АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 вересня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого : Медяного В.М.,
суддів: Сопруна В.В., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Черепановій В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику про зарахування до трудового стажу для призначення пенсії за вислугу років періоду строкової військової служби,
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 липня 2010 року,
встановила:
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику про зарахування до трудового стажу для призначення пенсії за вислугу років періоду строкової військової служби. Просив ухвалити рішення, яким визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику в зарахуванні йому до трудового стажу для призначення пенсії за вислугу років строкової військової служби та зобов’язати зарахувати йому до трудового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров’я, періоду військової служби з 12 квітня 1983 року по 12 червня 1985 року на посаді санінструктора та з 16 серпня 1991 року по 13 червня 1992 року на посаді лікаря медичного пункту.
Посилається на те, що згідно із записами трудової книжки загальний стаж його роботи становить 26 років 11 місяців та 16 днів: з них робота в закладах охорони здоров'я - 22 роки 8 місяців 16 дів; військова служба 2 роки 11 місяців 29 днів. В травні 2010 року він звернувся до управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику за призначенням пенсії за вислугу років. Однак, йому було відмовлено в призначені пенсії, оскільки до вислуги років не зараховується час перебування на військовій службі. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, оскільки п. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також, до стажу державної служби.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 липня 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику Вінницької області зарахувати час перебування ОСОБА_1 на військовій службі за період з 12 квітня 1983 року по 24 червня 1985 року до стажу його роботи за спеціальністю при призначенні пенсії за вислугу років.
В апеляційній скарзі апелянт управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача ОСОБА_1 його загальний стаж роботи становить 26 років, 11 місяців та 16 днів і за цей період часу він двічі перебував на військовій службі в армії.
Зокрема, перший раз він був призваний до лав Радянської Армії з посади завідуючого фельдшерсько-акушерським пунктом в Ярмолинецькому районі. Службу проходив на посаді санінструктора відповідно до довідки № 3\232 від 18 травня 2010 року. 12 квітня 1983 року і перебував на службі до 24 червня 1985 року. Після чого, 22 серпня 1985 року був прийнятий до Хмільницької районної лікарні на посаду процедурної медсестру поліклінічного відділення.
Вдруге, позивач був призваний на службу в Збройні Сили СРСР 18 серпня 1989 року та перебував на службі до 13 червня 1992 року. Однак, відповідно до трудової книжки, позивач у цей же час, а саме з 14 березня 1990 року був прийнятий медбратом в кардіологічне відділення міської лікарні №3 м.Куйбишева, звідки був звільнений за власним бажанням 9 червня 1990 року та прийнятий на посаду медбрата Куйбишевського обласного диспансеру 17 вересня 1990 року і звільнений в зв'язку із закінченням ВУЗу 18 червня 1991 року, а тому перебування на службі з 18 серпня 1989 року по 13 червня 1992 року є недоведеним. Службу позивач проходив на посаді лікаря медичного пункту військове звання капітан - відповідно до довідки № 3/232 від 18 травня 2010 року.
Згідно відповіді начальника управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику за № 578\0640\0210 від 28 травня 2010 року позивачу було повідомлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники здоровя при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку визначеним Кабінетом Міністрів України незалежно від віку.
Суд прийшов до висновку, що у даному випадку йдеться про окремий вид трудової пенсії - пенсію за вислугу років, передбачений ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на яку виникає у особи за умови наявності визначеного Законом стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до п. 15 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються трудові пенсії за віком; трудові пенсії по інвалідності; трудові пенсії в разі втрати годувальника; трудові пенсії за вислугу років.
Підстави пенсійного забезпечення за вислугу років передбачені у ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно з якою пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно зі ст. 52 цього Закону право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також: соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "є" статті 55.
Пунктом "є" ст. 55 вказаного Закону передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 4.11.1993р. затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до п. 4 Положення "Про порядок підтвердження трудового стажу", затвердженого постановою Держкомітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 12.09.1990 року № 369/16-52, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Згідно з п.п. 1.1. Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затвердженої постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 р. № 162. із змінами та доповненнями, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність.
Згідно з розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, право на пенсію за вислугу років дає робота на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад), провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), які працюють у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічні закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах, аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях, медико-соціальних експертних комісій, бюро судово-медичної експертизи.
Відповідно до п. "в" ч. З ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, що надає право на отримання трудової пенсії, зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлені види військової служби, до якої, зокрема відноситься строкова військова служба.
Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У зв’язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що період, проходження військової служби з 12 квітня 1983 року по 24 червня 1985 року підлягає зарахуванню позивачу до стажу роботи за спеціальністю, який дає йому право на отримання пенсії за вислугу років.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов’язання відповідача зарахувати час перебування позивача на військовій службі до стажу роботи за спеціальністю при призначенні пенсії за вислугу років.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову та приходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику несплачені ним при подачі апеляційної скарги витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., оскільки від сплати даних витрат його не звільнено. Посилання апелянта на постанову КМ України №411 від 29.03.2002 року про звільнення його від сплати ІТЗ є безпідставним, оскільки дана постанова втратила чинність на підставі постанови КМ України № 627 від 13.04.2007 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 15, 88, 303, 304-1, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скарги Управління пенсійного фонду України у м. Хмільнику відхилити.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 15 липня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику несплачені ним при подачі апеляційної скарги витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України. протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: В.В.Сопрун
Т.О.Денишенко