КОПІЯ
Цивільна справа № 2 -1192-10
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
13 липня 2010 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Кравченко М.В.
при секретарі Радченко С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухів в приміщенні Обухівського районного суду цивільну справу за позовом комунального підприємства «Житлово-комунальна контора № 1» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на його користь несплачену заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, а також зобов’язати їх укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, посилаючись при цьому на те, що відповідачі по справі є власниками квартири в будинку, що обслуговується позивачем, а тому зобов’язані вчасно вносити кошти за комунальні послуги. Однак відповідачі, не зважаючи на пред’явлені їм претензії, в добровільному порядку оплачувати вказані послуги не бажають.
В судовому засіданні представник позивача Матинченко Л.В. заявлений позов підтримала у повному обсязі.
Відповідачі проти позову заперечили повністю.
Вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками в рівних частинах (по ?) квартири АДРЕСА_1 , що знаходиться у багатоквартирному будинку, який позивач обслуговує в частині надання житлово-комунальних послуг, що підтверджується довідками позивача, Обухівського БТІ, рішенням Обухівського райсуду, договором та іншими матеріалами справи.
Згідно п.1 ст.32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.
Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року встановлено, що власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування та ремонт будинку. Ці платежі і платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки.
Не дивлячись на те, що з відповідачами не було укладено відповідний договір, згідно якого остання повинна взяти на себе зобов'язання своєчасно сплачувати кошти за надані послуги, позивач надає їх їм в односторонньому порядку відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" , а стаття 20 ч. З п. 5 цього ж Закону зобов'язує відповідачів оплачувати надані послуги.
З 15.07.2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до вимог остання зобов’язувалась своєчасно оплачувати вартість спожитих послуг.
Борг відповідачів перед позивачем за період з 01.04.2007 року по 01.04.2010 року становить 1016 грн. 38 коп ., що підтверджується відповідними помісячними розрахунками заборгованості, довідками.
В досудовому порядку спір не врегульовано, хоч відповідачеві відповідні письмові попередження направлялись неодноразово, між сторонами велася відповідна переписка, що підтверджується матеріалами справи.
Оскільки відповідач суму заборгованості за отримані послуги в добровільному порядку не сплачує, вказані кошти повинні бути стягнуті в судовому порядку, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
При цьому заборгованість слід розподілити між відповідачами порівну відповідно до належним їм часток у власності на квартиру, оскільки підстав для покладення на них відповідного солідарного обов’язку суд не вбачає, а частки відповідачів у власності визначені належними доказами, зокрема рішенням суду.
Згідно п. 1 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" с поживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно п.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Суд вважає необгрунтованими позовні вимоги про зобов’язання укласти договір, оскільки ЦК України не передбачено правових норм, які зобов’язували особу укласти правочин в судовому порядку, а чинне законодавство не містить правового регулювання наслідків ухилення споживача від укладення договору щодо споживання житлово-комунальних послуг. Поряд з тим, факт не укладення договору з позивачем не порушує його прав та інтересів, оскільки не позбавляє його права вимоги щодо стягнення вартості наданих житлово-комунальних послуг з огляду на положення ст.20 ч.3 п. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Крім того, з відповідачем ОСОБА_1 такий договір вже укладено.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов’язання укласти договір не підлягають задоволенню.
Оцінюючи правову позицію відповідачів суд приймає до уваги наступне.
Згідно ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нарахована позивачем плата за обслуговування та ремонт будинку відповідно до вказаних вище норм законодавства повинна сплачуватись відповідачами як власниками квартири незалежно від факту проживання чи не проживання у квартирі, оскільки є платою за виконання позивачем обов’язків, передбачених ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", щодо забезпечення належного технічного стану багатоквартирного будинку, а обов’язок такого утримання власності (квартири у цьому будинку) для відповідачів передбачений ст.ст.319,322 ЦК України.
Претензії відповідачів щодо неотримання послуг позивача не оформлювались в порядку, передбаченому ст.18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", під час розгляду справи відповідачі не довели факт неотримання відповідних послуг, тому суд приймає до уваги надані позивачем докази і вважає доведеним факт надання позивачем послуг у передбаченому позовом обсязі та споживання відповідачами таких послуг у такому ж обсязі.
Доводи ОСОБА_2 про необхідність покладення на іншого відповідача обов’язку сплатити всю суму боргу по причині недопущення його ОСОБА_1 до користування своєю частиною квартири, доводи про фактичне користування послугами тимчасовими орендарями, а не особисто відповідачами, не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки не змінюють зміст обов’язків співвласників щодо утримання майна відповідно до належних їм часток.
Таким чином, заперечення відповідачів проти позову не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, суперечать фактичним обставинам справи.
За таких обставин, позов слід задовольнити частково.
Також підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені останнім судові витрати, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, підтверджені відповідним платіжним дорученням, оскільки така позовна вимога відповідає ст.88 ЦПК України.
Крім того відповідно до ст. 88 ЦПК України на відповідачів повинен бути покладений обов’язок по сплаті судового збору, оскільки позивача відповідно до рішення Обухівської міської ради звільнено від сплати державного мита при зверненні до суду.
Обов’язок по сплаті судових витрат слід розподілити між відповідачами порівну пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 88, 208, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 319, 322, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 67, 68, 191 ЖК України, ст.ст. 20, 21, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року, суд,
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Житлово-комунальна контора № 1» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 508 грн. 19 коп . та судові витрати в розмірі 15 грн., а всього 523 грн. 19 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь комунального підприємства «Житлово-комунальна контора № 1» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 508 грн. 19 коп . та судові витрати в розмірі 15 грн., а всього 523 грн. 19 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 25 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 25 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Інформаційні судові системи» витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 45 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Інформаційні судові системи» витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 45 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя підпис М.В.Кравченко
Рішення не вступило в законну силу.
З оригіналом згідно. Суддя: