у х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
|
головуючого-судді |
Присяжнюк Т.І., |
|
Суддів |
Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.І., |
|
за участю прокурора |
Дев”ятки В.В., |
|
та захисників |
ОСОБА_3., ОСОБА_5. і ОСОБА_6 |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3. в інтересах засудженого ОСОБА_4на вирок апеляційного суду Чернівецької області від 20 липня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця смт. Нетішин Хмельницької області, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 289 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за пунктами: 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ч. 5 ст. 185 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ч.3 ст. 357 КК України на два роки обмеження волі;
- за ч.5 ст. 186 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1визначено остаточне покарання п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
За ст. 257 КК України ОСОБА_1. виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину; за ч. 1 ст. 263 КК України
ОСОБА_1. виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, уродженця с.Звенячин Заставнівського району Чернівецької області, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 289 КК України на тринадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ст. 15, пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі;
- за пунктами 6, 9, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ч.5 ст. 185 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ч.3 ст. 357 КК України на два роки обмеження волі;
- за ч.3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі;
- за ч.5 ст. 186 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2. визначено остаточне покарання п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_2. виправдано за ст. 257 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3року народження, уродженця м. Чернівці, раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі;
- за ст. 15, пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ч. 3 ст. 289 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого;
- за ч. 5 ст. 186 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4визначено остаточне покарання десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
За ст. 357 КК України ОСОБА_4. виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4року народження, уродженця с.Михальча Сторожинецького району Чернівецької області,
раніше не судимого,
засуджено:
- за ч. 5 ст. 185 КК України на сім років позбавлення волі;
- за пунктами 6, 9, 12 ч.2 ст. 115 КК України на дванадцять років
позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 289 КК України на дев'ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинівОСОБА_7. визначено остаточне покарання - дванадцять років позбавлення волі.
За ст. 257 КК України ОСОБА_7. виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_7. на користь ОСОБА_8на відшкодування матеріальної шкоди 10045 грн. і моральної шкоди - 3000 грн., а також постановлено стягнути з цих засуджених в солідарному порядку 372 грн. судових витрат.
За вироком суду ОСОБА_2. та ОСОБА_3. визнані винними у тому, що 3 червня 2005 року о 00 год. 30 хв. найняли приватне таксі під керуванням потерпілого ОСОБА_9. і на вул. Лазурній у
м. Чернівці, з корисливих мотивів та з метою полегшити вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілого вчинили замах на умисне вбивство ОСОБА_9.
Судом встановлено, що ОСОБА_2. перебуваючи в салоні автомобіля, накинув водію ОСОБА_9. на шию виготовлений ним зашморг, яким став його душити, а ОСОБА_3. з метою подолання опору потерпілого наносив ОСОБА_9. удари кулаком в обличчя, однак потерпілий вчинив опір і втік з місця злочину.
Після цього, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. незаконно заволоділи автомобілем ОСОБА_9. “Опель-Вектра” р.н. НОМЕР_1вартістю
20159 грн. 58 коп., з якого викрали автомобільний магнітофон “LG”, ключі від квартири та автомобіля, протиугінний пристрій, пульт управління атосигналізації, туалетну воду ”Бренді”, брелок, а всього майна на загальну суму 1045 грн.
Крім цього, ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_7. визнано винним й у тому, що вони 28 червня 2005 року о 3 год. 20 хв. біля будинку №6 по Бульвару Героїв Сталінграду в м. Чернівцях, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, організованою групою, з метою полегшити вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, вчинили умисне вбивство ОСОБА_10. і незаконно заволоділи його майном та автомобілем “Деу-Ланос” і важливими особистими документами.
Згідно вироку, засуджені замовили автомобіль таксі під керуванням
ОСОБА_10. В салоні автомобіля ОСОБА_2. ззаду накинув на шию потерпілому заздалегідь виготовлений ним зашморг. Долаючи опір потерпілого, ОСОБА_7. став наносити ОСОБА_10. удари кулаком по голові і утримував його за руку, а ОСОБА_1. ударами ножем в живіт вбив потерпілого.
Після умисного вбивства ОСОБА_10. підсудні заволоділи його грошима в сумі 50 грн., фотоапаратом, автомобільною рацією, аудіокасетами, туалетною водою, всього майном на загальну суму 994 грн. та незаконно заволоділи автомобілем ”Деу-Ланос” д.н.НОМЕР_1вартістю 41020 грн. та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, посвідченням водія і талоном до нього.
ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. також засуджені за те, що 20 липня 2005 року о 17 год. на Центральній площі м. Чернівців, організованою групою, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, відкрито викрали у потерпілого ОСОБА_11. мобільний телефон Соні Еріксон S-700 J, гарнітуру до нього та телефонну картку, всього майна загальною вартістю 1743 грн.
Крім цього, ОСОБА_2. засуджений за те, що 20 липня 2005 року о 23 год., повторно, шляхом підбору ключа проник в приміщення столярного цеху по вул. Турецькій в м.Чернівцях, звідки таємно викрав 20 дверних замків вартістю 1400 грн., що належали потерпілому ОСОБА_12.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить вирок змінити,
виправдати його у вчиненні злочинів, передбачених п.12 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 357 КК України і, перекваліфікувавши його дії з ч.5 на ч.1 ст.186 КК України, пом'якшити призначене покарання. Вважає, що судом безпідставно визнано його винним у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_10. за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7і ОСОБА_2, оскільки він, ОСОБА_7і ОСОБА_2ствердили, що жодної попередньої змови між ними на вчинення умисного вбивства не було. Засуджений вважає припущеннями, що він заздалегідь заготував ножа, а ОСОБА_2зашморг. Він заперечує, що заволодів будь-яким майном потерпілого ОСОБА_10. і вказує, що судом не враховано зібраних у справі доказів, що саме ОСОБА_2обшукував потерпілого, заволодів його фотоапаратом, який згодом продав свідку ОСОБА_13. Засуджений вважає, що у справі завищено вартість викраденого фотоапарата і безпідставно його обвинувачено у викраденні радіостанції, якої не було у потерпілого ОСОБА_11, що стверджено власницею автомобіля і співмешканкою потерпілого. ОСОБА_1зазначає, що у справі жодними доказами не доведено викрадення ним документів потерпілого ОСОБА_11, вчинення злочину щодо ОСОБА_11організованою групою, застосування до нього сльозогінного газу, викрадення майна цього потерпілого в особливо великих розмірах.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2. просить вирок суду щодо нього скасувати у зв'язку із однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства. Вважає, що його безпідставно засуджено за вчинення замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_9., оскільки судом не враховано відсутності у нього умислу на умисне вбивство потерпілого і того, що він дав можливість потерпілому залишити автомобіль і втекти, після чого заволодів автомобілем, що підтверджено ОСОБА_9. З цих же підстав ОСОБА_2. просить скасувати вирок, яким він засуджений за умисне вбивство ОСОБА_10., оскільки ОСОБА_1. вийшов за межі домовленості і вбив потерпілого, що було ексцесом виконавця.
ОСОБА_2. вважає безпідставним його засудження за викрадення документів, пограбування ОСОБА_11. та викрадення майна
ОСОБА_9., оскільки жодних доказів вчинення ним цих злочинів у вироку не наведено. ОСОБА_2. зазначає, що мав вільний доступ у приміщення столярного цеху і викрадення ним майна потерпілого
ОСОБА_14має кваліфікуватись за ч.1 ст. 185 КК України.
У касаційній скарзі захисника ОСОБА_3. в інтересах засудженого ОСОБА_4. ставиться питання про скасування вироку і закриття справи щодо ОСОБА_4. за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст. 15, ч. 2 ст. 115 п.п. 6, 9, 12, ч. 2 ст. 185 ч. 5 ст. 186 КК України, та зміну вироку і перекваліфікацію дій цього засудженого з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК України. Мотивуючи скаргу, захисник зазначає, що судом не враховано відсутності у ОСОБА_4. попередньої змови та умислу на умисне вбивство
ОСОБА_9. Вказує, що у справі зібрано та у вироку наведено лише докази незаконного заволодіння ОСОБА_4. транспортним засобом. Зазначає, що судом не враховано, що умисел ОСОБА_4по відношенню до ОСОБА_9 охоплювався лише діями по застосуванню до потерпілого фізичного та психічного насильства з метою налякати потерпілого, щоб мати можливість вилучити його транспортний засіб, що було виконано. Захисник зазначає, що судом безпідставно визнано ОСОБА_4винним у застосуванні до потерпілого насильства, що було небезпечним для життя потерпілого, який суперечить висновку судово-медичного експерта. Вказує, що ОСОБА_4. безпідставно визнано винним у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_9, оскільки жодними доказами не встановлена наявність та вартість такого майна, а викрадення магнітофона, протиугінного засобу, ключів від автомобіля, пульта сигналізації та аксесуарів охоплювалось умислом обвинувачених при заволодінні транспортним засобом. Враховуючи, що у справі не зібрано жодних доказів участі ОСОБА_4у пограбуванні ОСОБА_11, захисник вважає безпідставним його засудження за вчинення цього злочину. Враховуючи, що ОСОБА_4вперше притягається до кримінальної відповідальності, і судом встановлено ряд обставин, які пом'якшують покарання, у касаційній скарзі ставиться питання про пом'якшення призначеного йому покарання на підставі ст. 69 КК України.
Касаційна скарга засудженого ОСОБА_7. визнана такою, що не підлягає розгляду у зв'язку із пропуском строку касаційного оскарження.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисників, які підтримали касаційні скарги, думку прокурора Дев'ятки В.В., який вважав за необхідне вирок змінити, виключивши з вироку, як зайву, кваліфікацію дій ОСОБА_1., ОСОБА_2. ОСОБА_7. і
ОСОБА_4. за п.9 ч.2 ст. 115 КК України, у зв'язку із відсутністю кваліфікуючих ознак організованої групи, перекваліфікувати дії
ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_7. з ч.5 на ч.2 ст. 185 КК України, дії ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_4. з ч.5 на ч.2
ст. 186 КК України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають до задоволення частково.
Висновок суду про винність ОСОБА_2. і ОСОБА_4. у замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_9. з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, у вчиненні ними незаконного заволодіння транспортним засобом та таємного викрадення його майна, а ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_7. в умисному вбивстві потерпілого
ОСОБА_10. з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2. - особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, у вчиненні ними незаконного заволодіння його транспортним засобом, викрадення майна та незаконного заволодіння важливими особистими документами ОСОБА_10., а ОСОБА_2., ОСОБА_1. і ОСОБА_4. у вчиненні за попередньою змовою групою осіб грабежу потерпілого ОСОБА_11., відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами.
Матеріалами справи з'ясовано, що досудове та судове слідство проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, порушення права засуджених на захист або інших вимог кримінально-процесуального закону, котрі були б істотними і тягли за собою скасування вироку, у справі не допущено.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2. і ОСОБА_3. в ході досудового слідства і в судовому засіданні не заперечували своєї участі у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_9. за попередньою змовою групою осіб і давали показання про обставини вчинення цього злочину, вказуючи на конкретну роль кожного з них.
Перевіривши доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2. та захисника ОСОБА_3. про недоведеність винності засуджених ОСОБА_2. і ОСОБА_4. у замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_9., колегія суддів вважає їх голослівними.
Так, із показань потерпілого ОСОБА_9. видно, що 2 червня 2005 року о 24 год. ОСОБА_2. та ОСОБА_3. замовили його таксі для поїздки на вул. Лазурну в м. Чернівцях. Коли він зупинив автомобіль на цій вулиці, ОСОБА_2, який сидів ззаду, накинув йому на шию зашморг і став його душити, а ОСОБА_3., який сидів поруч, наносив йому ударів кулаками в обличчя та тягнув за руку, якою він хотів звільнитись від зашморгу.
ОСОБА_3. вимкнув двигун автомобіля і побачивши, що він відчинив двері тримав його і не давав можливості втекти. ОСОБА_9. показав, що йому вдалось схопити удавку зубами, що не дало можливості його задушити і він вирвався від ОСОБА_2. і ОСОБА_4. та втік.
Показаннями свідка ОСОБА_15. стверджено, що 3 червня 2005 року о 0 год. 30 хвилин на вул. Лазурній у м.Чернівцях потерпілий ОСОБА_9. звернувся до нього за допомогою і розповів, що в салоні автомобіля на нього напали двоє хлопців, які побили його і намагались задушити зашморгом. ОСОБА_15. показав, що у потерпілого на обличчі та шиї були тілесні ушкодження.
Згідно із даними висновку судово-медичної експертизи у потерпілого ОСОБА_9. було виявлено тілесні ушкодження, які на обличчі могли утворитись від дії кулаків, а на шиї є наслідком стискаючої дії петлі й могли бути спричинені у час вчинення злочину, що в сукупності з показаннями потерпілого спростовує доводи скарг щодо відсутності у засуджених умислу на умисне вбивство ОСОБА_9. і стверджує висновок суду, що в замаху на позбавлення потерпілого життя ОСОБА_2. і ОСОБА_3. брали участь як співвиконавці.
Такий висновок суду є обґрунтованим, хоча ОСОБА_3. й не вчиняв дій, які безпосередньо були спрямовані на заподіяння смерті ОСОБА_9., але будучи об'єднаним з ОСОБА_2, єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, утримував ОСОБА_9. і намагався ударами в обличчя подолати його опір, чим виконав частину того обсягу дій, які група вважала необхідними для реалізації цього умислу.
Не відповідають дійсності також і твердження у скаргах про те, що в справі не зібрано, а судом не наведено у вироку, доказів вчинення
ОСОБА_2 і ОСОБА_4. замаху на умисне вбивство
ОСОБА_9. за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до положень ч.2 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2. і ОСОБА_3. в ході досудового слідства і в судовому засіданні не заперечували, що до початку цього злочину домовились здійснити напад на водія таксі і заволодіти його майном та автомобілем( т.4, а.с.135, 174, 209-212).
Крім цього, свідок ОСОБА_16. показав, що в останніх числах травня 2005 року, тобто до початку злочину щодо ОСОБА_9., ОСОБА_2. і йому пропонував вчинити напад на таксиста, вбити його і заволодіти його автомобілем, що свідчить про підготовку злочину і спростовує доводи апеляцій про відсутність у ОСОБА_2. та ОСОБА_4. попередньої змови на умисне вбивство ОСОБА_9.
Не заслуговують на увагу доводи засудженого ОСОБА_2. і захисника ОСОБА_3. про безпідставне засудження ОСОБА_2. і ОСОБА_4. за викрадення майна потерпілого ОСОБА_9.
Так, показаннями ОСОБА_9. стверджено, що з його автомобіля було викрадено магнітофон, пульт від сигналізації “Аллігатор”, ключі від автомобіля “Опель”, а всього майна на 1045 грн., що підтверджується даними протоколу огляду місця події та його фототаблицями( а.с.20-22 т.3).
В судовому засіданні сам ОСОБА_3. показав, що з автомобіля потерпілого ОСОБА_9. було викрадено ключі і дистанційний пульт сигналізації ”Аллігатор”.
З показань свідка ОСОБА_16. вбачається, що ці ключі і пульт він згодом бачив у ОСОБА_4., а ОСОБА_2. розповідав йому про те, що, заволодівши автомобілем ОСОБА_9., вони з ОСОБА_4. викрали і магнітофон.
Цим та іншим зазначеним у вироку доказам суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_2. і ОСОБА_4. щодо потерпілого ОСОБА_9. за ст.15, пунктами 6,12 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 289 КК України.
Разом з тим, помилковою, на думку колегії суддів, є додаткова кваліфікація дій засуджених за п. 9 ч.2 ст. 115 КК України, і вирок у цій частині підлягає зміні, оскільки дії винних, які вчинили замах на умисне вбивство під час незаконного заволодіння транспортним засобом, кваліфікуються лише за п. 6 ч. 2 ст. 115 і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном, в даному випадку за
ч. 3 ст. 289 КК України, як вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_9. за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, яке супроводжувалось здушенням шиї зашморгом.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_7. в ході досудового слідства і в судовому засіданні не заперечували своєї участі у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_10. за попередньою змовою групою осіб з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
У свої скаргах засуджені ОСОБА_1. і ОСОБА_2. вказують про відсутність у справі доказів, які б підтверджували їх винність у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_10. за попередньою змовою групою осіб.
Перевіривши ці доводи засуджених, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
ОСОБА_1. визнав, що вбивство потерпілого
ОСОБА_10. він спланував з ОСОБА_2. і 29 червня 2005 року разом з ОСОБА_2. і ОСОБА_7. вони винайняли таксі під керуванням потерпілого ОСОБА_10., якого ОСОБА_2. задушив зашморгом, а після цього він лише завдав потерпілому одного удару ножем у живіт.
Згідно з показаннями підсудного ОСОБА_2. він погодився на пропозицію ОСОБА_1. незаконно заволодіти автомобілем, і вони з ОСОБА_1. та ОСОБА_7. найняли таксі ОСОБА_10. Знаходячись у автомобілі, він ззаду накинув на шию потерпілого зашморг і став його душити, а ОСОБА_1. вбив потерпілого, завдавши йому удари ножем в живіт.
ОСОБА_7. визнав, що вони з ОСОБА_1. і ОСОБА_2. замовили таксі під керуванням ОСОБА_10. В одному з дворів у
м. Чернівцях ОСОБА_2накинув ОСОБА_10. на шию зашморг і став його душити, а ОСОБА_1. намагався вдарити потерпілого ножем. ОСОБА_10. чинив опір і ОСОБА_2. наказав йому,ОСОБА_7., щоб він щось робив. Як пояснив ОСОБА_7., на вимогу ОСОБА_2. він вдарив ОСОБА_10. ззаду по голові, а ОСОБА_1. завдав потерпілому удари ножем в живіт.
Згідно із даними висновку судово-медичної експертизи смерть потерпілого ОСОБА_10. настала від внутрішньої та зовнішньої кровотечі, яка виникла внаслідок проникаючого, колото-різаного поранення передньої черевної стінки з пошкодженням внутрішніх органів( т.2 а.с.4-8).
Таким чином ці та інші наведені у вироку докази переконливо свідчать про те, що в позбавленні потерпілого життя брали участь
ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_7., які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його виконання.
Незважаючи на те, що смерть ОСОБА_10. була заподіяна діями ОСОБА_1., суд прийшов до обгрунтованого висновку, що за цей злочин несуть відповідальність, як ОСОБА_2., так і ОСОБА_7., які будучи об'єднаними з ОСОБА_1. єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, кожен виконали частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу, оскільки ОСОБА_2. і ОСОБА_7. спільно застосувавши насильство щодо ОСОБА_10., привели його у безпорадний стан, а ОСОБА_1., скориставшись таким станом, заподіяв смерть потерпілому.
Суд, належно оцінивши зібрані у справі докази, правильно кваліфікував дії ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_7. щодо потерпілого ОСОБА_10. за пунктами 6, 12 ч.2 ст. 115 і ч. 3 ст. 289 КК України, як вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, під час незаконного заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Проте кваліфікація дій засуджених за п. 9 ч.2 ст. 115 КК України, на думку колегії суддів, в даному випадку теж є помилковою і вирок у цій частині підлягає зміні, оскільки дії винних, які вчинили замах на умисне вбивство під час незаконного заволодіння транспортним засобом кваліфікуються лише за п. 6 ч. 2 ст. 115 і ч. 3 ст. 289 і додаткової кваліфікації за пунктом 9 ч. 2 ст. 115 КК не потребують.
Колегія суддів вважає, що вирок у порядку ст. 395 КПК України підлягає зміні й щодо ОСОБА_7.
Враховуючи, що ОСОБА_2. раніше вчинив замах на умисне вбивство, суд вірно кваліфікував його дії за пунктом 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Разом з тим, на думку колегії суддів обґрунтованими є скарги засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2. про відсутність у справі доказів вчинення ними цього та інших злочинів організованою групою.
Так, згідно зі статтею 28 КК України, злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Як видно із матеріалів справи, в ході досудового слідства і в судовому засіданні не здобуто доказів вчинення підсудними злочинів в складі такої групи, оскільки не встановлено ознак її стійкості і попередньої організації саме у стійке об'єднання для вчинення злочину щодо потерпілого ОСОБА_10. чи інших злочинів.
Не відповідає ознакам організованої групи відсутність постійних міцних внутрішніх зв'язків між ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_7. і ОСОБА_4., спільних правил поведінки, виділення серед них організатора (керівника) групи, чіткого визначення ролі кожного з них, високого рівня узгодженості їх дій, єдиного плану, який був би доведений до їх відома.
Крім цього, відповідно до ст. 334 КПК України, суд мав навести у вироку мотиви прийнятого рішення про вчинення злочинів саме організованою групою, однак при постановленні вироку цієї вимоги закону не виконав, що свідчить про обґрунтованість доводів у касаційних скаргах засуджених і захисника.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів визнає за необхідне виключити із вироку посилання суду про вчинення засудженими злочинів організованою групою.
За твердженнями засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2. у справі не зібрано доказів їх винності у вчиненні крадіжки майна
та заволодінні важливими особистими документами потерпілого
ОСОБА_10.
Перевіряючи ці доводи засуджених, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки сам ОСОБА_1. визнав, що після вбивства потерпілого ОСОБА_10. ОСОБА_2. обшукав кишені потерпілого і забрав з салону автомобіля фотоапарат.
ОСОБА_2. ствердив у суді, що знайшов у потерпілого 50 гривень, фотоапарат, документи водія і рацію.
Як вбачається з даних протоколу обшуку, по місцю проживання ОСОБА_1. було виявлено талон до посвідчення водія потерпілого ОСОБА_10, а у свідка ОСОБА_13. виявлено і вилучено фотоапарат потерпілого.
Свідок ОСОБА_13. показав, що купив вказаний фотоапарат у ОСОБА_2.
Як вбачається з показань свідків ОСОБА_16. і ОСОБА_17., вони бачили у ОСОБА_1. технічний паспорт та посвідчення водія
ОСОБА_10., що повністю підтверджує винність засуджених у викраденні майна і важливих особистих документів ОСОБА_10.
Суд належно оцінив ці та інші зазначені у вироку докази і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_7. за ст. 185 КК України.
Враховуючи, що у справі не зібрано жодних доказів вчинення засудженими цього злочину організованою групою, їх дії слід перекваліфікувати з ч.5 на ч.2 ст. 185 КК України, як вчинення таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, а кваліфікація дій засуджених за ч.3 ст. 357 КК України є вірною.
Перевіряючи доводи засуджених і захисника про відсутність у вироку суду доказів винності ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_4. у вчиненні ними за попередньою змовою групою грабежу потерпілого ОСОБА_11., колегія суддів вважає їх безпідставними.
Згідно із показаннями потерпілого ОСОБА_11. 20 липня 2005 року о 17 год. у м. Чернівцях ОСОБА_1. відкрито заволодів його мобільним телефоном вартістю 1743 грн., і він намагався переслідувати ОСОБА_1., однак в одному з прохідних дворів зустрів двох хлопців, які сказали йому, що не бачили ОСОБА_1.
Як вбачається з показань ОСОБА_1., він визнав, що запропонував ОСОБА_2. пограбувати ОСОБА_11. і за розподілом ролей ОСОБА_2. мав зупинити потерпілого в одному з прохідних дворів та перешкодити переслідуванню.
Факт попередньої змови на вчинення грабежу ОСОБА_11. ствердив свідок ОСОБА_16., який показав, що за розподілом ролей ОСОБА_1мав відкрито викрасти телефон потерпілого, а ОСОБА_2і ОСОБА_4у прохідному дворі мали перешкодити переслідуванню ОСОБА_1.
Цим та іншим зазначеним у вироку доказам суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1, ОСОБА_2і ОСОБА_4за статтею 186 КК України.
Враховуючи, що зібраними у справі доказами не доведено вчинення ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_4. цього грабежу організованою групою, їх дії слід перекваліфікувати з ч.5 на ч.2 ст. 186 КК України, як вчинення грабежу за попередньою змовою групою осіб.
Колегія суддів також вважає безпідставними доводи засудженого
ОСОБА_2. про недоведеність його винності у викраденні майна потерпілого ОСОБА_14з проникнення у приміщення.
Так, потерпілий ОСОБА_12. ствердив, що влітку 2005 року із його закритого приміщення столярного цеху було викрадено 20 дверних замків вартістю 1400 грн.
ОСОБА_2. в судовому засіданні 20 липня 2005 року о 23 год. шляхом підбору ключа він проник у приміщення столярного цеху і викрав біля 20 дверних замків, які згодом продав на ринку.
Таким чином, як потерпілий, так і засуджений, ствердили, що крадіжку замків було вчинено з проникненням у приміщення столярного цеху.
Цим та іншим зазначеним у вироку доказам суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_2. за ч.3 ст. 185 КК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість вироку в частині призначення засудженим покарання, колегія суддів вважає, що покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
При його обранні суд урахував, як ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, так і дані про особи засуджених та пом'якшуючі і обтяжуючі обставини. Вважати, що таке покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим, немає підстав.
Обставин, які б давали підстави для призначення ОСОБА_4більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, немає.
Разом з тим, в порядку ст. 395 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне привести у відповідність з кримінальним законом покарання призначене засудженомуОСОБА_7. за ч.3 ст. 357 КК України.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_7. вчинив цей злочин будучи неповнолітнім і його засуджено за цей злочин на два місяці арешту, що суперечить вимогам ст.101 КК України, якою тривалість арешту для неповнолітніх обмежена строком до сорока п'яти діб.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_3. задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду Чернівецької області від 20 липня 2006 року, щодо ОСОБА_7. в порядку ст. 395 КПК України, змінити, виключити із вироку кваліфікацію дій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4і ОСОБА_7 за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_7. з ч.5 на ч.2 ст. 185 КК України, призначивши їм покарання за цим законом три роки позбавлення волі кожному.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_4. з ч.5 на ч.2 ст. 186 КК України, призначивши ОСОБА_1покарання за ч.2 ст. 186 КК України у виді п'яти років позбавлення волі, ОСОБА_2за ч.2 ст. 186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі та ОСОБА_4за
ч.2 ст. 186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі. Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.3 ст. 357 КК України на сорок п'ять діб арешту.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_1 засудженим на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, ОСОБА_2 на п'ятнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, ОСОБА_7 на дванадцять років позбавлення волі, а ОСОБА_4на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Виключити із мотивувальної частини вироку посилання суду на те, що засудженими злочини вчинено організованою групою.
В порядку ст. 395 КПК України судові витрати з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_7 стягнути в дольовому порядку по 124 грн. з кожного.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді:
Присяжнюк Т.І. Пошва Б.М. Нікітін Ю.І.