонних метрів вартістю 2121,21 грн. та вивіз їх з території військової частини на земельну ділянку у с.Гута, Ужгородського р-ну, належну гр-ну ОСОБА_11, де розпорядився вказаним майном на власний розсуд – залишив труби в якості подарунку гр-ну ОСОБА_11.

Окрім того, 30 вересня 2009 року командир в/частини А1778 п/п-к ОСОБА_6, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення , вирішив незаконно заволодіти всіма металевими трубами, що залишалась на території частини, а саме 403,71   погонних   метрів труби на загальну суму 36736,61 грн. Для цього він надав вказівку підлеглим військовослужбовцям, завантажувати у автомобіль марки «Камаз», державний реєстраційний (військовий) № 4083 Р9, металеві труби із демонтованої тепломережі, а прапорщикам ОСОБА_12 та ОСОБА_10 вивозити завантажені труби на Ужгородську дільницю ВАТ «Закарпатвтормет».

Проте, злочин ОСОБА_6 не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі. Того ж дня, о 17 годині після другого рейсу вказаний автомобіль з металевими трубами був затриманий на території Ужгородської дільниці ВАТ «Закарпатвтормет» працівниками військової прокуратури Ужгородського гарнізону спільно із співробітниками спецпідрозділу Управління СБ України в Закарпатській області. На час затримання на території вказаного підприємства знаходилось 38 металевих труб із демонтованої тепломережі довжиною 154,60 метри загальною вартістю 14068,60 грн.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах визнав частково та показав,   що на початку лютого 2009 року до нього звернувся його заступник з озброєння капітан ОСОБА_7 з проханням посприяти працівникам КП «Уж-тепло» у демонтажі теплотраси, що проходила територією в/ч А1778 та яка ніде не облікована. При цьому ОСОБА_7 повідомив, що за надану допомогу (у чому полягала допомога він не з’ясовував) у демонтажі, представники КП «Уж-тепло» залишать частину труб із вказаного трубопроводу на території частини, які, як повідомив ОСОБА_7, він планував в подальшому використати для потреб парку бойових машин.

    У подальшому, з метою з’ясувати у кого перебуває теплотраса на обліку, він звернувся до свого заступника з тилу майора ОСОБА_13, який йому повідомив, що теплотраса на балансі в/частини А1778 та КЕВ м. Мукачева не перебуває.

Окрім того, приблизно в той же період часу, він разом з ОСОБА_7 на прохання останнього звертався до гр-на ОСОБА_8 для отримання грошової позики.  Як він пояснив, гроші потрібні були ОСОБА_7 для особистих потреб. При цьому, на прохання ОСОБА_7, він підтвердив ОСОБА_8 версію, про яку домовились попередньо, що грошові кошти потрібні нібито для вирішення проблем по службі, яких насправді не було. Після цього ОСОБА_8 погодився позичити ОСОБА_7 гроші.

Через деякий час до нього повторно звернувся к-н ОСОБА_7 з питанням про надання дозволу на демонтаж теплотраси, що проходила через територію частини, при цьому показав лист (без відтиску гербової печатки) з Ужгородської міської ради, в якому зазначалось, що виконавчий комітет міської ради просив надати дозвіл працівникам КП «Уж-тепло» на демонтаж теплотраси на території частини. Ознайомившись з вказаним листом, він його не зареєстрував, віддав ОСОБА_7 та сказав, що працівники КП «Уж-тепло» можуть починати різати трубопровід за парканом в/частини А1778.

Надалі він декілька разів бачив як цивільні люди в робочій формі за допомогою газозварювального пристрою проводили роботи по демонтажу теплотраси за межами паркану частини.

Через деякий час, перебуваючи в парку частини він помітив, що весь трубопровід, який проходив територією парку, демонтований. Як повідомив йому ОСОБА_7, теплотрасу, на його замовлення, порізали працівники КП «Уж-тепло», яким він допоміг потрапити на територію частини та допоміг виконати демонтажні роботи, а самі труби залишились на території парку як винагорода за допомогу у демонтажі трубопроводу. При цьому ОСОБА_7 знову йому повідомив, що він дані труби планує використати на потреби парку. В свою чергу, він (ОСОБА_6) заявив що проконтролює на які саме потреби той використає дані труби. Надалі, у зв’язку з підготовкою техніки до виїзду на полігонні навчання в м.Яворів, у нього не було можливості слідкувати за даними трубами.

Окрім того, у серпні 2009 року він разом з ОСОБА_7 їздили до гр-на ОСОБА_11 в с.Гута Ужгородського району, де останній у розмові з ними повідомив, що йому потрібні на його земельну ділянку труби для мостика через яр, на що він відповів, що якщо щось знайде, то повідомить. У подальшому розмов з ОСОБА_11 він більше не мав.

Після повернення в кінці вересня 2009 року особового складу в/ч А1778 з навчань, виникла гостра необхідність у запасних частинах до техніки для її відновлення і постановки на зберігання. Тому він вирішив всі труби, які знаходились на території парку частини, здати на металобрухт.

Для цього, він 30 вересня 2009 року дав вказівку своїм підлеглим військовослужбовцям (ОСОБА_10, ОСОБА_12 та іншим військовослужбовцям строкової служби) завантажити та вивезти труби на “Закарпатвтормет”, що ними і було виконано. Того ж дня, під час другого рейсу автомобіль з трубами був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Зазначає, що після того, як труби мали бути вивезені на «Закарпатвтормет», накладні, які б підтверджували їх здачу на металобрухт, він планував віддати працівникам КП «Уж-тепло», щоб вони в подальшому отримали розрахунок за вказані труби, а після цього він планував звернутись до них та громади м.Ужгорода з клопотанням про надання ними якоїсь матеріальної допомоги у відновленні бойової техніки  частини.

Про те, що територія за парканом об’єднаного парку бойових машин є військовою територією – тактичним полем, йому було відомо.

Таким чином, підсудний ОСОБА_6свою вину визнає лише в тому, що при пред”явленні йому к-ном ОСОБА_7 листа з міської Ради про надання дозволу працівникам КП «Уж-тепло» на демонтаж теплотраси на території частини, він не перевірив його достовірність та в кінці вересня 2009 року не узгодив питання з КП “Уж-тепло” з приводу “подальшої долі” порізаних труб, які залишалися на території військової частини і “захаращували територію” та сам прийняв рішення здати їх на металобрухт з подальшою передачею відповідних документів про здачу даному КП.

Підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах також визнав частково та показав,   що у січні - лютому 2009 року під час розмови з командиром в/ч А1778 п/п-ком ОСОБА_6 останній запитав у нього, чи перебуває на обліку у в/частині теплотраса, яка проходила через територію парку частини, на що він відповів, що не знає. Після цього, для з’ясування вказаного питання, ОСОБА_6 викликав до себе в кабінет заступника командира частини з тилу майора ОСОБА_13, який сказав, що з’ясує в кого на балансі перебуває трубопровід. В подальшому, від ОСОБА_13 він дізнався, що труби за в/частиною А1778 не обліковані і знаходяться на балансі м.Ужгорода, тобто перебувають на обліку в міськраді.

Тоді ж, на початку весни 2009 року ОСОБА_6 сказав, що йому потрібні гроші і він поставив йому (ОСОБА_7) вказівку їх знайти, на що він відповів, що їх можна позичити у гр-на ОСОБА_8 Надалі він відвіз ОСОБА_6 до ОСОБА_8, щоб вони переговорили між собою з приводу позики грошей. Про що вони домовились в подальшому, йому невідомо. Зазначає, що він особисто ніяких грошей у ОСОБА_8 не брав. Про що ОСОБА_6 говорив з ОСОБА_8 і про що вони домовились, йому невідомо.

У подальшому, через деякий час ОСОБА_6 викликав його до себе та віддав наказ організувати і контролювати процес демонтажу трубопроводу, який проходив за парканом частини зі сторони каналу та на території парку бойових машин. При цьому, ОСОБА_6 сказав йому надавати всебічну допомогу особам, які будуть демонтувати трубопровід, а саме забезпечувати доступ їх на територію частини та в подальшому контролювати хід робіт. Зокрема, на виконання вказівки ОСОБА_6, він зустрів на КПП частини цивільних осіб та відвів їх до трубопроводу, показавши, де він проходить. В подальшому цивільні особи за допомогою газозварювального пристрою демонтували трубопровід, який проходив за парканом парку бойових машин частини.

Після того, як частину трубопроводу було порізано, з метою недопущення викрадення труб посторонніми особами, за наказом ОСОБА_6 труби військовослужбовцями строкової служби були складені на території парку.

Надалі, час від часу, за вказаними трубами приїжджав цивільний автомобіль “ІВЕКО” білого кольору, на який військовослужбовцями завантажувались металеві труби та в подальшому вивозились. Куди вони вивозились та кому, йому відомо не було. При цьому, завантаження труб на автомобіль відбувалось як на території парку, так і поза його межами.

Надалі, в квітні-травні 2009 року п/п-ник ОСОБА_6 поцікавився у нього, де можна знайти зварювальника, після чого він (ОСОБА_7), не відходячи від ОСОБА_6 підізвав до себе пр-ка ОСОБА_10, та спитав останнього чи не може він знайти зварювальника, на що той відповів, що постарається це зробити. Того ж дня ОСОБА_5 доповів, що знайшов зварювальника, після чого він сказав ОСОБА_10, щоб пішов і доповів про це ОСОБА_6.

Після цього, на протязі приблизно тижня вказаним зварювальником із залученням військовослужбовців строкової служби, за вказівками ОСОБА_6, весь трубопровід, що проходив через територію об’єднаного парку бойових машин, був порізаний. При цьому ОСОБА_5 під час робіт постійно доповідав йому про хід виконання робіт, а він в свою чергу - ОСОБА_6 Окрім того, він давав ОСОБА_10 гроші за послуги зварювальника, які в свою чергу давав йому ОСОБА_6

Надалі, у серпні 2009 року він разом з ОСОБА_6 їздив до гр-на ОСОБА_11 Під час розмови з яким останній сказав, що йому потрібно зробити заїзд, а саме мостик, який можна зробити з металевих труб. При цьому, командир ОСОБА_6 в подальшому дав йому вказівку вивезти  4 труби ОСОБА_11 на територію у с.Гута Ужгородського району, для чого він за наказом ОСОБА_6, знову попросив у ОСОБА_8 автомобіль “ІВЕКО” та в подальшому завіз 4 металеві труби у с.Гута Ужгородського району.

Окрім того, у вересні 2009 року, коли він перебував на лікуванні в лікарні, до нього підійшов п/п-к ОСОБА_6 та попросив позичити йому грошей, на що він відповів що не може, оскільки їх не має. В свою чергу ОСОБА_6 сказав, що тоді для отримання грошових коштів, він вивезе труби з демонтованого на території парку частини трубопроводу.

Таким чином вину визнає лише в тому, що виконав наказ командира частини ОСОБА_6 про демонтаж трубопроводу та вивезення труб за територію частини.

Категорично заперечує пред”явлення ним підсудному ОСОБА_6 будь-якого листа з міської Ради про надання дозволу працівникам КП «Уж-тепло» на демонтаж теплотраси, так як такого взагалі не було і що чистий бланк накладної № 16/06 надав йому ОСОБА_6, сказавши його заповнити та передати його гр-ну ОСОБА_8 або ОСОБА_9.

Незважаючи на часткове визнання підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своєї вини у скоєнні інкримінованих їм злочинах, їхня вина у вчиненому підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, із досліджених у суді показань свідка ОСОБА_14 – водія вантажного автомобіля “ІВЕКО” д.н.НОМЕР_1 слідує, що в один із днів березня 2009 року йому  на мобільний телефон зателефонував директор фірми «Юрусбудсервіс» - ОСОБА_9 та сказав, що необхідно на вказаному автомобілі перевезти з військової частини, що знаходиться у м.Ужгород на вул.Другетів на територію фірми «Юрусбудсервіс» металеві труби. Окрім того ОСОБА_9 сказав, що його впустити на територію частини та завантажити труби повинен військовослужбовець «ОСОБА_7 зампотех», прізвище якого, як в подальшому він дізнався, було “ОСОБА_7”. Надалі ним у березні 2009 року було зроблено 4 рейси до в/ч А1778, під час яких ним було звідти перевезено в с.Довге Поле не менше 40 металевих труб від трубопроводу довжиною 5-6 метрів та діаметром 25-30 см. При цьому 2 рази труби завантажувались безпосередньо з території в/ч А1778, куди він заїжджав за сприяння ОСОБА_7 та два рази за територією частини, в безпосередній близькості від паркану частини. Окрім того, при завантажені труб у автомобіль, ОСОБА_7 особисто давав вказівки військовослужбовцям завантажувати труби. Окрім того, в серпні 2009 року гр-н ОСОБА_8 сказав йому допомогти ОСОБА_7 з транспортом, після чого він, за вказівками та у супроводі останнього перевіз з території військової частини такі ж саме, як і у попередні рази, декілька металевих труб у с. Гута Ужгородського району ( до гр-на ОСОБА_11.).

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка   ОСОБА_8 показав, що на початку весни 2009 року до нього звернувся військовослужбовець ОСОБА_7 та просив позичити гроші. ОСОБА_7 сказав, що у нього з командиром частини, де він служить, - ОСОБА_6 можуть виникнути проблеми по службі через нестачу пального. Однак, на той момент ОСОБА_7, йому вже боргував гроші у розмірі 2-х тисяч доларів США, тому він не погодився позичити гроші. Через деякий час ОСОБА_7 знову підійшов до нього разом з своїм командиром ОСОБА_6  та в розмові останній підтвердив, що дійсно у них по службі проблеми та просили позичити гроші. Він погодився їм позичити гроші (біля 30000 грн.), однак потребував застави, на що вони - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запропонували в якості застави металеві труби.

У подальшому він з ОСОБА_7 домовився про надання тому вантажного автомобіля “ІВЕКО” д.н. НОМЕР_1 для перевезення труб на фірму, яка розташована в с.Довге Поле, де він є власником. Окрім того, на даній території, деякі приміщення в нього орендує гр-н ОСОБА_9 Тому він дав ОСОБА_7 номер мобільного телефону ОСОБА_9, якому він сказав, щоб той надав для перевозки труб автомобіль “ІВЕКО”, водієм якого у 2009 році був ОСОБА_14 Після вказаних домовленостей щодо транспорту, ОСОБА_7 підтвердив, що привезе труби.

Після цього ОСОБА_7 привіз із військової частини на фірму (в с.Довге Поле) біля 40 труб, на які він надав ОСОБА_9 накладну (на 10 тон) для того, щоб у випадку перевірок правоохоронними органами було видно, що вони знаходяться на території фірми на законних підставах. Приблизно на початку літа 2009 року, до нього знову звернувся ОСОБА_7 з проханням видати йому частину вищевказаних труб для реалізації, після чого ОСОБА_9, за його вказівкою, дозволив ОСОБА_7 частину труб (біля 6 тон) вивезти з території, що в с.Довге Поле, на реалізацію.

Після цього, у серпні 2009 року, до нього знову звернувся ОСОБА_7 з проханням, надати йому в користування вказаний автомобіль “ІВЕКО”, на що він погодився. В подальшому, він дізнався, що на автомобілі “ІВЕКО”, ОСОБА_7 перевіз з в/частини металеві труби у с.Гута Ужгородського району.

Окрім того, зазначає, що на початку жовтня 2009 року, коли він дізнався про факти викрадення із в/частини А1778 металевих труб, він мав розмову з ОСОБА_7, під час якої останній сказав, що найближчим часом вирішить питання щодо даних труб, та надав накладну від 16.06.2009 року, відповідно до якої  ПП «Закарпатметал» нібито відпустило вказані металеві труби ПП ОСОБА_9 .

Під час проведення очної ставки між ОСОБА_8 та ОСОБА_7   останній повністю підтвердив покази ОСОБА_8, окрім факту надання ним ОСОБА_8 накладної.

Під час проведення очної ставки між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, останній показав, що дійсно він  разом з ОСОБА_7 приїжджав до ОСОБА_8 з метою позичити у того гроші. Гроші були потрібні ОСОБА_7 При цьому ОСОБА_7 сказав йому (ОСОБА_6), що якщо він підтвердить, що у них в частині наявні проблеми, то ОСОБА_8 надасть йому (ОСОБА_7) гроші, які потрібні йому були для особистих потреб. Оскільки з ОСОБА_7 у нього були добрі відносини, він погодився підтвердити ОСОБА_8, про те, що гроші потрібні були для вирішення проблем в частині. Надалі, ОСОБА_8 погодився позичити ОСОБА_7 гроші. Щодо домовленостей про надання металевих труб в якості застави за позичені кошти, ОСОБА_6 зазначив, що йому невідомо про яку заставу домовились ОСОБА_7 з ОСОБА_8

Аналогічні показання як викладено вище, дав у судовому засіданні свідок ОСОБА_9, підтвердивши, що після березня 2009 року він надавав ОСОБА_7 автомобіль «ІВЕКО» д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_14 для перевезення з військової частини на територію підприємства металевих труб. Зокрема, на вказаному автомобілі ОСОБА_14 з військової частини   4 рази привозив на фірму металеві труби. При цьому, ОСОБА_7 жодного разу, після того як привозились труби, не надавав накладну на труби, у зв’язку з чим він постійно в нього просив її, щоб обґрунтувати законні підставі знаходження їх на території його підприємства. ОСОБА_7 кожен раз запевняв його, що надасть накладну, однак тривалий час не привозив її. У подальшому ОСОБА_7 все таки, на його вимогу, привіз накладну на 10 тон металевих труб.  Дану накладну він зберігав у себе. Зазначає, що у нього були претензії щодо накладної, оскільки вона була без необхідних реквізитів. Надалі, приблизно в травні - червні 2009 року ОСОБА_8 сказав йому, що ОСОБА_7 частину із завезених труб в с.Довге Поле повинен забрати. Через деякий час, ОСОБА_7 на цивільному вантажному автомобілі вивіз у невідомому йому напрямку десь біля половини труб, які знаходились на території фірми.

При цьому, ОСОБА_7 говорив, що йому потрібна накладна на труби, яку він раніше надав, для того, щоб могти ці труби перевезти в дорозі та сказав, що привезе іншу накладну на залишок труб, що він в подальшому через декілька днів і зробив. Відповідно до даної накладної, ОСОБА_15 у господарський двір с.Довге Поле Ужгородського району 29.05.2009 року відпущено металеві труби б/у вагою 4 тони.

Допитом у суді свідка ОСОБА_11 встановлено, що у серпні 2009 року до нього на земельну ділянку в с.Гута Ужгородського району приїхав ОСОБА_7 з своїм командиром ОСОБА_6 При розмові з ними він повідомив, що йому потрібно труби для облаштування інфраструктури на його земельній ділянці. На дане його прохання, вони (хто саме не пригадує) відповіли, що постараються вирішити дане питання і дістануть труби. У подальшому на його земельну ділянку, що знаходиться у с.Гута було завезено 4 металеві труби, довжиною біля 5 метрів. Зазначив, що він вважав, що завезені йому труби це подарунок від ОСОБА_7, з яким у нього дружні відносини.

Під час проведення очної ставки між ОСОБА_11 та ОСОБА_6, останній підтвердив факт розмови щодо необхідності ОСОБА_11 труб на його земельну ділянку.

Згідно показань свідка ОСОБА_13 - колишнього заступника командира в/ч А1778 з тилу слідує, що у лютому 2009 року командир частини п/п-к ОСОБА_6 у присутності к-на  ОСОБА_7 спитав його щодо належності трубопроводу теплотраси, що проходила через територію в/ч А1778, на що він відповів, що дана теплотраса на обліку у частині та КЕВі не перебуває та повідомив, що вона перебуває на балансі міста Ужгорода. В подальшому, в травні 2009 року, після виявлення ним демонтажу трубопроводу на території частини та спитавши ОСОБА_6 чи знає він про демонтаж, останній відповів що знає, та сказав «не перейматися» цим питанням. Також, ОСОБА_13 зазначив, що мав розмову з командиром частини ОСОБА_6 щодо листа Ужгородської міськради відносно надання допуску працівників КП «Уж-тепло» на територію в/частини для демонтажу трубопроводу, в ході якої він запропонував йому скерувати даного листа в Мукачівський КЕВ, на що той сказав, що особисто розбереться з листом. При цьому даний лист зареєстрований у вхідній кореспонденції в/частини не був та на ньому не було резолюції.

Як слідує із показань свідка ОСОБА_16 – колишнього заступника командира в/ч А0822 з озброєння - в кінці лютого – на початку березня 2009 року він помітив факт демонтажу трубопроводу, який проводився із залученням цивільних осіб, яких у в/частину привів к-н ОСОБА_7, і який показав лист-звернення Ужгородської міської ради до командування в/ч А1778 з проханням про надання дозволу працівникам КП «Уж-тепло» на допуск їх працівників у військову частину. Окрім того, він неодноразово доповідав командиру в/ч А1778 п/п-ку ОСОБА_6 про те, що на території частини проводиться демонтаж теплотраси, яка проходила через територію військової частини та про факти вивезення труб, на що останній відповідав, що про дану ситуацію йому відомо та надавав дозвіл на запуск машини на територію частини і в подальшому на вивезення труб. Зазначає, що на початку весни 2009 року він бачив як 3-4 рази з залученням військовослужбовців строкової служби, труби від демонтованої теплотраси завантажувались на цивільний вантажний автомобіль “ІВЕКО” білого кольору та в подальшому вивозились.

Свідок ОСОБА_17 – приватний підприємець у суді показав, що   на початку вересня 2009 року у розмові з ОСОБА_6 той повідомив, що нього в частині є металеві труби старої теплотраси, які списані по обліку частини та спитав чи не знає він, де можна здати дані труби як металобрухт. Після повернення з військових навчань у м. Яворові,  до нього знову звернувся ОСОБА_6 та ще раз запитав де можна реалізувати металобрухт - труби. Надалі, він запропонував підсудному здати труби на «Закарпатвтормет», з директором якого він домовився, на що ОСОБА_6 погодився та сказав що труби привезе. Увечері того ж дня він дізнався, що автомобіль з металевими трубами затримано працівниками СБУ та військової прокуратури.

Як слідує із показань свідка ОСОБА_18 - начальника цеху ВАТ «Закарпатвтормет»  - в кінці вересня 2009 року до нього під’їхав  раніше невідомий йому чоловік, з яким вони домовились про прийом металобрухту за ціною 900 грн за 1 тону. Того ж дня на Ужгородську дільницю ВАТ «Закарпатвтормет» під'їхав військовий вантажний автомобіль марки «КАМАЗ» з металевими трубами. При цьому водій повідомив, що труби привезені за вказівкою командира з в/частини А1778. Оскільки, у водія на вантаж не було жодних документів, він видав водію бланки «прийомо-здаточного акту» та частково заповнив його від свого імені, а також сказав водієві відвезти їх в частину та проставити печатки. Через півтори години вказаний “КАМАЗ” знову привіз на «Закарпатвтормет» металеві труби, однак і у цей раз також не було жодних товаросупровідних документів, на що він сказав, що в подальшому він більше не буде приймати труби без документів. Надалі, під час другого розвантаження  труб, на територію дільниці прибули працівники правоохоронних органів та затримали весь вантаж. Жодних договорів чи яких-небудь інших документів на прийом металобрухту з командиром в/частини А1778 він не укладав.

Свідок ст. л-нт ОСОБА_19   у суді показав, що 30 вересня 2009 року командир в/частини А1778 п/п-к ОСОБА_6 наказав йому та ст. л-ту Муращенко, щоб вони завантажили у військовий автомобіль “КАМАЗ” металеві труби, які знаходились у парку частини. Після цього, він та Муращенко, на виконання вказівки ОСОБА_6, організували завантаження підлеглими військовослужбовцями металевих труб на вказаний а/м, після чого труби були вивезені із частини.

Показаннями допитаного у судовому засіданні  свідка пр-ка ОСОБА_10 встановлено, що на початку травня 2009 року у розмові з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, останній спитав його чи не може він знайти зварювальника. Того ж дня, він знайшов зварювальника та доповів про це ОСОБА_7 та ОСОБА_6, після чого останній призначив його старшим при виконанні демонтажних робіт трубопроводу на території парку об’єднаних машин. Надалі ОСОБА_7 виділив йому ряд військовослужбовців строкової служби, які в подальшому допомагали в демонтажі трубопроводу . На протязі 5 днів було демонтовано весь трубопровід (біля 300 м трубопроводу, тобто 600 метрів погонних труб), що проходив територією парку бойових машин. Під час виконання робіт, він кожен день доповідав про їх хід ОСОБА_7 Оплачував роботи зварювальника також ОСОБА_7, при чому гроші він давав щоденно. Час від часу під час робіт по порізці труб в парку був присутній ОСОБА_6, який і спостерігав процес демонтажу. Окрім того, 29 вересня 2009 року, від п/п-ка ОСОБА_6 він отримав вказівку підігнати військовий автомобіль “КАМАЗ” в.н. НОМЕР_2 у парк бойових машин для завантаження труб, які там знаходились, а наступного дня, коли автомобіль був завантажений трубами, ОСОБА_6 йому та пр-ку ОСОБА_12 дав вказівку вивезти їх на «Закарпатвтормет», при цьому перед цим показавши куди необхідно їхати. Окрім того, ОСОБА_6 повідомив, що на «Закарпатвтормет» потрібно буде вивезти всі труби, які знаходились на території військової частини. При цьому ОСОБА_6 не давав ніяких йому товаросупровідних документів та не пояснював, яким чином повинні були бути отримані кошти.

