Справа №1-869/10р.

В И Р О К

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

  02 вересня  2010 року                                                    Солом’янський районний суд м.Києва

      у складі: головуючого-судді                               -  Губко А.О.

                    при секретарі                                         -  Гвоздицького А.О.

                           за участю  прокурора                            -  Вівдиченко О.І.

                             - “ -           адвоката                              -  ОСОБА_1

                             - “ -      потерпілого                              -  ОСОБА_2

                             - “ -   законного представника    

                            неповнолітнього  потерпілого             -   ОСОБА_3  

    розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду  в м. Києві кримінальну  справу за обвинуваченням

                                              ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого, неповнолітніх дітей немає, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, зареєстрований та проживаючий: АДРЕСА_1, раніше судимий:

-   12.10.2001р.Жовтневим районним судом м. Києва за ст.ст.15, 186 ч.2, 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

-   22.08.2002 року Солом'янським районним судом м. Києва по ст.ст.186 ч.2, 71 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 09.06.2006 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 3 місяці  12 днів

    у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч. 2. 185, ч.2 ст. 186 КК України , -

В С Т А Н О В И В:

         ОСОБА_4, будучи раніше судимий за корисливі злочини, останній  раз 22.08.2002 року Солом'янським районним судом м. Києва за ст.186 ч.2. 71 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі, звільнившись умовно-достроково з місць позбавлення волі, на шлях виправлення не став і знову вчинив ряд умисних злочинів.

         Так 24.11.2009 року приблизно о 17 год. ОСОБА_4, знаходячись біля будинку № 24/9 по вул. Гетьмана в м. Києві  з метою заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, підійшов до наглядно знайомого ОСОБА_5 і під приводом зателефонувати попросив у нього мобільний телефон, обіцяючи повернути його, але не маючи при цьому наміру виконати свою обіцянку.

         ОСОБА_6, повіривши ОСОБА_4 та довіряючи йому, передав останньому мобільний телефон «Самсунг Корбі» з картою пам'яті, вартістю 1350 гривень, Сім-карткою „Діджус", вартістю 25 гривень, на рахунку якої було 5 гривень.

          ОСОБА_4, скориставшись тим, що ОСОБА_6 за ним не спостерігає, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном потерпілого на свій розсуд, завдавши йому матеріальну шкоду на загальну суму 1380 гривень.

Крім цього, 30.04.2010 року приблизно о 19 год. 50 хв. ОСОБА_4, знаходячись на території паркувального майданчику ТРЦ «Більшовик", розташованого в м. Києві по вул. Гетьмана, 6, вирішив таємно викрасти чуже майно.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4, упевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, побачивши на паркувальному майданчику ТРЦ «Більшовик» мопед „Хонда Діо", вартістю 3700 гривень, який належав ОСОБА_7, підійшов і таємно викрав його з вказаної території.

Після чого направився з мопедом  до під’їзду  будинку №55/13 по вул. Виборзькій в м. Києві, де і був затриманий з викраденим майном.

Крім цього, 14.05.2010 року приблизно о 08 год. ОСОБА_4, знаходячись на території, яка прилягає до будинку № 49 по вул. Виборзькій в м. Києві, побачивши в руках раніше незнайомого неповнолітнього ОСОБА_2 мобільний телефон „Нокіа 6131", підійшов до нього і попросив у нього мобільний телефон нібито послухати музику, яка на ньому записана.

Після того як ОСОБА_2 відмовив ОСОБА_4 надати свій мобільний телефон, останній погрожуючи застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вихопив у нього з рук мобільний телефон „Нокіа 6131" з карткою пам'яті, вартістю 700 гривень та СТМ-карткою оператора „Лайф", вартістю 10 гривень, на рахунку якої було 5 гривень, відкрито заволодівши таким чином чужим майном і, діставши з нього СІМ-картку, віддав її потерпілому.

Після чого він з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на 700 гривень.

 Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 частково визнав свою вину у пред’явленому йому обвинуваченні і, не оспорюючи факту злочинів, не визнає відкритого заволодіння ним мобільного телефону у неповнолітнього ОСОБА_2, стверджує, що останній добровільно передав йому його і при цьому він ніяких погрозне висловлював в адресу потерпілого..

Не дивлячись на часткове визнання своєї вини підсудним по епізоду відкритого заволодіння мобільним телефоном вина підсудного у вчиненні ним  цих злочинів доведена зібраними по справі доказами:

-  явками з повинною заявою, в яких ОСОБА_4 повідомив про скоєння ним ряду злочинів та про обставини їх вчинення.     (а.с.34, 52, 53)

         -  протоколом  огляду місця події  від 30.04.2010р., згідно якого в під'їзді будинку №55/13 по вул.Виборзькій в м.Києві, 30.04.2010 року виявлено мопед „Хонда-Діо". що належав ОСОБА_7, викрадений з паркувального майданчика, що по вул. Гетьмана, 6 в м. Києві ОСОБА_4, який визнаний речовим доказом по справі та переданий під розписку потерпілому ОСОБА_7 ( а.с. 73, 74, 86, 87)

-     показами допитаного в судовому засіданні неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2,  який підтвердив свої покази, які він давав на досудовому слідстві і наполягав, що 14.05.2010р в процесі  його розмови по мобільному телефону біля 8 год. ранку. до нього підійшов раніше незнайомий на вигляд біля 30 років, як пізніше стало відомо ОСОБА_4, який забрав у нього з руки мобільний телефоні і наказав йти, погрожуючи при цьому побиттям і фізичною розправою.

І він, злякавшись погроз та розправи, не став у нього забирати свій мобільний телефон.

            В подальшому родичі підсудного відшкодували йому матеріальну шкоду за викрадений телефон, і він ніяких претензій до нього немає.

         Оцінюючи зібрані в справі вищевикладені докази в їх сукупності, суд вважає їх достовірними і допустимими, а підсудного ОСОБА_4 винним в тому, що він своїми умисними діями, які виразилися у заволодінні чужим  майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно таємно викрав чуже майно (крадіжка) вчинена повторно, а також відкрито заволодів чужим майном (грабіж), поєднаний з погрозою застосування  насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчинений повторно,т.б. вчинив злочини, передбачені ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України,

            Судом не приймаються до уваги доводи підсудного та невизнання ним скоєного відносно неповнолітнього потерпілого грабежу ОСОБА_2, вважає їх надуманими в розцінює критично, сприймає як обрану ОСОБА_4 лінію свого захисту з метою уникнути в подальшому кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин.

            При цьому суд приймає до уваги  покази неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2, які він давав в присутності матері - законного представника на досудовому слідстві та підтвердив в ході судового розгляду справи, оскільки в них потерпілим детально та послідовно описані події, які мали місце і немає сумнівів щодо їх правдивості, і вони узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами.

            Призначаючи підсудному покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, направлених проти власності, особу підсудного,  раніше неодноразово  судимого за аналогічні місцем проживання скарг не надходило (а.с.157), а також  думку потерпілого та конкретні злочини, підсудний ніде не працює і не зайнятий суспільно-корисною працею, за обставини при скоєнні ним ряду скоєного ним ряду корисливих злочинів злочинів, його відношення до скоєного та конкретні обставини при  скоєних цих злочинів,один із яких згідно ст.. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, відшкодовану потерпілим шкоду і вважає, що він заслуговує на покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення та перевиховання неможливі без ізоляції від суспільства

 Обставин, які б пом"якшували чи обтяжували покарання підсудного, згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не виявлено.

         Суд не вбачає підстав для застосування до підсудного ст.75 КК України та звільнення його від покарання з випробувальним строком з врахуванням підвищеної суспільної небезпеки скоєного ним злочинів, який законом віднесені до категорії тяжких злочинів, особу підсудного та конкретні обставини при скоєнні злочинів.

         Цивільні позови по справі не заявлені.

          Речові докази: мопед „Хонда-Діо". Переданий під розписку потерпілому ОСОБА_7, залишити у його розпорядженні. (а.с.86)

          Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

          З А С У Д И В:

             Визнати винним   ОСОБА_4 за ч.2 ст.190, ч. 2. 185, ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання:

   - за  ч.2 ст.190  КК України    -  2 (два) роки позбавлення волі;

   - за  ч.2 ст.185  КК України    -  3 (три) роки позбавлення волі;

   - за  ч.2 ст.186  КК України    -  5 (п’ять) років позбавлення волі;

         На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді -   5 (п’яти) років позбавлення волі.

         Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не змінювати, залишити - тримання під вартою в  СІЗО №13 Управління Державного департаменту України  з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

         Строк відбуття покарання відраховувати засудженому  з 19.05.2010 року.

         Цивільні позови по справі не заявлені.

          Речові докази: мопед „Хонда-Діо". Переданий під розписку потерпілому ОСОБА_7, залишити у його розпорядженні. (а.с.86)

          Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 15-ти  діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання ним його копії.

          Суддя: