У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                  Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням  в.о. прокурора Луганської області на вирок  Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 червня 2006 року, яким

                             ОСОБА_1,

                             ІНФОРМАЦІЯ_1року народження,

                                    громадянина України,

                                  раніше  судимого: 7.10.2003р. за ч.1 ст.121,

                                  ст.69 КК України на 2 роки 6 місяців

                                  позбавлення волі, звільненого 1.04.2005р.

                                  умовно-достроково на  9 місяців 10 днів,

                                  засуджено

-    за ч.1 ст.164  КК України на 1 рік обмеження волі. 

    На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 місяців.

   В апеляційному порядку справа не переглядалася.

      Згідно з вироком суду, ОСОБА_1. визнано винним і засуджено за те, що він в період з 9.04.2005р. по 16.01.2006р., злісно ухилився від сплати аліментів, на утримання сина ОСОБА_3, 14.05.1997р.н., встановлених постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 24.04.2002р. у розмірі ¼ частини з усіх видів заробітку. Внаслідок злісного  ухилення від сплати аліментів ОСОБА_1станом на 16.01.2006р. заборгував ОСОБА_2.  - 1 147.40 грн.

       У касаційному поданні, як видно з його  змісту, в.о. прокурора Луганської області порушує питання про перегляд вироку щодо ОСОБА_1. у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні судом покарання за сукупністю вироків та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого. Вважає, що суд в порушення вимог ст.63 КК України, яка передбачає мінімальний строк позбавлення волі 1 рік, призначив засудженому покарання у виді 10 місяців позбавлення волі. Вважає, що суд не достатньо врахував при призначенні покарання те, що злочин засуджений  вчинив в період умовно-дострокового звільнення. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

       Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає  з таких підстав.

     Правильність встановлення фактичних обставин  та правильність кваліфікації дій засудженого  і доведеність вини ОСОБА_1. у поданні не оспорюються.

     Доводи у поданні про те, що судом при призначенні засудженому покарання у виді 10 місяців позбавлення волі порушена ст.63 КК України є безпідставними.

     Як видно із вироку, суд не призначав засудженому основне покарання у виді позбавлення волі, а призначив остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, перевівши відповідно до ст.72 КК України обмеження волі у позбавлення волі і частково приєднав невідбуте покарання за попереднім вироком.

     При цьому судом не порушено вимог ч.4 ст.71 КК України при призначенні покарання за сукупністю вироків.

    Доводи у поданні щодо м'якості призначеного засудженому покарання не переконливі. Покарання ОСОБА_1.  призначено у виді позбавлення волі і вважати його надмірно м'яким, і таким що не відповідає тяжкості злочину та його особі, підстав не має.

                           Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

                                                    у х в а л и л а:          

        У задоволенні касаційного подання в.о. прокурора Луганської області про перегляд  вироку Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 -   відмовити.

                                                          Судді:

 Присяжнюк Т.І.               Косарєв В.І.                Школяров В.Ф.