Судове рішення #10860234

                                                                У Х В А Л А

                                                       ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

11 серпня   2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

                                              головуючого, судді Шестакової Н.В.

                                                                 суддів:    Берзіньш В.С.

                                                                                 Куртлушаєва І.Д.  

                                                           при секретарі    Галіч Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида» до ОСОБА_2 про зобов’язання передати майно

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида»  на рішення  Алуштинського міського суду   АРК від 10 грудня  2009 року,

                                                            В С Т А Н О В И Л А:

           Рішенням  Алуштинського міського суду АРК від 10 грудня 2009 року відмовлено  у задоволенні позову ДП «Видавництво і друкарня «Таврида» до ОСОБА_2 про зобов’язання передати майно.

           В апеляційній скарзі ДП«Видавництво і друкарня «Таврида»  ставить питання про скасування рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що  відповідач є матеріально-відповідальною особою; за даними бухгалтерії за відповідачем  рахуються товарно-матеріальні цінності на суму 169 793грн. 23коп., які не здані  підприємству або іншій матеріально-відповідальній особі; постановою слідчих органів не встановлено, що  майно, яке рахується за відповідачем і є предметом позову, знищено або пошкоджено; судом не прийняті до уваги зазначені обставини і не встановлено фактів  знаходження спірного майна  у відповідача або у інших осіб; рішення суду  ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

          Позивач  в засідання суду апеляційної інстанції не з’явився, про час і місце судового засідання  повідомлений  відповідно до ст.ст.74,76 ЦПК України; апелянт просив відкласти розгляд справи, не зазначивши поважних причин неможливості явки у судове засідання, а також не зазначивши доказів, які він бажає надати суду і причин, з яких він  не надав цих доказів суду першої інстанції; клопотання щодо відкладення розгляду справи колегією суддів було відхилено.

          Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

          Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції  виходив з того, що  ст.139 КЗпП України, на яку посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, не передбачає матеріальної відповідальності  працівників  у вигляді повернення  матеріальних цінностей, які знаходяться на підзвіті; підстави матеріальної відповідальності відповідача відповідно до ст.130 КЗпП України і юридичні факти, сукупність яких дає право  притягнути відповідача до  матеріальної відповідальності,  позивачем не  доведені.

           Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необгрунтованості позову.

                                                             -  2  -

              За матеріалами справи вбачаться,  що  з жовтня 1989 року по жовтень 2007 року відповідач займав посаду  заступника директора  з будівництва об’єкту «Лазурний берег»; з ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність; за даними бухгалтерії за відповідачем рахуються матеріальні цінності на суму 169 793грн. 23коп.; у жовтні 2007 року  відповідача було звільнено з підприємства.

               За принципом змагальності судового процесу, встановленим ст.10 ЦПК України,  кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень; при цьому застосовується принцип диспозитивности   за ст.11 ЦПК України,  відповідно до якого  кожна сторона має право надавати  суду докази, які він вважає необхідними по справі. Згідно зі ст.133 ЦПК України  особи, які  беруть участь у справі і вважають, що  подання  потрібних доказів  є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право  заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

              Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів звертає увагу на те, що  позивач, стверджуючи про наявність  у відповідача матеріальних цінностей  на суму позову і незаконне утримання відповідачем цього майна,  взагалі не довів фактів знаходження спірного майна на балансі позивача, одержання  відповідачем саме цього майна у підзвіт,  вартість цього майна і його наявність у відповідача на час звернення до суду з позовом. За даними  акту інвентаризації, який підписаний відповідачем,  на 01.07.2000 року (а.с.25-39) він прийняв  певне майно, однак доказів того, яке майно він  здав і яким чином  на його звіті залишилося майно на суму позову (а.с.67-71), чи може бути  відповідач за своєю посадою матеріально-відповідальною особою - позивач  не надав. Також не зрозуміло, яким чином було враховано майно, яке було передано від відповідача юристу підприємства у 2005 році (а.с.108-110).

              Крім того, як свідчать матеріали справи,  стосовно об’єкту «Лазурний берег» була конфліктна ситуація між підприємствами, чого не оспорює позивач (а.с.111); маються багаточисельні  звернення відповідача до прокурора, до  позивача з метою  забезпечити збереження майна об’єкту  «Лазурний берег»; у листі (а.с.91,93-95) позивач також  зазначав про те, що  спальний корпус  Дому відпочинку «Лазурний берег» захвачено  невстановленими особами. У постановах про відмову  в порушенні кримінальної справи відносно відповідача  (113-118) вказано, що  відповідач  складав багаточисельні службові записки про необхідність  інвентаризації цінностей і організації збереження майна і що немає доказів  прямого умислу відповідача  на  привласнення майна.

               За правилами ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях.

               Умови матеріальної відповідальності, зазначені  у ст.130 КЗпП України, передбачають, зокрема,  доведеність факту правопорушення і причинний зв’язок між цим правопорушенням та його наслідками.

                Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не містить доводів або посилання на докази, які б спростували висновки суду першої інстанції.

                Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його  скасування відсутні.

                Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

                Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів

 

                                                                  У Х В А Л И Л А:

                                                                        -  3  -

                 Апеляційну скаргу ДП «Видавництво і друкарня «Таврида» відхилити.

         Рішення  Алуштинського міського суду   АРК від 10 грудня  2009 року залишити без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і може бути оскаржена  безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

 Судді:

                 Шестакова Н.В.                          Берзіньш В.С.                          Куртлушаєв І.Д.

                     

               

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація