Справа № 4-187/10                                                                                                                    копія

   П О С Т А Н О В А

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2010 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді:                                      Лисенка Владислава Вікторовича

при секретарі:                                                   Ярмольській І.В.

за участі прокурора:                                         Довганя І.М.

захисників                                                ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 на постанови про порушення кримінальних справ, -

В С Т А Н О В И В:

09.04.2010 року захисники ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанови про порушення кримінальних справ. 15.04.2010 року Першим заступником Голови Верховного Суду України підсудність скарги була визначена одному з місцевих судів Київської області. 19.04.2010 року голова Апеляційного суду Київської області визначив підсудність скарги Києво-Святошинському районному суду, Київської області.

Свої вимоги скаржники мотивують наступним.  30.03.2009 року постановою заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р.Р. була порушена кримінальна справа № 49-2714 стосовно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч 2 ст. 368 КК України;

14.04.2009 року слідчим в ОВС ГПУ Зубковим А.Ю. порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_8   за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

1.   08.07.2009     року постановою слідчого в ОВС ГПУ Зубкова А.Ю. порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_8   за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

          31.03.2010 року постановою заступника Генерального прокурора України Щоткіна В.І. була порушена кримінальна справа стосовно ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та стосовно ОСОБА_5   за ознаками злочину, передбаченого ч 5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України.

02.04.2010 року постановою слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Зубкова А.Ю. порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Всі вище зазначені постанови вважають незаконними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Кримінальна справа № 49-2714 порушена заступником Генерального прокурора України Кузьміним P.P. 30.03.2009 року на підставі матеріалів перевірки, які надійшли зі Служби безпеки України стосовно ОСОБА_8   Тобто, саме це є приводом і підставою для порушення кримінальної справи. Зазначають, що чинне законодавство України не передбачає такої підстави і таких приводів для порушення кримінальної справи . Вже цього, на  погляд захисників, достатньо, щоб визнати незаконним порушення кримінальної справи і скасувати постанову заступника прокурора.

14 квітня 2009 року слідчий в ОВС ГПУ Зубков А.Ю. порушує ще одну кримінальну справу стосовно ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Фактично слідчий дублює постанову прокурора Кузьміна P.P. від 30.03.2009 року. Вважає, що слідчий в цьому випадку діяв неправомірно, кримінально-процесуальне законодавство України не передбачає правових підстав для повторного порушення кримінальної справи стосовно однієї особи.

Вважають, що зі змісту оскаржуваних постанов можна зробити висновок, що працівники СБУ мали інформацію про можливе вчинення злочину суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області - Пархетою A.B. ще 15.01.2009 року, але чомусь, порушуючи вимоги ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», не вжили заходів щодо попередження інших так званих злочинів та своєчасного їх виявлення, мова про які йдеться в оскаржуваній постанові. Незважаючи на вказане Генеральна прокуратура України ніяким чином не прореагувала на такі порушення.

Окрім зазначеного, скаржники вважають за необхідне звернути увагу на незаконність здобуття доказів по даній справі, що потягло за собою прийняття оскаржуваної постанови. Так в мотивувальній частині постанови зазначено, що вчинення ОСОБА_8 злочину підтверджується легалізованими матеріалами оперативно-технічних заходів, проведених працівниками СБУ. Тобто, зміст постанов підтверджує незаконність проведення оперативних заходів, що в процесі їх проведення змусило вжити певних заходів до їхньої легалізації, що є порушенням ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Скаржники також вказують, на очевидність  факту, що для проведення оперативно-розшукових заходів щодо судді Пархети A.B. підстав не було. Таким чином є наявним порушення ст. 62 Конституції України, оскільки вищезазначені постанови про порушення кримінальної справи щодо заступника голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області - судді Пархети Анатолія Васильовича за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та стосовно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України, прийняті на підставі матеріалів перевірки щодо протиправної діяльності заступника голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області - судді Пархети A.B., які надійшли до Генеральної прокуратури України зі Служби безпеки України, та інших матеріалів кримінальної справи № 49-2714 які, в свою чергу, також були здобуті незаконно. Вважають, що було допущено порушення ст. 97 КПК України, тому дані постанови є незаконними, а тому є всі підстави для скасування всіх вищезазначених постанов про порушення кримінальної справи.

Просять скасувати вказані постанови про порушення кримінальної справи.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1, що представляв інтереси ОСОБА_4 скаргу підтримав в повному обсязі. Захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що представляли інтереси ОСОБА_5 також скаргу підтримали в повному обсязі.

Прокурор задоволенню скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, мотивуючи свою думку тим, що були всі, передбачені Законом приводи та підстави для порушення кримінальних справ, стосовно зазначених осіб.

Вивчивши скаргу, матеріали кримінальної справи № 4-187/10, вислухавши пояснення скаржників, вислухавши думку прокурора, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав  для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Відповідно до ст. 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є:

1.   заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості, або окремих громадян;

2.   повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину, або з поличним;

3.   явка з повинною;

4.   повідомлення опубліковані в пресі;

5.   безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Справа може бути порушена тільки в випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Обєктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України, полягає в одержанні службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Обєктивна сторона передбачена частинами другою та третьою статті 368 КК України, крім наведеного, включають в себе додаткові кваліфікуючі ознаки зазначеного злочину.

Як вбачається з постанови заступника Генерального прокурора України від 30.03.2009 року, та з матеріалів справи в особи яка виносила зазначену постанову не було жодних даних, які б вказували на обєктивну сторону злочину, передбаченого ст.368 ч. 2 КК України, тобто даних про те, що ОСОБА_4 одержував, на думку органів досудового слідства, хабар саме за виконання чи невиконання в чиїхось інтересах будь якої дії з використанням наданої йому влади чи службового становища. В розпорядженні органу досудового слідства на момент порушення цієї кримінальної справи були лише дані технічних засобів стосовно ОСОБА_4, згідно яких останній зустрічався з невстановленим особами в службовому кабінеті, отримував від них якісь предмети. В порушення вимог ст. 98-2 КПК України, постанова не була вручена особі, відносно якої була порушена справа негайно чи на протязі трьох діб, а лише 10.04.2009 року.  

 14.04.2009 року слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України порушує ще одну справу відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст.368 КК України, фактично дублюючи при цьому постанову від 30.03.2009 року доповнюючи при цьому останню епізодом від 10.04.2009 року, однак як і при винесенні постанови від 30.03.2009 року не маючи даних за вчинення яких дій ОСОБА_4 начебто отримав хабар. Так по епізоду від 30.01.2009 року в постанові вказано, що ОСОБА_4 отримав хабар за прискорення розгляду цивільної справи, по епізоду від 10.04.2009 року зазначено, що останній отримав хабар за  прискорення розгляду цивільної справи та винесення в ній обєктивного рішення, хоча термін „прискорення” не є юридичним, а є оціночним і в кожній конкретній ситуації може визначатись по різному. Ці факти свідчать про відсутність на момент порушення справи у органу досудового слідства даних про те за які дії ОСОБА_4 начебто отримував хабар, і про те, що справа порушена на припущеннях органу досудового слідства. Приводом до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч 2 ст. 368 КК України, як вказано в постанові від 14.04.2009 року є заяви громадян ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, безпосереднє виявлення слідчим та органом дізнання ознак злочину. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_14, ОСОБА_13 написали такі заяви,  11.04.2009 року, тобто майже через три місяці після встановлення цих епізодів, працівниками СБУ за допомогою технічних засобів, які згідно постанови мали місце в період з 15.01.2009 року по 09.02.2010 року.  Зазначені заяви в правоохоронних органах не зареєстровані належним чином, дата написання цих заяв співпадає з датою їх допиту в приміщенні Управління СБУ в Черкаській області, 30.03.2009 року відносно цих осіб справу за давання хабара порушено не було, що свідчить про спонукання  оперативними працівниками в написанні таких заяв, і свідчить про незаконність приводів порушення кримінальної справи 14.04.2009 року.

Згідно постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 08.07.2009 року, приводом до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч 2 ст. 368 КК України, стала заява ОСОБА_16, безпосереднє виявлення слідчим та органом дізнання ознак злочину, а також достатність даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_4 ознак злочину, передбаченого ч 2 ст. 368 КК України.

З заяви ОСОБА_16, яка також не була зареєстрована належним чином, вбачається, що остання написала її 29.04.2009 року, в день її допиту в приміщенні Уманського МВ УСБУ в Черкаській області, та демонстрації їй відео запису, більше ніж через місяць з моменту встановлення цього факту за допомогою технічних засобів, (т. 3 а.с. 24-25) що свідчить про спонукання в написанні такої заяви оперативними працівниками, тому суд вважає незаконними приводи порушення кримінальної справи 08.07.2009 року. Крім того на момент порушення кримінальної справи не було встановлено за які саме дії, як того вимагає диспозиція ст. 368 КПК України ОСОБА_4 начебто отримав хабар від ОСОБА_17

Згідно постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 31.03.2010 року, приводом до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч 2 ст. 368 КК України та відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч 5 ст. 27, ч 2 ст. 368 КК України, стала заява ОСОБА_18 та достатність даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ознак злочину.

Заява ОСОБА_18 написана 28.04.2009 року. В порушення десятиденного терміну, передбаченого ст. 97      КПК України, які відведені для перевірки заяви, справа за заявою ОСОБА_18 порушена майже через  рік після написання такої заяви. (т.3 а.с. 2-4). Тому на думку суду вказана заява не може бути приводом до порушення кримінальної справи.

Посилання на достатність даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ознак злочину, як на підставу для порушення кримінальної справи суд вважає необґрунтованим, оскільки жодних таких даних, які вказували б на наявність ознак злочину, на момент порушення кримінальної справи органом досудового слідства не встановлено.

Згідно постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 02.04.2010 року, приводом до порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч 2 ст. 368 КК України, стала заява ОСОБА_19 та достатність даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_4 ознак злочину.

Заява, на яку посилається слідчий в своїй постанові, ОСОБА_19 написана 15.07.2009 року, справа за заявою, в порушення термінів, передбачених ст. 97 КПК України порушена лише 2 квітня 2010 року, що свідчить на незаконність приводів для порушення кримінальної справи. Жодних даних достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину, передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України в органу досудового слідства не було.

Крім того суд, звертаючи увагу на відсутність приводів та підстав для порушення кримінальних справ, зазначає, що згідно постанов про порушення кримінальних справ, органу досудового слідства, із застосованих стосовно ОСОБА_4 технічних засобів, було відомо про начебто злочинну діяльність останнього в період, з 15.01.2009 року по 5 березня 2009 року. В той же час 30.03.2009 року кримінальна справа була порушена лише відносно ОСОБА_4 за отримання хабара, а справи за давання хабара за ст. 369 КК України не було порушено проти жодної з осіб. Таким чином були створені умови, з метою подальшого спонукання зазначених осіб в написанні заяв та дачі показів, які б викривали обвинуваченого у вчиненні злочину.

Суд також звертає увагу на те, що органи досудового слідства не надали на вимогу суду рішення компетентного органу про застосування стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_5 технічних засобів, що тимчасово обмежують права фізичної особи, тобто такі рішення відсутні в матеріалах справи. В справі наявні лише довідки (т. 4, а.с. 65,67) про термін застосування таких засобів. Тому суд не може оцінити їх вид, розмір, об’єм, - тобто аудіо, відео чи інші засоби мали право застосовувати працівники оперативних служб, на протязі якого часу доби мали право застосовувати такі засоби,  місце їх застосування, та інше. За таких обставин, у зв’язку з неможливістю оцінити законність застосованих до ОСОБА_4 оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів, суд вважає незаконними джерела отримання даних, які стали підставами для винесення постанов про порушення кримінальних справ.    

За таких обставин суд вважає, що постанови про порушення кримінальної справи від 30.03.2009 року, 14.04.2009 року, 08.07.2009 року, 31.03.2010 року та від 02.04.2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, за ч. 2 ст. 368 КК України, а також ОСОБА_5 за ч 5 ст. 27, ч 2 ст. 368 КК України, винесені з порушенням вимог ст. 94 КПК України, тому підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 236-7; 236-8 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу задовольнити.

Скасувати постанову заступника Генерального прокурора України від 30 березня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч 2 ст. 368 КК України.

Скасувати постанову слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 14 квітня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч 2 ст. 368 КК України.

Скасувати постанову слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 08 липня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч 2 ст. 368 КК України.

Скасувати постанову заступника Генерального прокурора України від 31 березня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч 2 ст. 368 КК України та відносно ОСОБА_5 за ч 5 ст. 27, ч 2 ст. 368 КК України.

Скасувати постанову слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 02 квітня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч 2 ст. 368 КК України.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області ппротягом семи діб з дня її винесення.

СУДДЯ: / пілдпис /