Після першого рейсу вивезення труб на ВАТ «Закарпатвормет», якась посадова особа дала йому накладну, яку як той сказав необхідно заповнити, щоб він і надалі міг приймати труби. Повернувшись в частину та повідомивши про дану накладну ОСОБА_6, останній сказав, що немає часу її заповнювати та дав вказівку знову завантажувати труби на автомобіль для їх вивезення на «Закарпатвтормет», що в подальшому підлеглими військовослужбовцями строкової служби і було виконано. Під час другого рейсу, при розвантаженні труб, до нього підійшли працівники правоохоронних органів та повідомили, що вантаж перевозиться незаконно та затримали всі труби.    

Допитаний у суді в якості свідка пр-к ОСОБА_12   показав, що у травні 2009 року він побачив, що на території об’єднаного парку в/частини А1778 знаходяться порізані труби від трубопроводу, що проходив через парк. У розмові з м-ром ОСОБА_13 він дізнався, що демонтажем «займаються» п/п-к ОСОБА_6 та к-н ОСОБА_7

Окрім того, з приводу вивезення труб з території частини він повідомив, що 30 вересня 2009 року командир частини ОСОБА_6 призначив його старшим автомобіля марки «КАМАЗ» д.н. НОМЕР_2 та сказав, що пр-к ОСОБА_10 «знає куди їхати». При цьому ОСОБА_6 сказав, що у випадку затримання вантажу - труб правоохоронними органами, він повинен був говорити, що вони вивозились на квартирно-експлуатаційну службу, яка знаходиться за територією частини А1778. Про документи на труби ОСОБА_6 йому нічого не говорив та їх йому не надавав.

Після першого рейсу вивезення труб на ВАТ«Закарпатвормет», вони повернулись в частину, після чого ОСОБА_6 сказав діяти аналогічним чином і знову вивозити труби на ВАТ «Закарпатвтормет», при цьому ОСОБА_6 особисто займався керівництвом завантаження труб на а/м.

Під час другого рейсу, при розвантаженні труб, до них з ОСОБА_10 підійшли працівники правоохоронних органів та повідомили, що вантаж перевозиться незаконно та затримали всі труби.

Як слідує із показань свідка ОСОБА_20  – начальника району № 2 КП “Уж-тепло” - в межах району № 2 проходила теплотраса від вул. Канальної та закінчувалась на вул. Сільвая в м. Ужгороді. З 2004 року вказана теплотраса не експлуатується. Зазначає, що в лютому 2009 року він візуально оглядав теплотрасу, яка йшла від каналу до паркану військової частини і вона була в цілісності. Про демонтаж вищевказаного трубопроводу його ніхто не попереджував і про це йому стало відомо після виявлення правоохоронними органами факту його незаконного демонтажу та викрадення труб від нього.

Згідно показань свідка начальника виробничо-технічного відділу КП «Уж-тепло» ОСОБА_21 слідує, що трубопровід тепломережі, що розташована у м.Ужгороді від вул. Канальної до котельні по вул. ОСОБА_22 та відповідно проходить через територію в/ч А1778, є комунальною власністю громади м. Ужгорода, що була введена в експлуатацію з 01.01.1991 року, та в тому ж році передана на баланс комунального підприємства «Ужгород теплокомуненерго», а з 05.10.2006 року знаходиться безпосередньо на балансі комунального підприємства «Уж-тепло», де відповідно перебуває на бухгалтерському обліку за інвентарним номером № 1675 та технічному обслуговуванні даного підприємства. З 2001 року у зв’язку з проведенням реконструкції ЦТП під котельню КП «Ужгород теплокомуненерго», даний теплопровід був законсервований та відповідно з 05.10.2006 року знаходився на технічному обслуговуванні працівників району тепломережі № 2 КП «Уж - тепло».  

Із показів командира в/ч А0822 (колишнього начальника штабу вказаної військової частини) майора ОСОБА_23   вбачається, що весною 2009 року, на території парку частини він помітив демонтаж трубопроводу, який проходив через територію об’єднаного парку частини, після чого від капітана ОСОБА_16 він дізнався, що демонтажем займається командир в/ч А1778 п/п-к ОСОБА_6 та його заступник к-н ОСОБА_7

Показаннями допитаних у суді, кожного окремо, свідків: ОСОБА_24,   ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 - командирів структурних підрозділів в/ч А1778 та командира бригади (в/ч А1556) полковника ОСОБА_32   встановлено, що в кінці вересня 2009 року, після повернення особового складу в/ч А1778 з навчань на полігоні у м.Яворів, інженерна та бойова техніка потребувала незначного ремонту і яка в подальшому своєчасно була відновлена за рахунок деталей, що були надані із в/частини А1556. Жодних розмов з командиром в/ч А1778 п/п-ком ОСОБА_6 щодо відновлення техніки за рахунок реалізації металевих труб, що знаходились на території в/частини А1778, вони не мали. Крім цього командир бригади зазначив, що реалізація металобрухту, що знаходиться на балансі частини, відбувається виключно через Управління в/частини А1556.

Окрім того, вина ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інкримінованих їм злочинах доводиться також і іншими доказами по справі.

Так, як вбачається з протоколу  огляду місця події від 30 вересня 2009 року на ВАТ «Закарпатвтормет» та довідки даного підприємства від 30 вересня 2010 року - із в/ч А1778 до них було перевезено 38 металевих труб загальною довжиною 154,60 м.

Із оглянутої судом «Книги реєстрації вхідних документів в/ч А1778 за 2008-2009 роки»   слідує, що у вказаний період листів з Ужгородської міськради або з КП «Уж-тепло» про надання дозволів про демонтаж трубопроводу у вказану військову частину не надходило.

Листом-Нарядом № 201 на використання машин в/частини А1778 на 30.09.2009 року, затвердженим командиром частини підполковником ОСОБА_6, вбачається, що а/м КАМАЗ-5320 в.н. НОМЕР_2 був запланований на виїзд за маршрутом «Парк-Ужгород» у період часу з 7.00 год. до 18.00 год. 30.09.2009 року.

Як слідує із дослідженої в суді довідки з Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради № 01-12/483 від 21.10.2009 року та відповіддями з КП «Уж-тепло» № 1131 від 20.10.2009 року   - органи військового управління ЗСУ, у тому числі командування в/ч А1778 не звертались ні усно, ні письмово, з приводу надання дозволу на демонтаж та реалізацію трубопроводу тепломережі, що розташована у м.Ужгороді від вул. Канальної до котельні по вул. ОСОБА_22 та відповідно проходить через територію в/частини А1778.

Відповідно до акту комісії КП «Уж-тепло» з обстеження тепломережі від 7.10.2009 року вбачається, що трубопровід тепломережі, яка розташована у м.Ужгороді від вул.Канальної до котельні по вул.ОСОБА_22 та відповідно проходить через територію в/ч А1778, є комунальною власністю громади м. Ужгорода, була введена в експлуатацію з 01.01.1991 року та в тому ж році передана на баланс комунального підприємства «Ужгород теплокомуненерго». З 05.10.2006 року знаходиться безпосередньо на балансі комунального підприємства «Уж-тепло», де відповідно перебуває на бухгалтерському обліку за інвентарним номером № 1675 та технічному обслуговуванні даного підприємства.

З 2001 року, у зв’язку з проведенням реконструкції ЦТП під котельню КП «Ужгород теплокомуненерго» даний теплопровід був законсервований та відповідно з 05.10.2006 року знаходився на технічному обслуговуванні працівників району тепломережі № 2 КП «Уж - тепло».  

Із протоколу огляду «робочого зошиту чергового парку військових частини А1778 та А0822» підтверджується факт заїзду 15 серпня 2009 року вантажного автомобіля “ІВЕКО” д.н. НОМЕР_1 на територію парку частини та вивезення на ньому металевих труб.

Із досліджених у судовому засіданні протоколу огляду та речового доказу по справі - накладної від 16.06.2009 року, наданої ОСОБА_7 гр-ну ОСОБА_9   слідує, що ПП «Закарпатметал» нібито відпустило металеві труби б/у у кількості 4 тони ПП ОСОБА_9

Висновком судової почеркознавчої експертизи № 18 від 11.05.2010 року   встановлено, що всі рукописні записи в накладній № 16/06 від 16.06.2009 року, відповідно до якої ПП «Закарпатметал» нібито відпустило металеві труби б/у у кількості 4 тони ПП ОСОБА_9, виконані ОСОБА_7 Підпис в цій же ж накладній в графі директора ймовірно також виконаний ОСОБА_7

            Як слідує із дослідженого листа Ужгородської міської ради № 163/02-11 від 11.03.2010 року - жодних дозволів на демонтаж тепломережі, що проходила від вул. Канальної через територію в/частини А1778 до котельної по вул. ОСОБА_22, не надавалось.

Згідно протоколу огляду місця події від 03.03.10 р. - території в/частини А1778 ,  де проходив трубопровід, слідує, що довжина його по території в/частини становила 592 метрів. Окрім того заміром товщини стінки металевих труб, з яких складався трубопровід встановлено, що її товщина складає 0,5 см.

Висновком експертизи № 0-40 від 4.03.2010 року, складеної Закарпатською Торгово-промисловою палатою, встановлено, що ринкова вартість 1-го погонного метру труби від трубопроводу, який проходив по території в/частини А1778 у 2009 році, складала 91 грн.

Відповідно до довідки та накладної № 74 від 28.10.2009 року  - у в/частину А1778 з в/частини А1771 було надано всі необхідні деталі для відновлення техніки після її повернення з навчань .

Відповідно до послужного списку - ОСОБА_6   у період з 5.10.2007 року по 24.12.2009 рік проходив службу на посаді командира військової частини А1778.

Як слідує із витягу з наказу Командувача військ Зах.ОК  № 653 від 24.12.2009 року - ОСОБА_6 призначено на посаду командира в/частини А2483.

Відповідно до послужного списку ОСОБА_7  - у період з серпня 2006 року по 02.09.2009 року він проходив службу на посаді заступника командира в/ч А1778 з озброєння.

Згідно витягу з наказу Командувача військ Зах.ОК № 426 від 02.09.2009 року - ОСОБА_7 призначено на посаду начальника інженерної служби в/частини А2452.

Відповідно до наказу Командувача військ ЗахОК № 12 від 17.01.2010 року ОСОБА_7 присвоєно військове звання “майор”.

Оскільки підполковник ОСОБА_6 у березні - травні 2009 року, будучи військовою службовою особою, наділеною виконувати організаційно – розпорядчі  обов’язки, в порушення вимог ст.ст.11, 16, 58, 59, 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного Статуту ЗС України, будучи обізнаним про те, що трубопровід, який проходив через територію в/ч А1778 не є військовим майном, а належить громаді м.Ужгорода і відповідно перебуває на балансі та технічному обслуговуванні в КП «Уж-тепло», а також те, що рішення щодо його використання, у т.ч. демонтажу та реалізації, може бути прийняте лише уповноваженими на те органами і установами - відповідно Ужгородською міською Радою або вказаним комунальним підприємством, умисно, вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та бажаючи їх настання, перевищив владу і свої службові повноваження, надавши дозвіл та вказівки на демонтаж вказаного трубопроводу, внаслідок чого було завдано істотну шкоду – заподіяння збитків КП «Уж-тепло» на загальну суму 102284,00 грн., що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а окрім того підірвано авторитет органів військового управління, зокрема командування в/ч А1778 в очах військовослужбовців, представників КП «Уж-тепло» та громади м.Ужгорода, чим вчинив перевищення військовою службовою особою влади та службових повноважень - умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав та повноважень, що заподіяло істотну шкоду,   суд дані дії підсудного кваліфікує за ст. 424 ч. 1 КК України.

Оскільки він же на початку березня 2009 року реалізуючи спільну з капітаном ОСОБА_7 змову про надання гр-ну ОСОБА_8 металевих труб від трубопроводу, що проходив через територію в/ч А1778 в якості застави за отримання у останнього грошової позики у розмірі 30000 гривень, дозволив та, усупереч ст. 58 Статуту внутрішньої служби ЗС України, відповідно до якої він є єдиноначальником у в/ч А1778 та відповідає перед державою за військову дисципліну і військовий порядок, посприяв, не вчиняючи перешкод ОСОБА_7 щодо залучення військовослужбовців до демонтажу трубопроводу, завантаження труб на автомобіль “ІВЕКО” та подальшого їх вивезення, у кількості біля 40  металевих труб, вартістю не менше 14560,00 грн., за декілька рейсів за адресою: Ужгородський р-н, с. Довге Поле, чим вчинив пособництво у вчинені таємного викрадення чужого майна ОСОБА_7, суд дані дії ОСОБА_6 кваліфікує за ст.ст. 27 ч.5 та 185 ч.1 КК України .

Оскільки він же 30 вересня 2009 року, повторно, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення , вирішив незаконно заволодіти частиною металевих труб, що залишалась на території військової частини А1778, а саме 403,71   погонних   метрів труб на загальну суму 36736,61 грн., що у 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, для чого надав вказівку підлеглим військовослужбовцям, завантажити у автомобіль марки «Камаз», державний реєстраційний (військовий) номер 4083 Р9, металеві труби із демонтованої тепломережі, а прапорщикам ОСОБА_12 та ОСОБА_10 вивозити завантажені труби на Ужгородську дільницю ВАТ «Закарпатвтормет», однак,  того ж дня біля 17.00 год., вказаний автомобіль з металевими трубами був затриманий правоохоронними органами,  тим самим не давши можливості йому вчинити всіх необхідних дій, для доведення злочину до кінця – припинення злочину правоохоронними органами, чим вчинив незакінчений замах на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), що у 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, суд дані дії ОСОБА_6 кваліфікує за ст.ст. 15 ч.3 та 185 ч.3 КК України.

У свою чергу капітан ОСОБА_7  у березні-травні 2009 року   будучи обізнаним про те, що трубопровід гідроізоляційної тепломережі, який проходив через територію в/ч А1778 не є військовим майном, а належить громаді м.Ужгорода, умисно   підбурив, командира вказаної військової частини А1778 п/п-ка ОСОБА_6 до вчинення останнім дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, та які не мав права ніхто дозволяти, окрім посадових осіб Ужгородської міської Ради та КП «Уж-тепло»,  надавши тому завідомо неправдивий документ – лист від виконавчого комітету Ужгородської міськради, в якому було зазначено прохання до командира частини про допуск на територію в/ч А1778 працівників КП «Уж-тепло» для демонтажу вищевказаного трубопроводу, чим викликав у ОСОБА_6 рішучість на вчинення ним перевищення своїх повноважень та надання дозволу на демонтаж вказаного трубопроводу на території частини у вигляді його різки на окремі металеві труби, а в подальшому, підшукавши невстановлених слідством цивільних осіб-зварювальників, організував та контролював сам процес демонтажу трубопроводу, чим було завдано істотну шкоду – заподіяння збитків КП «Уж-тепло» на загальну суму 102284,00 грн., що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а окрім того підірвано авторитет органів військового управління, зокрема командування в/ч А1778 в очах військовослужбовців, представників КП «Уж-тепло» та громади м.Ужгорода.

Оскільки цими діями ОСОБА_7, з метою безперешкодного подальшого вчинення крадіжки металевих труб, схилив командира в/ч А1778 підполковника ОСОБА_6 до вчинення ним перевищення влади та службових повноважень, що спричинило істотну шкоду, суд ці дії ОСОБА_7 кваліфікує за ст. 27 ч.4 - 424 ч.1 КК України.

Так як він же на початку березня 2009 року реалізуючи попередню з п/п-ком ОСОБА_6 змову про надання ОСОБА_8 металевих труб від трубопроводу, що проходив через територію в/ч А1778 в якості застави за отримання у останнього грошової позики у розмірі 30000 гривень, з метою обернення чужого майна на свою користь з використанням підлеглих військовослужбовців строкової служби, завантажив від вищевказаного порізаного трубопроводу біля 40  металевих труб, вартістю не менше 14560,00 грн. на автомобіль «ІВЕКО» д/н НОМЕР_1 та вивіз їх за декілька рейсів за адресою: Ужгородський р-н, с.Довге Поле, передавши їх директору фірми «Юрусбудсервіс» - ОСОБА_9, а в подальшому 15 серпня 2009 року, він же, повторно, аналогічним чином, викрав ще 4 металеві труби, довжиною 23,31 погонних метрів вартістю 2121,21 грн. та вивіз їх з території військової частини на земельну ділянку у с.Гута, Ужгородського р-ну, належну громадянину ОСОБА_11, де розпорядився вказаним майном на власний розсуд – залишив труби в якості подарунку ОСОБА_11 чим вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, суд ці дії ОСОБА_7 кваліфікує за   ст. 185 ч.2 КК України.

Оскільки він же,   з метою   виправдати законність походження металевих труб, які він вивіз з території в/ч А1778 на територію фірми «Юрусбудсервіс», підробив та надав ОСОБА_8 завідомо неправдивий офіційний документ - накладну від 16.06.2009 року, відповідно до якої ПП «Закарпатметал» нібито відпустило вказані металеві труби ПП ОСОБА_9, чим вчинив підроблення іншого документа, який видається чи посвідчується підприємством, яке має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права або звільняє від обов'язків та вчинив його використання, суд ці дії ОСОБА_7 кваліфікує відповідно за ст.ст. 358 ч.1 і 358 ч. 3 КК України.

Факт невизнання підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своєї вини у скоєнні окремих епізодів та злочинів, які їм інкримінуються, суд розцінює як намагання останніх уникнути та пом”ягшити відповідальність за скоєне. При цьому суд виходить із досліджених у суді доказів.

Так, незважаючи на те, що ОСОБА_6 заперечив свою причетність до протиправної діяльності, пов’язаної з незаконним демонтажем належного КП “Уж-тепло» трубопроводу та подальшого використання частини труб від нього на власний розсуд, до його показів слід віднестись критично, оскільки вони непослідовні, необґрунтовані, та не співпадають з показаннями інших незацікавлених по справі свідків та не відповідають фактичним матеріалам справи.

Спочатку досудового слідства ОСОБА_6 зазначав, що накладну від здачі труб він планував віддати працівникам КП «Уж-тепло», про те ці покази спростовуються як його попередніми поясненнями так і показами інших допитаних у суді свідків по справі.

Зокрема, під час дачі пояснень ОСОБА_6 говорив, що кошти отримані від реалізації труб він планував використати на відновлення техніки та вважав, що пр-ки ОСОБА_12 або ОСОБА_10 за них привезуть кошти, а вже під час показів, він пояснив, що накладні від ВАТ «Закарпатвтормет», які свідчили про здачу ним труб, він хотів надати їх в КП «Уж-тепло» для подальшого отримання коштів від реалізації труб.

Тому суд вважає, що вказана зміна показів ОСОБА_6 свідчить про корисливі мотиви вивезення ним металевих труб і отримання за них грошей.

Незважаючи на те, що ОСОБА_7 заперечив свою причетність до протиправної діяльності пов’язаної з незаконним демонтажем належного КП «Ужтепло» трубопроводу, подальшого викрадення труб від нього, та підроблення і використання завідомо неправдивого документа, до його показань суд також відноситься критично, оскільки вони непослідовні, суперечливі, необґрунтовані, та не співпадають з показами інших незацікавлених по справі свідків та не відповідають фактичним матеріалам справи.

Так, як під час проведення прокурорської перевірки, так і під час розслідуванням кримінальної справи, ОСОБА_33 заперечував свою причетність до фактів вивезення ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 металевих труб, підтвердивши такі факти лише під час проведення очних ставок з вказаними особами на досудовову слідстві, а пізніше і в суді.

Щодо показів ОСОБА_7 про те, що він не був обізнаний, що трубопровід тепломережі, який проходив через територію в/ч А1778, належить громаді м.Ужгорода та КП «Уж-тепло», суд розцінює як неправдиві та спрямовані на уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки вони повністю спростовані показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_13

Показання свідка ОСОБА_24 та інших свідків, як викладено вище, щодо відсутності у них з п/п-ком ОСОБА_6 будь-яких розмов з приводу відновлення техніки за рахунок реалізації металевих труб, ще раз спростовує покази ОСОБА_6 щодо безкорисливості його дій пов’язаних з вивезенням труб на ВАТ «Закарпатвтормет».

При таких обставинах суд і визнає обох підсудних винними у вчиненні інкримінованих їм злочинах.

При обранні підсудним виду та міри покарання військовий суд враховує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності притягуються уперше, раніше ні в чому вартому осуду помічені не були, по місцю служби, хоча і характеризуються посередньо, ОСОБА_7 після скоєння злочинів був призначений на вищестоящу посаду та йому присвоєно чергове військове звання “майор”, на утриманні мають двоє та троє малолітніх дітей відповідно, важкі матеріально-побутові умови – відсутність житла та проживання у гуртожитку на території військової частини, обоє хворіють та перебують з даного приводу на диспансерному обліку, що об”єктивно підтверджується дослідженими у судовому засіданні медичними документами, від їхніх дій тяжких наслідків не настало і будь-якої шкоди вони інтересам держави в особі військової частини не заподіяли.

 Беручи до уваги конкретні обставини справи, особу обох підсудних, мотиви та ступінь тяжкості вчинених ними дій, зокрема, що діяли вони із хибно розумілих інтересів військової служби, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без відбування покарання у вигляді позбавлення та обмеження волі, а тому вважає за необхідне призначити їм основне покарання нижче від найнижчої межі та перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного у санкціях частин інкримінованих їм статтей, застосувавши до обидвох ст.ст. 69 та 58 того ж Кодексу, призначивши покарання у виді службового обмеження.

Крім цього, приймаючи до уваги, що підсудній ОСОБА_6 прослужив у ЗС України більше 18 років, виявляє бажання дальше проходити військову службу на офіцерських посадах, йому призначається покарання у вигляді службового обмеження, тому суд вважає за доцільне за скоєння тяжкого злочину, передбаченого ст.ст. 15-185 ч. 3 КК України, не позбавляти його військового звання “підполковник”.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 330, 331 КПК України, військовий місцевий суд

                                                           З А С У Д И В :

ОСОБА_6  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 424 КК України , на підставі якої, із застосуванням ст.ст. 69 і 58 того ж Кодексу , призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на 2 (два)   роки , з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 15 (п»ятнадцяти)  процентів.

Його ж визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч. 5 та 185 ч. 1 КК України , на підставі якої, із застосуванням ст.ст. 69 і 58 того ж Кодексу , призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на 1 (один)   рік і 6 (шість) місяців , з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 15 (п»ятнадцяти)  процентів.

Його ж визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 3 та 185 ч. 3 КК України , на підставі якої, із застосуванням ст.ст. 69 і 58 того ж Кодексу , призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на 2 (два)   роки , з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 20 (дваддцяти)  процентів.

 ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. ст. 27 ч. 4 та 424 ч. 1 КК України , на підставі якої, із застосуванням ст.ст. 69 і 58 того ж Кодексу , призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на 2 (два)   роки , з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 15 (п»ятнадцяти)  процентів.

Його ж визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України , на підставі якої, із застосуванням ст.ст. 69 і 58 того ж Кодексу , призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на 2 (два) , з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 20 (двадцяти)  процентів.

Його ж визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України , на підставі якої, із застосуванням ст.ст. 69 і 58 того ж Кодексу , призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на 1 (один) рік і 6 (шість) місяців , з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 10 (десяти)  процентів.

Його ж визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 358 ч. 3 КК України , на підставі якої, із застосуванням ст.ст. 69 і 58 того ж Кодексу , призначити йому покарання у вигляді службового обмеження строком на 1 (один) рік , з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 10 (десяти)  процентів.

За сукупністю злочинів, у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України  остаточно призначити засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді службового обмеження строком на 2 (два)   роки , з відрахуванням із суми їх грошового забезпечення   в доход держави протягом призначеного строку  20 (дваддцяти)  процентів.

Запобіжні заходи відносно ОСОБА_6  – підписку про невиїзд та відносно  ОСОБА_7  – нагляд командування в/ч А0822, до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.

Судові витрати по справі за проведення товарознавчої експертизи у сумі 360 (триста шістьдесят) грн. 00 коп. стягнути із засуджених в користь Закарпатської Торгово-промислової палати (р/р 26004016710131, Банк ФВАТ “ДЕР.ЕКС-ІМП. БАНК України”, Ужгород, МФО 312226, код за ЄДРПОУ 02944834) у солідарному порядку.

Речові докази по кримінальній справі після вступу вироку в законну силу:

  -   накладну від 16.06.2009 року, яка зберігається в матерілах кримінальної справи, залишити в матеріалах справи;

-   17 металевих труб загальною довжиною 82.02 м, які знаходяться на відповідальному зберіганні у гр-на ОСОБА_34 у с.Довге Поле Ужгородського району; 4 металеві труби загальною довжиною 23.31 м, які знаходяться на відповідальному зберіганні у гр-на ОСОБА_11 у с.Гута Ужгородського району; 38 металевих труб загальною довжиною 154,6 м, які знаходяться на відповідальному зберіганні в Ужгородському зональному відділі ВСП; 34 металеві труби загальною довжиною 249,11 м, які знаходяться на відповідальному зберіганні у командира в/ч А1778 – повернути у КП “Уж-тепло”.

На вирок може бути подано апеляцію протягом 15 діб з моменту його проголошення.

З оригіналом звірено.

Головуючий по справі

            підполковник юстиції                                                                      В.В. Дацків