У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 8 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2006 року.

         Вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2006 року

                                    ОСОБА_1,

                                    1 квітня 1969 року народження, громадянина України,

                                    згідно зі ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 153 КК України на три роки позбавлення волі.

         За ч. 1 ст. 152 КК України ОСОБА_1 виправдано.

          Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 2 500 гривень на відшкодування моральної шкоди.

         Вироком апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2006 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині виправдання його за ч. 1 ст. 152 КК України та в частині кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 153 КК України і призначеного покарання скасовано.

ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 152 КК України на чотири роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 153 КК України - на п'ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено засудженому покарання - шість років позбавлення волі.

         У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

         ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 10 вересня 2005 року в кафе-барі ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1, зустрів свою знайому ОСОБА_2, з якою раніше перебував в інтимних стосунках та пообіцяв на своєму мотоциклі відвезти її додому в АДРЕСА_2.

         По дорозі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2, що він має намір покупатися і звернув з дороги у напрямку каналу Інгулецької зрошувальної системи. Зупинившись у безлюдному місці, ОСОБА_1 наказав ОСОБА_2 роздягнутись і вступити з ним у статеві зносини, а отримавши  відмову, вирішив зґвалтувати потерпілу та задовольнити статеву пристрасть неприродним способом.

         Погрожуючи ОСОБА_2 вбивством, ОСОБА_1 схопив її за волосся і за вухо, завдав численних ударів руками по голові та тулубу, після чого повалив потерпілу на землю, зґвалтував її а потім задовольнив статеву пристрасть неприродним способом.

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає про свою непричетність до вчинення злочинів, вважає, що досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно, просить скасувати вирок апеляційного суду  з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора про необхідність залишення скарги без задоволення, а вироку апеляційного суду - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

         Висновок суду апеляційної інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами  і є обґрунтованим.

         Так, потерпіла ОСОБА_2 як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні зазначала, що ОСОБА_1 відвіз її у безлюдне місце під вигаданим приводом нібито покупатися, де проти її волі із застосуванням погрози вбивством та фізичного насильства зґвалтував її та задовольнив статеву пристрасть неприродним способом ( а.с. 30-33, 43-47, 51, 127-129, 132-134, 274, 323-325).

         Свідок ОСОБА_3 пояснював, що 10 вересня 2005 року після 16-ї години у районі каналу Р-1 його зупинила ОСОБА_2, яку він відвіз у райвідділ міліції. Вона була заплаканою і розповіла, що її зґвалтував ОСОБА_1. Також він бачив у тому районі і ОСОБА_1

          Свідок ОСОБА_4 пояснювала, що її племінниця ОСОБА_2 10 вересня 2005 року ввечері повернулася додому з міліції в брудному одязі і з нею була істерика. Вона розповіла, що ОСОБА_1 її зґвалтував, побивши при цьому.

         Згідно з висновком судово - медичної експертизи НОМЕР_1у ОСОБА_2 були виявлені легкі тілесні ушкодження, а саме: поздовжня подряпина на попереку та сідницях, синець і припухлості на обличчі, синець у  лівій вушній раковині, два синці на грудях, припухлості в потиличній області ( а.с. 119-120).

         З висновків судово-цитологічних та судово-імунологічної експертиз вбачається, що на статевому органі ОСОБА_1 знайдені епітеліальні клітини жіночої генетичної статі, а на його трусах - клітини піхвового епітелію, походження яких від потерпілої не виключається. На трусах ОСОБА_2 виявлена сперма з домішками крові людини, а походження сперми не виключається від ОСОБА_1 ( а.с. 84-86, 91-95, 101-105).

         При судово-медичному огляді ОСОБА_1, який був проведений у день події, на його статевому органі виявлено елементи калу (  а.с. 13).

         У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді апеляційної інстанції були встановлені і досліджені всі обставини , з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи. Тому колегія суддів вважає, що доводи скарги засудженого ОСОБА_1 про однобічність та неповноту досудового і судового слідства є безпідставними.

         Дії  ОСОБА_1 апеляційним судом вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 152 та  ч. 2 ст. 153 КК України.

         Покарання ОСОБА_1 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України і є необхідним для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

                 Передбачених ч.1 ст. 398 КПК України підстав для скасування  вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

          Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

у х в а л и л а :

         касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2006 року щодо нього - без зміни.

судді:

  Кравченко К.Т.                             Кривенда О.В.                             Кияшко А.Я.