Справа № 2-а-855

                                                  2010 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 травня 2010 року               Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді                                                         Остапчук Л.В.

        при секретарі                                                       Захарук Г.Л.

        за участю: позивачки                 ОСОБА_1

                 представника позивачки – адвоката     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному

адміністративну справу за адміністративним  позовом  ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправними дій та рішення суб’єкта владних повноважень, зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом до суду і просить визнати протиправними рішення та дії управління Пенсійного Фонду України в Рівненському районі щодо нарахування та виплати йому пенсії та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та зобов’язати відповідача зробити перерахунок та виплатити йому пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 22.02.2010 року і в подальшому робити перерахунки його пенсії  у разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 3 групи, його захворювання  пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС. В лютому 2010 року звернувся до начальника управління Пенсійного Фонду України в Рівненському районі із заявою про перерахунок розміру пенсі і додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідності до ч.1 ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак 01.03.2010 року отримав письмову відповідь, в якій зазначено, що відповідач вважає розрахунок розміру її пенсії правильним і таким, що відповідає нормам чинного законодавства. Своє рішення відповідач обґрунтовує тим, що з 01.01.2008 року пунктом 28 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були внесені зміни, які рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року  були визнані неконституційними. Однак управління Пенсійного Фонду України в Рівненському районі вважає, що у зв’язку з відсутністю нормативного акту про відновлення дії Закону України «Про статус і соціальний  захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції чинній до внесення змін, порядок обчислення пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, встановлений   відповідно до постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», постанови КМ України від 16.07.2008 року  № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», постанови КМ України від 26.11.2009 року № 1252 «Про недопущення зменшення розмірів пенсій та соціальних виплат, врегулювання окремих питань у зв’язку з прийняттям Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік». Вважає таке рішення відповідача протиправним, таким, що суперечить ст.46 Конституції України, ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».                                 Позивач ОСОБА_3 та його представник, адвокат ОСОБА_2, в суді повністю підтримали заявлені позовні вимоги, вважають дії відповідача протиправними і такими, що не відповідають вимогам закону і просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

    Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, поданому суду Управлінням Пенсійного Фонду України у Рівненському районі. Вважає, що Управління діяло відповідно до діючого законодавства, зокрема постанов Кабінету Міністрів України, для виплати пенсій у розмірах, зазначених позивачем у позові, немає належного фінансування, тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 3 групи, його захворювання  пов’язане з наслідками аварії на ЧАЕС і одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю на підставі статті 50 цього Закону. 19 лютого 2010 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив провести перерахунок розміру його пенсії та щомісячної додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю  у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що отримав відповідь від 01 березня 2010 року про те, що розрахунок його пенсії було проведено на підставі постанов КМ України від 28.05.2008 року № 530, від 16.07.2008 року № 654, від 26.11.2009 року № 1252. У цій відповіді управління Пенсійного Фонду України в Рівненському районі зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, з чого випливає, що чинним в Україні законодавством не передбачено мінімального розміру пенсії, який слід застосовувати при обрахунку пенсії по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю позивача, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС 1, 2, 3, 4 категорії встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 статті 54 цього Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку  з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам 3 групи –  у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-1У «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-1У) встановлюється в розмірі, визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону № 1058-ІУ, на думку суду, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Враховуючи наведене, суд вважає, що для захисту та відновлення порушеного права позивача у частині позову про зобов’язання управління Пенсійного Фонду України в Рівненському районі  зробити перерахунок та виплатити йому пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з дня звернення – підлягає задоволенню.

Поряд з цим, позов у частині проведення у подальшому перерахунку пенсії у разі підвищення розміру мінімальної пенсії  за віком, розмір якої відповідає розміру прожиткового мінімуму, не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не надано суду жодного доказу у підтвердження невизнання, оспорювання чи порушення його права у майбутньому, а доказування наявності підстав для задоволення позову в цій частині не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду, то судові витрати необхідно віднести на рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.17 ч.2 п.3, 94, 99, 104, 158, 159, 160, 161, 163, 186 КАС України, Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов   ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Рівненському районі Рівненської області про визнання протиправними дій та рішення суб’єкта владних повноважень, зобов’язання вчинити певні дії   задоволити частково.

Визнати протиправним рішення та дії Управління Пенсійного Фонду України в Рівненському районі Рівненської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 пенсії та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Рівненському районі Рівненської області зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 пенсію в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 22 лютого 2010 року.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Судові витрати по справі віднести на рахунок Державного бюджету України.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до Рівненського районного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо в десятиденний строк не буде подано заяву про апеляційне оскарження постанови суду або апеляційної скарги, постанова набирає законної сили.    

Суддя: