У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Шестакової Н.В.
суддів: Берзіньш В.С.
Кузнєцової О.О.
при секретарі Фінайкіній І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» до ОСОБА_2 про стягнення збитків
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 18 лютого 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 18 лютого 2010 року позов ВАТ «Крименерго» задоволено. Постановлено: Стягнути з відповідача на користь ВАТ «Крименерго» збитки у розмірі 10016грн. 96коп. і судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що оплата спожитої електроенергії провадилася через ВАТ «Кримтабак», з яким ВАТ «Крименерго» знаходився у договірних правовідносинах, тому розгляд справи у відсутності представника ВАТ «Кримтабак» є неможливим; розрахунок збитків зроблено з грудня 2004 року, тобто за межами позовної давності; не встановлена вина відповідача у спричиненні збитків позивачеві.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при перевірках 19.05.2006 року і 23.07.2006 року додержання відповідачем правил користування електричною енергією працівниками енергонагляду було встановлено відсутність приладу обліку, при цьому електроенергія споживалася, однак не враховувалася і не оплачувалася; розрахунок збитків зроблено на підставі встановленої Методики по нарахуванню збитків.
Висновки суду зроблені з урахуванням фактичних обставин і з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За матеріалами справи вбачається, що особовий розрахунок складено відносно ОСОБА_3 з 1995 року; за даними цього розрахунку, не оспореними відповідачем, у квартирі існував прилад обліку, встановлений 01.09.1995 року (а.с.5); 19.05 2006 року і 23.07.2006 року працівники енергонагляду перевіряли дотримання відповідачем правил користуванні електричною енергією у квартирі, в якій проживає відповідач, і встановили, що відповідач користується електроенергією при відсутності приладу обліку, про що складені акти і схеми безоблікового споживання електроенергії (а.с.2-5). Акт від 19 травня 2006 року підписано відповідачем, акт від 23.07.2006 року відповідач відмовився підписати; акти є чинними, складені не менш ніж трьома працівниками енергонагляду.
Приймаючи до уваги те, що відповідач був зареєстрований і проживав у зазначеній квартирі на час скоєння порушень порядку користування електричною енергією, що визнано відповідачем у цій справі, а також у позовній заяві щодо
- 2 -
приватизації житла (а.с.18), він є особою, яка відповідає за належний стан приладу обліку електроенергії. ОСОБА_3 на час ухвалення рішення суду померла, провадження відносно неї закрито (а.с.49).
Відповідно до п.11 Правил користування електричною енергією саме споживач відповідає за цілісність та збереження приладу обліку електричної енергії в належному стані.
Враховуючи доведеність обставин порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо обгрунтованості позову.
Доводи апелянта стосовно пропуску строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки розмір збитків розраховано на підставі встановленої Методики по нарахуванню збитків в редакціях, які діяли на момент скоєння відповідачем правопорушення, що також останнім не оспорюється; позов подано 14.05.2006 року, тобто на протязі трирічного строку після виявлення порушення правил користування електричною енергією 19.05.2006 року.
Відповідач, який не згоден зі стягненням збитків і вважає, що він не повинен нести цивільну відповідальність, не скористався своїм процесуальним правом надати належні і допустимі докази, які б спростували доводи позивача.
За правилами ст.ст.10,11 ЦПК України, які встановлюють принципи змагальності та диспозитівності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень; сторони самі визначають коло відповідних доказів, які вони надають суду.
На підставі наведеного доводи апеляційної скарги не містять доводи або посилання на докази, які б спростували висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 18 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді:
Шестакова Н.В. Берзіньш В.С. Кузнєцова О.О.