Справа №22ц-4140/2010 р. Головуючий у першій інстанції – Требух Н.В.
Категорія - цивільна Доповідач – Страшний М.М.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
09 вересня 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ в складі :
головуючого - судді Хромець Н.С.,
суддів - Страшного М.М., Горобець Т.В.
при секретарі – Вареник О.М.,
за участю – представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Зінченка І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Піллар” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства „Піллар” про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причин звільнення, зобов?язання видати дублікат трудової книжки,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ЗАТ „ Піллар” просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2010 року, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, визнано незаконним його звільнення згідно наказу № 20/2 від 09.02.2010 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул, змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_4 з ЗАТ „Піллар” за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважної причини на звільнення за ст.ст. 39, 38 КЗпП України за власним бажанням у зв?язку з прийняттям на роботу за конкурсом, зобов?язано ЗАТ „Піллар” видати ОСОБА_4 дублікат трудової книжки без запису „звільнено за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України, стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 4185 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі ЗАТ „Піллар” просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом не приділено уваги вирішенню питання про законність та обґрунтованість відмови відповідача у задоволенні заяви позивача про звільнення у зв?язку із запрошенням на роботу за результатами конкурсу. Судом не надано будь-яких висновків, які підтверджувались належними і допустимими доказами, щодо неправомірності відмови позивачу у задоволенні його заяви про звільнення, не наведено мотивів, за яких відхилено твердження та докази відповідача про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про звільнення. Апелянт наполягає на тому, що ним було правомірно відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні його заяви про звільнення з причин відсутності належних доказів проведення конкурсу. Відповідач самостійно намагався отримати належне підтвердження факту проведення конкурсу на заміщення вакантної посади. Також апелянт не погоджується з висновком суду в частині стягнення з нього витрат на правову допомогу, зазначаючи, що підстави для такого відшкодування відсутні, оскільки правова допомога позивачу надавалась не адвокатом, а фізичною-особою підприємцем, та в матеріалах справи відсутні належні докази дійсної сплати позивачем 4 140 грн. витрат.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу, прийшов до висновку, що відповідачем безпідставно не задоволено заяву позивача від 29 грудня 2009 року про звільнення з роботи за власним бажанням за ст.ст.39, 38 КЗпП України, яка була подана у відповідності до чинного трудового законодавства, та незаконно звільнено його з роботи за прогул, а тому є підстави для задоволення позовних вимог.
Висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам нормативних актів, які регулюють правовідносини між сторонами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 працював у відповідача згідно стокового трудового договору на посаді помічника голови правління з 18 жовтня 2007 року.
29 грудня 2009 року ОСОБА_4 подав заяву про звільнення за власним бажанням у зв?язку із запрошенням на іншу роботу за результатами проходження конкурсу. На підтвердження зазначено факту ОСОБА_4 до заяви про звільнення було додано повідомлення за підписом директора ТОВ „Косакс Енд Ко Юристи та Правники” про запрошення на роботу за результатами проведення конкурсу з 15 січня 2010 року.
Посилання апелянта на те, що позивачем не було належним чином підтверджено проведення конкурсу є необґрунтованими та спростовується зазначеним вище повідомленням.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4, подавши заяву про звільнення за ст. 39, 38 КЗпП України, діяв у відповідності до вимог трудового законодавства, проте відповідачем без законних підстав його право на звільнення за власним бажанням було порушено, що свідчить про правомірність задоволення заявлених позивачем вимог про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи за прогул, зобов?язання змінити формулювання причин звільнення та видачу дублікату трудової книжки без запису про звільнення з п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно п.2 ч.2 ст.79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.
Судом першої інстанції вірно враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов”язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов”язаних з розглядом справ. Так, граничний розмір витрат, пов”язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
З врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов”язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача за користь позивача 4 140 грн. ( 869 х40% х 12 год.) витрат на правову допомогу та інші судові витрати.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 - 315, 317, 324 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Піллар” відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: